Учебное пособие: Україна у Другій світовій війні

У листопаді 1940 р. між Українською РСР і Молдавською РСР було встановлено новий кордон. Частину колишньої Молдавські автономної РСР у складі УРСР було передано Молдавській РСР. У результаті від України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням.

Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшило на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн територія розширилася до 565 тис. км2.

З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочав процес радянізації", тобто насадження в усі сфери життя вироблено за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізація, колективізації, індустріалізації, культурної революції.

У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють 2 етапи:

- до весни 1940 р. режим зовні зберігав демократичність, а форми зустрічали підтримку населення;

- із весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.

Певна частина населення підтримала низку заходів:

ліквідація польського держапарату;

конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі промисловості (ці галузі здебільшого перебували в руках поляків та євреїв);

українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських; у Львівському університеті, який було перейменовано честь і. Франка, політехнічному, медичному, ветеринарному інституті, Вищій торговельній школі, консерваторії. Високій школі образотворчого мистецтва,а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська);

розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.

Невдоволення викликали:

заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;

насильницька колективізація (Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про колективізацію 1 жовтня 1940 р., на червень 1941 р. у колгоспи було об'єднано 15 % господарств);

тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);

розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ, «Просвітам, «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.;

масові репресії.

Після захоплення краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору залишалась Організація українських націоналістів (ОУН). Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії:

— з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано як політично неблагонадійних й депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн. осіб). Смертність серед депортованих склало. 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. українців);

— десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;

— людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (січень 1941— Львівський процес над 59 членами ОУН).

Цікаво знати

Негативні прояви встановлення радянської влади стали все більше проявлятися в другій половині 1940 р. Як наслідок відбувається активізація кількості ОУН. За другу половину року вона провела ЗО терористичних за два місяці 1941 р. — 17. Активно налагоджувалося співробітництво з німецькою розвідкою — Абвером. Відбувалася підготовка до антирадянського повстання на випадок початку війни між Німеччиною та СРСР.

Додаткова інформація

24 вересня 1939 р. відбулася зустріч української делегації (Допомоговий комітет) під проводом д-ра К. Левицького (до якої входили професор К. Студинський, д-р Р. Перфецький, адвокати Л. Петрушевич, С. Магад, 3. Пеленський, д-р С. Баран, інженер Ган) з радянським комендантом Львова генералом Івановим й уповноваженим Міщенком. К. Левицький, який упродовж піввіку був оборонцем українства перед чужими режимами в Заході Україні, виголосив промову, у якій, між іншим, сказав: західні українці знають нової влади, але просять, аби не було репресій за минуле, дозволяла і далі організовувати культурне й економічне життя, щоб було збереже газету «Діло», не переслідувалося духовенство тощо. У відповідь радянськи представники відповіли: що було дотепер, пускається в небуття, а радянська влада вимагає від своїх громадян лише лояльності й разом з визволенні приносить західним українцям багато благ. Але вже за декілька днів газ «Діло» було закрито, у приміщенні її редакції розміщено редакцію газети «Радянська Україна». К. Левицький та інші діячі українського руху к. XIX — 30-х рр. XX ст. були заарештовані й відправлені до Москви.

Закріплення нових знань

1) У результаті яких подій західноукраїнські та придунайські землі увійшли до складу УРСР?

2) Чи можна називати напад СРСР на Польщу «визвольним ходом» Червоної Армії? Свою думку обґрунтуйте.

3) Що негативного та позитивного можна виділити у процесі входження земель до складу УРСР?

4) Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.

Навчаючий тест.

1) Коли було укладено Пакт про ненапад між Німеччиною СРСР?

а) 23 серпня 1939 р.;

б) 1 вересня 1939 р.;

в) 17 вересня 1939 р.;

г) 28 вересня 1939 р.

2) Виберіть твердження, які є основними положеннями додаткові протоколу до Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР:

а) розподіл Польщі на сфери впливу між двома країнами;

б) розподіл Східної Європи на сфери впливу між двома державами;

в) укладення воєнного союзу між Німеччиною та СРСР; ,

г) участь СРСР у захопленні англійських колоніальних володінь.

