Дипломная работа: Окупація німцями Чернігівщини

Для підготовки необхідної кількості кадрів при кожному загоні були організовані курси підривників, завдяки чому партизани освоїли і успішно застосували в масовій кількості міни уповільненої дії. Кожний загін посилав на закріплену дільницю кілька підривних груп, разом з якими вирушали і бойові групи. Вони не тільки прикривали підривників під час мінування, а й обстрілювали поїзди з усіх видів зброї. Коли фашисти почали водити поїзди на знижених швидкостях, від чого ефект мін зменшувався, тоді партизани перейшли до захоплення поїздів.

Бойові накази, радіограми, короткі донесення, звіти, за якими постає широка панорама партизанської народної війни проти чужинців. В період Курської битви було здійснено найбільше диверсій. З 7 липня до 1 серпня 1943 р. на мінах уповільненої дії, встановлених партизанами навколо Ковельського вузла, підірвалось 65 ешелонів. Таку кількість ворожих ешелонів було знищено в минулому лише протягом 16 місяців. За період з 1 по 10 серпня 1943 р. під укіс пущено ще 58 фашистських ешелонів. Ворог почав направляти військові ешелони в обхід Ковеля по лінії Брест-Пінськ, але з допомогою білоруських партизанів і цей план був зірваний. У донесенні УШПР від 1 вересня 1943 р. вказувалося: «Залізниці Ковель-Сарни, Ковель-Брест, Брест-Пінськ повністю паралізовані. Колії Ковель-Холм, Ковель-Ровно паралізовані частково».

Вздовж залізниць Ковель-Сарни, Брест-Пінськ та інших напрямків були збудовані через кожні 1-3 км спеціальні укріплення з цілодобовим чергуванням, охорону в яких несли військові частини, підрозділи СС і поліцейські сили. «Ми не можемо ні виїхати, ні під'їхати до залізниці, — писав німецький офіцер К. Дорфман. — Міни завдають нам непоправної шкоди. До кінця 1943 року партизани знищили більше чотирьохсот ворожих ешелонів. За період війни вперше був завданий такий могутній удар по комунікаціях ворога. Коли в листопаді-грудні через відсутність необхідної кількості боєприпасів почала зменшуватись чисельність бойових операцій, тоді партизани пробили коридор через лінію фронту і відправили обоз із 600 саней з пораненими, а назад повернулись зі зброєю і боєприпасами. Перехід здійснювався неодноразово.

Партизанські загони Чернігівсько-Волинського з'єднання спільно з бійцями з'єднання ім. Щорса під командуванням С. Ф. Малікова здійснили наступ на Ковель. Особливо запеклі бої розгорнулися за село Несухе з двома батальйонами есесівців. Штурм розпочався 23 лютого 1944 року. Населений пункт декілька разів переходив з рук в руки. Тут загинули командир батальйону С. Григоренко, командири взводів П. Асабов і С. Каменський, ряд інших ветеранів з'єднання. Одночасно головні сили розпочали наступ на місто Ковель, але через відсутність достатньої кількості боєприпасів і можливості своєчасної підтримки з боку наступаючих радянських частин було прийнято рішення припинити наступ, зосередити всі сили для продовження бойових дій на правому березі ріки Стохід, щоб забезпечити плацдарм для наступаючих частин радянських військ.

Широкий розмах партизанського руху був би неможливий без всебічної підтримки населення, яке допомагало продуктами харчування, одягом, повідомляло про наявність ворожих гарнізонів та про рух окупантів на шляхах сполучення. Місцеві жителі саботували заходи фашистських органів влади, а населені пункти стали резервом зростання партизанських загонів. За період дій з'єднання на Волині виникли нові підпільні організації і бойові групи. В ряді населених пунктів утворилися групи самооборони. Коли фашистські окупанти зламали центри самооборони в селах Гута-Степанська, Березиво, Поросль, Вирки, Осове та інших населених пунктах, частина їх жителів шукала захисту в районах, що контролювалися партизанами, створивши в складі з'єднання партизанську бригаду ім. Ванди Василевської.

Після зустрічі з'єднання з наступаючими частинами Радянської Армії більше трьох тисяч партизан влилися до лав діючої армії, а загони бригади ім. Банди Василевської відійшли на територію Польщі для продовження боротьби проти фашистських загарбників. Частина партизан на чолі із заступником командира з'єднання по диверсійній роботі О. С. Єгоровим була десантована в Чехословаччину і взяла участь у Словацькому повстанні,

Висновки

Трагическая судьба Чернигова в годы Великой Отечественной войны, разрушенного фашистами, почти полное уничтожение его промышленных объектов, смерть 52425 советских граждан, умерщвленных гитлеровцами в городе и его окрестностях — наиболее мрачные страницы в его многовековой истории.

