Реферат: Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень

7. Значення ‘сміливість, мужність, героїзм’ у семантичній структурі лексеми цнота виділилося наприкінці XVІ – початку XVIІ ст як наслідок процесу семантичної конденсації в межах словосполучень дhлна цнота, марсобыстра цнота і паралельно звуження семантичного обсягу аналізованого слова. У польському слові cnota внаслідок аналогічних процесів в атрибу­тивних конструкціях типу cnota mкstwa, cnota bohaterska, cnota rycerska ця семема виділилася наприкінці XVI ст., тоді ж сформувалось і значення ‘мужні вчинки, героїчні подвиги’, яке в результаті процесу аналогії з’явилося і в семантичній структурі українського слова. Час виділення першого значення в обидвох мовах може свідчити про паралельний процес, кінцевий результат якого неоднаковий. Більш завершеним він був в українській мові XVII ст., оскільки в польській мові для виокремлення зазначеної семеми з цілого комплексу позитивних моральних рис поряд з аналізованим словом майже завжди вживали або атрибутив типу mкstwо, bohaterska, rycerska, або синоніми типу slawa, mestwo, dzielnosc, тоді як в українській мові лексема цнота поза межами тавтологічного чи атрибутивного зв’язку частіше самостійно називала поняття ‘сміливість, мужність, героїзм’.

8. У семантичній структурі старослов’янізму добродhяниє у ІХ – ХІІІ ст. містилася сема, а потім семема ‘сміливість, мужність, героїзм’, яка структуризувалася на дві семантичні площини: ‘християнське/світське’. Слово добродhтєль набуло здатності виражати значення ‘християнська сміливість, мужність, героїзм’ з ХІV ст. В українській мові XVI – першої половини XVII ст. в аналізованій лексемі відбулася перебудова лексико-семантичних варіантів за площинами ‘християнське/світське’ внаслідок включення в її семантичну структуру значення ‘світська сміливість, мужність, героїзм’, з яким слово задокументовано в церковнослов’янській частині творів Д. Наливайка. Ці процеси є результатом існування протягом століть синонімних зв’язків між старослов’янізмами добродhтєль і добродhяниє, а пізніше – включення до семантичної структури лексеми добродhтєль значень останнього (процес іррадіації) і витіснення його зі вжитку. Оскільки в українській мові значення ‘світська сміливість, мужність, героїзм’ в семантичну структуру слова добродhтєль проникало лише в XVI – на початку XVII ст., то можемо припустити, що й церковнослов’янський текст творів Д. Наливайка написаний у той же період й, можливо, є перекладом цього автора з якогось іншого джерела, наприклад, грецького.

9. У семантичній структурі полонізму цнота семема ‘побожність, праведність, святість’ з’явилася наприкінці XVІ – початку XVІІ ст. за аналогією до семантичної структури польського слова cnota. Перехід лексеми з польської мови в українську супроводжувався формуванням подібних до мови-джерела лексичних, семантичних та граматичних відношень і зв’язків у мові-реципієнті (атрибутивні конструкції святаj цнота – њwieta cnota; цнота доушєвнаj – cnotу duchownе; тавтологічні конструкції цнота и побожность – cnota a poboїnoњж) і створенням оригінальних конструкції (свhтлаj цнота, доско­налаj цнота у значенні ‘побожність, праведність, святість’), які свідчили про те, що в українській мові в семантичній структурі полонізму цнота аналізоване значення усталилося. Свідченням цього є те, що лексема цнота частіше, ніж польське слово cnotа, могла виражати значення ’побожність, праведність, святість’ поза межами будь-яких конструкцій.

10. Спостереження за синонімними зв’язками лексеми цнота в значенні ‘побожність, праведність, святість’ у XVI – першій половині XVII ст. свідчать про те, що в українській мові полонізми та чехізми поступово витісняють старослов’янський та церковнослов’янський синонімні ряди, елементи яких у мові періоду Київської Русі (ХІ – ХІV ст.) та пізніше традиційно виражали значення ’побожність, праведність, святість’.