3) Яка угода між СРСР та Німеччиною отримала назву Пакт Ріббентропа—Молотова?

а) Пакт про ненапад між СРСР та Німеччиною;

б) Договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною;

в) приєднання СРСР до держав «осі».

4) Друга світова війна розпочалася з нападу Німеччина на...

5) Радянські війська розпочали «визвольний похід» на західноукраїнські землі у ….

6) Які фронти були-утворені радянським командуванням на території України після нападу Німеччини на СРСР?

а) Центральний і Південний;

б) Південно-Західний і Південний;

в) Західний і Південно-Західний; Південний і Український.

7) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною та СРСР передбачав розподіл Польщі по...

а) по річках Нарев, Вісла, Сян;

б) «лінії Керзона»;

в) лінії етнічного розселення українців та білорусів.

8) Які українські землі потрапили в німецьку сферу інтересів за Договором про дружбу і кордони?

9) Яким актом було узаконено радянський режим на західноукраїнських землях?

10) Політика радянізації західноукраїнських земель включає в себе такі заходи: ...

11)Установіть відповідність між датами та подіями.

12) Які області були утворені на українських землях, що були приєднані до УРСР у 1939—1940 рр.?

а) Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька;

б) Львівська, Драгобицька, Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька;

в) Львівська, Драгобицька. Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька, Ізмаїльська.

Заключне слово вчителя.

Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР, без суvніву, було подією великої історичної ваги. Уперше за багато століnmукраїнці об'єдналися у межах однієї державної структури. Проте це було здійснено сталінським тоталітарним режимом, який керував власними інтересами.

Територіальні зміни України в 1939—1940 рр.

Домашнє завдання

1) Опрацювати § 1];2) Підготувати реферати за темами: «Діяльність ОУН у 1939-1941 рр.», «Становище України напередодні війни». 3) Випереджальне завдання. Підготуватися до семінарського? Заняття за темою «Окупація України військами Німеччина її союзників».

Тема 2. Окупація України військами Німеччини та її союзників

Мета. Охарактеризувати хід бойових дій на території України в 1941-1942 рр. Розкрити причини поразки Червоної Армії та окупації України німецькими військами та їх союзниками. Показати героїзм воїнів у боротьбі проти загарбників. Закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Етапи уроку: І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. За детально розробленим планом «Барбаросса» Німеччина та ЇЇ союзники зосередили на кордоні з Радянськ Союзом 190 дивізій кількістю 5,5 млн осіб. Їм протистояло угрування радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і 2 бригади (2,9 млн осіб). Німецький план був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях. На Україну було спрямовано наступ групи армій «Південь», якої входили також румунські та угорські війська. Їм протистояли війська Київського Особливого та Одеського військового округів.

Загалом війська ворога поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і в озброєнні. Але на напрямі головні удару ворог мав перевагу. Уже в перший тиждень війни голої сили гітлерівців мали оволодіти Києвом. Але події розгортали інакше. 23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ контратаковані радянськими механізованими корпусами в район міст Луцьк-Ровно-Дубно-Броди. Розгорілась перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Хоча Червона Армія (РККА) й зазнала поразки, їй вдалося зупинити просування німецьких військ на тиждень.

Після поразки в прикордонних боях радянські війська почали відходити на лінію укріплень старого кордону («лінія Сталіна»), на якій передбачалося зупинити просування німецьких військ. Не всі радянські частини змогли вдало здійснити маневр по відходу. 5 липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону стиці 5-І і 6-ї радянських армій і вийшли до оборонних споруд міста. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборона операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою в ближчого часу. На 21 липня Гітлер призначив парад на Хрещатику. Та цим планам не судилося здійснитися. Німецькі частини, підійшли до першої смуги оборони, не змогли її подолати.

Перший штурм Києва 11—14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Невдалими були і наступні спроби оволодіти містом. Героїзм захисників міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. становило народне ополчення) стійко тримали оборону. 21 серпня Гітлер приймає рішення припинити лобові атаки міста. Під Києвом ворог утратив 100 тис. осіб. Наступ на Київ тимчасово припинився.