К сожалению, до сих пор в периодической печати и в литературе история Чернигова 1941-1945 г.г. освещена лишь фрагментарно, целостной картины событий не дано. Историки и краеведы не спешили стирать «белое пятно», и для этого имелись свои причины. Официально тема не была запретной, но получить доступ к архивным документам спецфондов разных учреждений исследователям практически было невозможно. Отпугивала и перспектива окунуться в кровь и грязь событий, от ознакомления с которыми волосы подымались дыбом на голове. Ведь на военных дорогах беспримерный героизм и самопожертвование во имя Родины соседствовали иной раз с самой черной изменой и предательством, которые трудно себе представить. Однако нашлись люди, которых не остановили эти обстоятельства.

Партизани Чернігівщини провели немало боїв з ворогом. Були перемін и і гіркота поразок. Багато партизанів і підпільними загинули в боях з фашистами та їх посібниками. Ворожа куля передчасно обірвала життя організатора парні пінського руху М. М. Попудренка. Смертю героїв полягли Михайло Стратілат, Сидір Громенко, Платон Горєлий, Арсеній Ковтун, Олена Білевич, Лілія Карастоянова, Ілля Авксентьев, Василь Коробко і багато інших мужніх партизан.

Минають роки і події Великої Вітчизняної війни втілені в рядки історії. Подвиг народу, який розгромив фашистську навалу, збережеться у віках.

Список використаної літератури

1.  Архив Министерства обороны, спецфонд, оп. 6, д. 2, лист 8.

2.  Архив МО СССР, ф. 229, оп. 213, д. 3, л. л. 32-33.

3.  Архив облуправления УСБУ по Черниговской области, т. 1, д. 5118, л. 12; д. 1938, л. 1.

4.  Архів Міністерства оборони Російської Федерації, ф. 229, оп. 213, спр. 3, арк. 161.

5.  Балицкий Г. «Війна вночі», К., 1965, с. 15.

6.  Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939-1945). Львів, 2003. С. 135.

7.  В тилу ворога. Документи і матеріали про участь партизанів Чернігівщини в боротьбі проти фашистських загарбників. Упорядники: С. М. Мельник, М. К. Бойко Редактор М. О. Рудько. Чернігів, 1994.

8.  Ветров I. Матеріально-побутові умови населення України за німецької окупації (1941-1944 pp.) // Пам'ять століть. - 2005. - №3-4. - С. 202.

9.  Вінок безсмертя, — К. 1988, — С. 210.

10.  Воспоминании бывшего секретаря Черниговского горкома КП(б)У Леноненко В. М.

11.  Воспоминания бывшего зав. Отделом Черниговского горкома КП(б)У Г.М. Кталхермана.

12.  Воспоминания бывшего партизана В.Н. Кулакова.

13.  Воспоминания бывшего подпольшика Шарого Н. С.

14.  Воспоминания бывших партизан Героя Советского Союза Г.К. Артозеева и Б.Е. Гуда.

15.  Воспоминания Героя Советского Союза Артозеева Г.К.

16.  Воспоминания жителя Чернигова М.К- Власенко.

17.  ДА СБУ, ф. 13, спр. 55663, Т. 1, арк. 10.

18.  З. Сушанский, М. Соловей, «Через прошлое в будущее», Ч., 1992, с. 32-34.

19.  Залесский К. СС. Охранные отряди НСДАП. М., 2005. С. 456.

20.  Институт истории партии при ЦК Компартии Украины, ф. 7, оп. 10, дело I, лист 81.

21.  История городов и сел УССР, Черниговская область, К., 1983, с. 135.

22.  Історія застерігає. Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їх посібників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. — К., 1986. — С. 116,

23.  Кузнецов Г. Ім’я героя відоме, «Деснянська правда» от 25.10.1988.

24.  Летопись. Города Чернигова периода великой отечественной войны 1941-1945 г.г. (по документам, воспоминаниям очевидцев, публицистике и мемуарам). Чернигов, издательство «Десна» 1992.

25.  Манойленко В. «Олена Білевич», Ч., 1991, с, .51.

26.  Нариси іІсторії Чернігівської обласної партійної організації, К., 1980, с. 203.

27.  Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації, К., 1980 г., с. 191.

28.  Німецько-фашистський окупаційний режим на Чернігівщині: [Зб. док.]. – Чернігів, 2000. - С. 7.