11. Лексема цнота у значенні ‘побожність, праведність, святість’ у польській та українській мовах, залежно від граматичного значення однина/множина, в подібних семантико-синтаксичних конструкціях змінювала значення ‘побожність, праведність, святість’ на ‘моральні та інтелектуальні риси, що відповідають заповідям Божим’, ‘вчинки, дії, що відповідають заповідям Божим’ і ‘християнська доброчесність, чеснота’. У граматичній формі pluralia tantum слово цнота та його синоніми містили значення ‘побожність, праведність, святість’ у семній, а не у семемній структурі. У проаналізованих конструкціях семантика залежала від зміни граматичної форми однина/множина, що було для української мови типовим і продовжувало польську традицію. У білоруській літературній мові XVI – XVII ст. значення деяких польських та чеських одиниць аналізованого синонімного ряду теж було пов’язане з граматичною формою однина/множина, що вказує на спільний для української та білоруської мов шлях запозичення цього мовного факту з польського джерела.

У висновках дисертації подається узагальнення теоретичних і практичних результатів роботи. Зокрема, з’ясовано, що:

1. Семантичним контекстом для запозичень із польської мови в українську XVІ – першої половини XVІІ ст. є як певне семантичне поле мови-реципієнта, в яке входить нова лексема, так і її відповідник у мові-джерелі (польській мові), а також відповідник у старослов’янській чи церковно­слов’янській мовах, що впродовж ХІ – ХІV ст. були активними поста­чальниками значної кількості запозичень, які часто обслуговували одну й ту ж сферу функціонування (церковну) і виражали ті ж поняття, що й пізніше засвоєні полонізми.

2. У XVІ – першій половині XVІІ ст. українська мова запозичувала не лише польські слова, а й функціональні потенції даних лексем, які дублювали українську функціональну систему, оскільки полонізми не тільки зберігали тривалий зв’язок із польськими вихідними словами на рівні їхньої семантичної структури, а й “затягали” в українську систему парадигматику на рівні синонімії та антонімії. Саме це розкриває характер поведінки запозиченого із близькоспорідненої мови слова за умови домінування мови-реципієнта. Зіставлення часу формування синонімних зв’язків між запозиченнями із польської мови в мові-джерелі та українській мові дає підстави констатувати швидкий плин процесів аналогії в українській мові, що вказує на тісні контакти цих літературних мов із чіткою спрямованістю: польське → українське. Польська мова впливала не лише на лексичну, а й на граматичну систему української мови, зокрема, синтаксис, що спостерігаємо на прикладі функціонування в українських пам’ятках аналізованого періоду польських конструкцій: атрибутивних і тавтологічних. На ґрунті польських моделей були створені також питомі синтаксичні конструкції, що свідчить про високий ступінь засвоєності польських моделей і лексем.

3. Проаналізовані польські запозичення, які ввійшли до словника української мови впродовж XIV – першої половини XVII ст., у XVI – першій половині XVII ст. розбудовували семантичну структуру в різних напрямах: 1) шляхом аналогії до семантичної структури вихідних польських лексем, що свідчить про неперервний і тісний контакт цих мов; 2) шляхом засвоєння питомих українських семем, що вказує на адаптацію до української лексичноє системи; 3) унаслідок процесу аналогії до семантичної структури старослов’янської або церковнослов’янської лексеми-відповідника чи синоніма, що вказує на взаємодію польської та церковнослов’янської систем запозичень в українській мові XVI – першій половині XVII ст.

З мови-джерела в мову-реципієнт, як правило, спочатку переходило найтиповіше значення. При запозиченні в українську мову нерідко дублювалася семна система полонізму.

За аналогією до їхніх польських відповідників, семантична структура запозичених оцінних лексем (цнота, шляхецтво та ін.) членувалася на семан­тичні площини: ‘християнське/світське’, які визначали або конкретизували семне наповнення цих структур. Крім того, з польської мови переходили семантико-граматичні моделі (модель зміни лексичного значення внаслідок зміни граматичного значення однина/множина: цнота, побожность ‘побож­ність, праведність, святість’ – цноти, побожности ‘позитивні моральні та інте­лектуальні риси, що відповідають Заповідям Божим’, ‘вчинки, дії, що відповідають Заповідям Божим’, ‘християнська доброчесність, чеснота’).