Тим часом оперативна ситуація навколо Києва стала ускладнюватися. На Правобережжі в районі Умані радянські війська були оточені й розгромлені. Ворог вийшов до Дніпра південніше Києва. На початку вересня 1941 р. німецькі війська з півночі форсували Десну і в районі Кременчука Дніпро. Над військами Південно-Західного фронту нависла загроза оточення. Єдиним способом врятувати радянські війська від оточення було залишити Київ. Але Сталін категорично заборонив це. Така ситуація дозволила німецьким військам у середині вересня завершити оточення київського угруповання радянських військ. Лише 17 вересня Ставка віддала наказ залишити Київ, але було вже пізно. Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення і були розгромлені. Загинуло практично все керівництво фронту на чолі з М. Кирпоносом. У полон потрапило 663 тис. червоноармійців. 19 вересня у Київ вступили німецькі війська.

5 серпня 1941 р. 300-тисячне німецько-румунське угруповання розпочало наступ на Одесу. Після героїчної оборони 16 жовтня 1941 р. захисники залишили місто. Евакуйовані частини було перекинуто до Севастополя, який знаходився у ворожому оточенні. Оборона міста тривала 250 днів. За п'ять місяців війни ворогові вдалося просунутись на 900-І200 км углиб України. Не окупованими залишалися лише території на сході України.

Причини поразки радянських військ

- Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до відсічі ворога; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією Мірних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини для нападу на СРСР називалася провокаційною).

- Серйозні прорахунки були допущені Й. Сталіним і Генеральним штабом у визначенні напрямку головного удару ворога. Радянське командування головним помилково вважало наступ на Україну, тоді зг'ідно з планом «Барбаросса» головний удар мала наносити група армій «Центр» на Білорусію у напрямку на Москву. — Значний бойовий досвіт німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванні значної кількості танків і літаків.

— Невдале розташування радянським військ для ведення оборонних боїв. Війська були розміщені трьома ешелону ми (57-ма, 52і і 62-га дивізії), що призвело до того, що з'єднання вступали у і по черзі, й це давало можливість розбиті-і їх частинами

— Радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв. Вій передбачалося вести «малою кров'ю й на території ворога». Склади боєприпасів та іншого воєнного майна були розташовані занадто близ до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога.

— Оборонні споруди на новому кордоні не були добудовані до початку бойових дій. До того ж вони були невдало розташовані («лінія Молотова»), Оборонні споруди на старому кордоні були роззброю

— Масові репресії 1937--1938 рр. в армії та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної Армії. Було знищено близько 45 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського Військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєва досвіду.

— Війська не були вчасно приведені в бойову готовність (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво було вчасно попереджено можливий напад.

— Авіація була скупчена на основних аеродромах, а не розпорошені на по польових, що призвело до величезних втрат на початку війни (у перші години війни на 66 аеродромах було знищено 579 літак

Із початком бойових дій на території України почалась мобілізація ресурсів для боротьби з ворогом. Промисловість переводилась на воєнні рейки, йшла мобілізація до лав Червоної Армії". Так у перші місяці війни із 16 областей України було мобілізовано 2 млн. 515 тис. 891 ос.

До народного ополчення до кінця 1941 р. вступило 1300 тис. У липні 1941 р. у винищувальних загонах налічувалось 158,7 тис. Просування ворога територією України потребувало в терміновому порядку організувати евакуацію промислових об'єктів, ресурсів, цінностей углиб країни. Так, до східних районів СРСР були евакуйовані понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості (після визволення повернулося лише кілька). ЗО тис. тракторів, 125 млн. пудів зерна та іншого продовольства, 6 млн. голів худоби, евакуйовані установи Академії наук УРСР, 70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн. осіб населення. Те, що не підлягало евакуації передбачалося знищити.

Героїчний опір Червоної Армії й прагнення німецького командування оволодіти ресурсами України призвели до перенесення головного удару німецьких військ з центральної ділянки радянсько-німецького фронту (Західний фронт) в Україну. Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацію, героїчний опір Червоної Армії" призвів до зриву планів «блискавичної війни» і був довершений розгромом ворога під Москвою (зима 1941—1942 рр.).