4. В українській мові полонізми впливали на системні відношення церковнослов’янських запозичень, витісняючи останні зі вжитку.

Творення нових значень у семантичній структурі церковнослов’янізмів (добродhтєль) на ґрунті української мови відбувалося значно простіше, аніж формування питомих українських значень у семантичній структурі полонізмів (цнота), оскільки природного носія церковнослов’янської мови не було, а польської – був. Це зумовлювало й різний характер відношень між церковнослов’янською й українською та українською і польською мовами у XVI – першій половині XVII ст.

5. У лексичній системі української мови XVI – першої половини XVII ст. слово цнота вживали, передовсім, для називання понять, пов’язаних із моральним станом чи вчинками, що відповідають Божим Заповідям. Значення, які входили в семантичну структуру аналізованої лексеми для виконання цієї функції, часто виникали внаслідок процесу аналогії до семантичної структури польського слова.

6. Спостереження за витісненням церковнослов’янської лексики польською дає підстави зробити висновок, що актова мова XIV – XV ст. мала великий вплив на формування української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., оскільки найчастіше долю церковнослов’янських слів у цій писемній мові вирішував факт їхньої наявності чи відсутності в діловій мові попереднього періоду. Відсутність лексем із старослов’янської та церковно­слов’янської мов в актовій мові XIV – XV ст. або зумовлювала повний їх вихід зі словника української писемної мови наступного періоду, або суттєво зменшувала частотність уживання цих слів у той час. Одночасно полонізми, адаптовані актовою мовою, в українській мові XVI – першої половини XVII ст. збільшують семантичне навантаження і функціональні можливості.

7. Мова творів Д. Наливайка повною мірою віддзеркалює процеси, характерні для української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., що свідчить про активну участь цього культурного і церковного діяча в загальноукраїнському процесі створення української писемної мови.

Лексичне наповнення і синтаксичні конструкції української частини творів Д. Наливайка – “Лhкарство”, “О словh Давыда”, “Тєстамент” – дають підстави стверджувати, що зразком для цих перекладних текстів був західнослов’янський (ймовірно, польський) текст.

Процеси в семантичній структурі церковнослов’янських відповідників полонізму цнота вказують на час перекладу церковнослов’янської частини творів Д.Наливайка – “Лhкарство”, “О словh Давыда”, “Тєстамент”: XVI – початок XVII ст. (слово мhнство, семантичні процеси в значеннєвій структурі лексем исправити, добродhтєль; лексико-семантичні варіанти: ‘вчинки, дії’, ‘сміливість, мужність, героїзм’, ‘любов’, ‘мудрість, розум’).

8. Детальне вивчення процесів, що відбуваються в семантичній структурі запозичення дають змогу:

а) з’ясувати, яке значення, як правило, запозичується першим: найтиповіше чи менш типове;

б) розкрити характер взаємодії мови-реципієнта та мови-джерела:

– тісні чи нетісні контакти;

– спрямованість впливу;

– вивчити обсяг впливу на лексико-семантичний рівень: чи дублюється лише семемна структура запозичення, а чи також його семна будова. За останньої умови обсяг впливу більший;

– з’ясувати екстралінгвальні чинники, що впливають на семантичну структуру слова;

в) з’ясувати час написання пам’ятки;

г) виявити й експлікувати тісний зв’язок семантики з граматикою.

9. Вивчення парадигматичних зв’язків запозиченого слова у межах семантичного поля дозволяє:

а) з’ясувати ступінь впливу мови-джерела на мову-реципієнт. На це вказують:

– кількісне співвіднесення запозичень до питомої чи раніше запозиченої лексики;

– поведінка запозичення у семантичному полі;

б) з’ясувати характер взаємодії різних стилів української мови у діахронії.

10. Вивчення парадигматичних зв’язків запозиченого слова у межах семантичного поля переконливо засвідчує, що слово з певної лексико-семантичної групи запозичується не як одиничний елемент, а як член лексико-семантичної групи, що входить у мову-реципієнт у всій сукупності компо­нентів.

11. Аналіз синтагматики запозиченого слова допомагає з’ясувати:

а) обсяг впливу мови-джерела на мову-реципієнт, а саме, чи вплив розповсюджувався лише на лексичну систему, чи й на граматичну;

б) ступінь засвоєння запозиченого слова, а саме, чи відтворюються тільки синтаксичні моделі мови-джерела, чи творяться й питомі конструкції, що, власне, й вказує на високу міру засвоєння запозичення.

12. Вивчення процесів, що відбувалися в семантичній структурі запозичення дозволило детальніше з’ясувати методи та прийоми виділення значення слова з високим рівнем абстрактності, семантичні межі якого розмиті.

13. Вивчення семантичної структури запозичених лексем через застосу­вання методу широкого контекстного аналізу виявило приховані процеси, які не мають яскраво вираженого характеру, наприклад: витіснення полонізмами в українській писемній мові XVI – першої половини XVII ст. церковно­слов’янізмів, дублювання з мови-джерела не тільки семемних структур вихідного слова, а й семних систем, а також встановити значення слів із роз­митими, нечіткими семантичними структурами, які характерні для аналізованої оцінної лексики.

Основні результати дисертації опубліковано в одинадцяти статтях як у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України, так і в інших збірниках наукових праць:

1. Гонтарук Л. В. Із спостережень над мовою творів Д.Наливайка (поява неологізмів та явище іррадіації синонімів) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. – Львів: Вид-во Світ., 1995. – Вип. 25. – С. 50–58.

2. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у полонізмі цнота в українській мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л.В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л.В. Гонтарук. – Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2000. – Вип. 51. – С. 167–173.

3. Гонтарук Л. В. Семема ’дівоча невинність, незайманість, честь’ у семантичній структурі лексеми цнота (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. – Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2000. – Вип. 29. – С. 128–137.

4. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у старослов’янізмі добродhтєль у мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Історична українська та діалектна лексика / Л. В. Гонтарук. – Львів: Ін-т українознавства ім І.Крип’якевича, 2003. – Вип. 4. – С. 151–159.

5. Гонтарук Л. В. Парадигматика полонізму цнота у значенні ’доброчесність, чеснота’ в українській мові ХVІ – першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства. / Л. В. Гонтарук. – Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2003. – Вип. 53. – С. 164–184.

6. Гонтарук Л. В. Роль оцінного компонента в семантичній структурі слова / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонта- рук. – Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2003. – Вип. 30. – С. 160–171.

7. Гонтарук Л. В. Характер запозичень із польської мови в українську ХVІ – першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавст- ва / Л. В. Гонтарук. – Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Фран­ка, 2004. – Вип. 54. – С. 78–103.

8. Гонтарук Л. В. Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. ХVІІ ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. – Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2004. – Вип. 34. – С. 74–78.

9. Гонтарук Л. В. Роль творчості Д. Наливайка у процесі витворення нової української літературної мови XVI ‑ першої половини XVII ст. / Л. В. Гонтарук // Україна в минулому / Л. В. Гонтарук. ‑ Київ–Львів: Вид-во НАН України. Ін-т української археографії, 1994. – Вип. 5. – С 76–84.

10. Гонтарук Л. В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: проблеми запозичень (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті / Л. В. Гонтарук. – Львів: Вид-во Світ, 1999. – Ч. 2. – С. 10–17.

11. Гонтарук Л.В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: спросний та його похідні (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л.В. Гонтарук // Мовознавчі студії (збірник НТШ) / Л.В. Гонтарук. – Львів: НТШ, 2002. – С. 58–77.

Анотація

Гонтарук Л. В. Семантична структура запозичень як джерело історико‑лексикологічних досліджень (у контексті творів Д.Наливайка та пам’яток XI – першої половини XVII ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008.