Цікаво знати

Перші успіхи під Москвою дали можливість радянському командуванню - „згорнути наступальні операції на інших ділянках радянсько-німецькому фронту. Так, командуванню Південно-Західного і Південного фронтів було поставлено завдання прорвати фронт ворога в районі Балаклеї та Артемівська, вийти в тил донбаського угруповання ворога й відрізати йому відступ на захід. Одночасно передбачалося завдати удару в напрямку Краснограда, маючи на меті забезпечити успіх наступальних дій з півночі й визволити Харків. Ці далекосяжні плани не були забезпечені достатньою кількістю сил, тому результати наступу 18—31 січня 1942 р. виявилися обмеженими (Барвінківсько-Лозовська операція). Хоча радянські війська й просунулися на Захід на 100 км, але жодної стратегічної мети не досягли. Наступ призвів до утворення Барвінківського виступу, що загрожував донбаському угрупованню ворога. Упродовж лютого—квітня 1942 р. в районі виступу точилися запеклі бої, бо ворог намагався його ліквідувати, а радянське командування прагнуло забезпечити плацдарм для нового наступу на Харків,що відбувся у травні 1942 р.

Здобувши перемогу в битві під Москвою, радянське керівництво стало помилково вважати, що ворога можна перемогти, розгорнувши загальний наступ по всіх фронтах. Навесні 1942 р, було заплановано низку наступальних операцій в Україні (район Харкова) та в Криму. На той самий час німецьке командування влітку 1942 р. готувало великий наступ на південному фланзі фронту, де зосередило головні сили з метою виходу до Сталінграда і Кавказу

Для цього потрібно було завершити розгром радянських військ У Криму (Керченський півострів, що був звільнений радянськими військами взимку 1942 р. в результаті Керченське-Феодосійської операції, та Севастополь).

За такого стратегічного розкладу сил рішення радянського командування виявилося помилковим і призвело до двох нових поразок радянських військ (травень 1942 р.). У районі Харкова потерпіла поразку Барвінківська наступальна операція. Головні сили радянських військ на цій ділянці були оточені й розгромлені. 227 тис. Червоноармійців потрапили в полон, а Південно-Західний фронт залишився без будь-яких резервів.

Радянські війська також потерпіли поразку і на Керченськoмy півострові, де були несподівано атаковані 11-го німецькою армією під командуванням Манштейна. Через прорахунки командування Кримського фронту більша частина радянських військ була оточена. У полон потрапило 180 тис. бійців. Проте деякі частини радянської армії (15 тис. осіб) закріпилися в Аджумушкайських каменярнях під Керчу і тривалий час чинили запеклий опір, марно сподіваючись допомогу. Поразка радянських військ на Керченському півострові дала змогу німецьким військам розгорнути вирішальний наступ проти захисників Севастополя. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони місто було захоплено. Останній рубіж оборони знаходь на півострові Херсонес. У полон потрапило близько 100 тис. російських бійців.

Поразки радянських військ призвели до повної окупації України 22 липня 1942 р. німецько-фашистськими військами.

Зверніть увагу!

Війна, що розпочалася, в СРСР була названа «Великою Вітчизняною війною». Уже 22 червня1941 р. академік О. Ярославський написав статтю, яку наступного дня надрукувала газета «Правда» під заголовком «Велика вітчизняна війна радянського народу» на початку всі три слова писалися з малої літери). Згодом запроваджено велику літеру для слова «вітчизняна», а наприкінці війни почали писати перші два слова з великої літери). Ця назва мала не лише емоційний, а й мобілізаційний характер. В Україні стаття О. Ярославського з'явилася 24 червня в київській газеті «Советская Украъна» та харківській газеті «Красное знамя».

Самостійна робота за підручником

Складіть таблицю за матеріалом підручника «Основні битви на радянсько-німецькому фронті в 1941 р.»

ПІДСУМКИ УРОКУ

Страницы: 1, 2, 3