Дисертацію присвячено семантичним процесам у сфері запозичень української мови XVI – першої половини XVII ст. та описові умов, причин і наслідків цих процесів. Запропоновано власний підхід до їх вивчення (на базі широкого внутрішньомовного і міжмовного контекстів). З’ясовано контекст для польського запозичення в українській мові XVI – першої половини XVII ст. Розкрито напрями розбудови семантичної структури польських запозичень, які ввійшли до словника української мови впродовж XIV – першої половини XVII ст. Здійснено порівняльну характеристику полонізмів та церковнослов’янізмів у мові того періоду. Визначена роль Д. Наливайка у процесі формування української писемної мови цього періоду, висловлені міркування щодо часу написання і авторства церковнослов’янської частини аналізованих пам’яток. З’ясовано, що польська мова впливала не лише на лексичну, а й на граматичну систему української мови XVI – першої половини XVII ст.: запозичувалися не лише польські слова, а й функціональні (лексико-граматичні) потенції цих лексем, які дублювали українську функціональну систему.

Ключові слова: семантична структура слова, синтаксична конструкція, семантичний процес, оцінка, парадигматичні зв’язки, синтагматичні зв’язки, запозичення, полонізм, церковнослов’янизм.

Аннотация

Гонтарук Л. В. Семантическая структура заимствований как источник историко-лексикологических исследований (в контексте сочинений Д. Нали­вайко и памятников ХІ – первой половини XVII вв.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык, Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2008.

Диссертация посвящена изучению семантических процессов в сфере заимствований украинского языка XVI – первой половины XVII вв. и описанию условий, причин и последствий этих процессов. Предлагается собственный подход к их изучению (на основе широкого внутриязыкового и межязыкового контекстов). В работе определен контекст для польских заимствований в украинском языке XVI – первой половины XVII вв. Раскрыто направление развития семантической структуры польских заимствований, вошедших в словарь украинского языка на протяжении этого периода. Представлена сравнительная характеристика полонизмов и церковнославянизмов в языке изучаемого времени. Показано, что в украинском языке XVI – первой половины XVII вв. полонизмы и чехизмы постепенно витесняли церковнославянизмы, которые в украинском языке XI – XIV вв. и в следующие периоды традиционно обслуживали язык церкви и письменности. Наблюдения за процессами вытеснения церковнославянской лексики польской позволяет сделать вывод, что украинский актовый язык XIV – XV вв. в большой степени влиял на формирование украинского письменного языка XVI – первой половины XVII вв., поскольку судьбу церковнославянских лексем в этом письменном языке решал факт их присутствия или отсутствия в актовом языке. Отсутствие слов из церковнославянского языка в языке актовом XIV – XV вв. или приводило к полному их исчезновению из словаря украинского письменного языка следующего периода, или существенно уменьшало частотность использования этих слов в XVI – первой половине XVII вв. В это же время полонизмы, адаптированные актовым языком, в украинском языке XVI – первой половины XVII вв. увеличивают семантическую нагрузку и функциональные возможности. Доказано, что польский язык влиял не только на лексическую, но и на грамматическую систему украинского языка XVI – первой половины XVII вв. Показано, что заимствовались не только польские слова, но и их семантическая структура (семемы и семы), а также функциональные возможности этих лексем (например, синтаксические валентности): полонизмы дублировали украинскую функциональную систему. Сопоставление времени формирования синонимических связей между заимствованиями из польского языка в языке-источнике сделало возможным констатировать быстрое протекание процессов аналогии в украинском языке, что свидетельствует о тесных контактах этих языков.

В диссертации определена роль Д. Наливайко в процессе формирования украинского письменного языка XVI – первой половины XVII вв., высказаны суждения о времени создания и авторстве церковнославянской части анализируемых памятников письменности.

Ключевые слова: семантическая структура слова, синтаксическая конструкция, семантический процесс, оценка, парадигматические связи, синтагматические связи, заимствования, полонизм, церковнославянизм.

SUMMARY

Hontaruk L. V. Semantic Structure of Borrowings as a Source of Historical-Lexicological Investigations ( in Context of D. Nalyvayko”s Works and Works of the XI c. – the First Half of the XVII c.).— Manuscript.

A thesis for a Candidate of Sciences degree on the speciality 10.02.01— the Ukrainian language, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, 2008.

The thesis traces the semantic process in the sphere of borrowings in the Ukrainian language of the XVI c. – the first half of the XVII c. and describes the circumstances, reasons and consequences of these processes, as well as suggests own approach to their study ( on the basis of innerlinguistic and interlinguistic contexts). The dissertation investigates the context for the Polish borrowings in the Ukrainian language of the XVI c. – the first half of the XVII c. and the directions of enlarging the semantic structure of the Polish borrowings, which were included into the lexicon of the Ukrainian language during the XIV c. – the first half of the XVII c. The thesis presents the comparative characteristics of the Polish and Church-Slavonic words in the language of that period. The dissertation deals with the role of D. Nalyvayko in the process of forming the Ukrainian written language of that period, ideas concerning the time of writing and authorship of the Church-Slavonic part of the analyzed words. The thesis confirms that the Polish language influenced the lexical and grammar systems of the Ukrainian language of the XVIc. – the first half of the XVII c.: not only the Polish words, but also the functional (lexical-grammar) potentials of given words, which were the equivalents of the Ukrainian functional system, were borrowed.

Key words: semantic structure of the word, syntactical construction, semantic process, valuation, paradigmatic links, syntagmatic links, borrowings, Polish word, Church-Slavonic word.

Підписано до друку 15.05.08. Формат 60х84/16.

Папір друк. Друк на різогр. Гарнітура Times New Roman.

Умовн. друк арк. 0,9. Тираж 100.

СПД – ФО Костенко С.Б.

Реєстраційне свідоцтво № 5338-3 від 24 жовтня 2002 р.

вул. Гребінки 5, оф. 1, м.Львів, 79007

тел.: (032) 225-60-14, (0322) 72-83-98

e-mail: koslsv@lac.lviv,ua

[1] Булаховский Л. А. К истории взаимоотношений славянских литературных языков / Л. А. Булаховский // Известия АН СССР. ОЛЯ / Л. А. Булаховский. – Москва, 1951. – Т 10. – Вып. 1. – С. 21–48.

[2] Виноградов В. В. Изучение русского литературного языка за последнее десятилетие в СССР / В. В. Виноградов // Якубинский Л. Я. История древнерусского языка / В. В. Виноградов. – Москва–Ленинград, 2-е изд. – 1955. – С. 83.

[3] Kochman S. Polsko-rosyjskie kontakty jкzykowe w zakresie sіownictwa w XVII wieku / Stanisіaw Kochman. – Wrocіaw–Warszawa–Krakуw: Zakіad Narodowy im. Ossoliсskich, 1967. – S. 5, 7.

[4] Гугенейм Г. Некоторые выводы статистики словаря / Георгий Гугенейм // Методика преподавания иностранных языков за рубежом (Сб. статей) [Пер. с английского, французского и немецкого. Составили М.М.Васильева и Е.В.Синявская] / Георгий Гугенейм. – Москва: Прогресс, 1967. – С. 299–305.

[5] Rytter G. Wschodniosіowiaсskie zapoїyczenia leksykalne w polszczyџnie XVII wieku / Graїyna Rytter. – Јуdџ: Wyd–wo. Uniwersytetu Јуdzkiego, 1992. – S. 6.

[6] Сімонок В. П. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу / Сімонок В. П. – Харків: Основа, 2000. – С. 16.

[7] Покровский М. М. Несколько вопровов из области семасиологии / М. М. Пок­ровский // Филологическое обозрение / М. М. Покровский. – Москва, 1897. – Т. 12. – Кн. 1. – С.64.

[8] Словник української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст. / [ред. Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, Л. М. Полюга, М. І. Чікало] – Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2001. – Вип. 8. – С.55.