29.  Облгосархив, ф: 139, оп. 1, д. 119, л. 24.

30.  Партархив, ф. 139, оп. З, д. 64, л. 4, л. 32.

31.  Сообщение Советского информбюро. — Т. 1. – М., 1944. С. 263-264.

32.  Сорокін В.А. «Опергрупа Кім», «Комсомольський гарт», № 103 від 25.08.1983 р.

33.  Старинов И. «Мины ждут своего часа», М., 1964, л.л. 31, 35, 39.

34.  Степнов М. «Степной рейд», К., 1946, с 120.

35.  Стракач Т. Наш позивний — свобода. — К., 1979. — С. 317.

36.  Студьонова Л.В. Слідами Чернігівського підпілля: Документальні нариси. - Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. - 232 с.

37.  Удовик В.М. Нові аспекти історії німецько-фашистського окупаційного режиму на території генеральної області Київ в 1941-1944 роках // Проблеми освіти.

38.  Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза. — Т. 1. К., 1975. - С. 296.

39.  Україна в другій світовій війні у документах: Зб. нім. арх. мат. - Львів, 1997. - Т.1. - С.181.

40.  ЦАМО СССР, ф. 229, оп. 213, д. 3, л. л. 26-28.

41.  Чайковський А.С. «Невідома війна», К., 1994, с. 35.

42.  Чернигов в огне войны 1941-1943 г.г. (Документальная хроника-память). Чернигов, 1993 г.

43.  Черниговщина в период Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). Сборник документов и материалов. — Киев, 1978. — С. 102.

44.  Чуев С.Г. Спецслужбы ІІІ Рейха. В ІІ-х кн. СПб., 2003. Кн. І. С. 69.

45.  Эпова, Б.А., Старинова И.Г. «Мины в тылу врага». — М., 1963. — С. 52.

Додаток

Хроніка звільнення 1943

3 ВЕРЕСНЯ

322-а стрілецька дивізія під командуванням полковника П.М. Лащенка, уродженця с. Тур'я Щорського району, першою з військових підрозділів Центрального фронту розпочала здійснення Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції, звільнивши населені пункти Чернігівщини — села Риботин і Жовтневе Коропського району. За вміле керівництво дивізією, успішне форсування її підрозділами Десни, Дніпра і Прип'яті, за особисту мужність і героїзм в боях під час Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції П.М. Лащенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

4 ВЕРЕСНЯ

Воїни 74-ої і 322-ої стрілецьких дивізій у взаємодії з 6-ою гвардійською і 8-ою стрілецькими дивізіями звільнили районний центр Короп і територію району.

6 ВЕРЕСНЯ

Військові підрозділи 70-ої гвардійської Глухівської і 75-ої гвардійської стрілецьких дивізій форсували Сейм і звільнили колишній районний центр Батурин та територію району.

8 ВЕРЕСНЯ

322-а стрілецька дивізія у взаємодії з 70-ою гвардійською Глухівською стрілецькою дивізією звільнили районний центр Борзну і територію району.

9 ВЕРЕСНЯ

Війська 13-ої і 60-ої армій звільнили районний центр і важливий залізничний вузол — місто Бахмач.

Наказом Верховного Головнокомандувача військовім підрозділам, що особливо відзначилися при звільненні міста, присвоєні почесні найменування «Бахмацьких»: 75-ій гвардійській і 132-ій стрілецьким дивізіям, 221-ій бомбардувальній авіа-дивізії, 3-й гвардійській легко-артилерійській бригаді, 56-му гвардійському мінометному полку. 70-а гвардійська Глухівська стрілецька дивізія нагороджена орденом Бойового Червоного Прапора.

13 ВЕРЕСНЯ

Воїни 132-ої Бахмацької стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Комарівку.

14 ВЕРЕСНЯ

Військові підрозділи 141-ої Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії у взаємодії із 112-ою Рильсько-Коростенською стрілецькою дивізією звільнили колишній районний центр Дмитрівку і територію району.

15 ВЕРЕСНЯ

Український штаб партизанського руху віддав наказ командирам партизанських з'єднань Чернігівщини про захоплення, організацію і утримання переправ через Десну, Дніпро, Прип'ять для забезпечення їх успішного форсування частинами наступаючої Червоної армії.

Військові підрозділи 2-ої і 4-ої гвардійських повітрянодесантних дивізій звільнили районний центр Ічню і територію району.

Війська 60-ої армії звільнили місто Ніжин. Наказом Верховного Головнокомандувача військовим підрозділам, що особливо відзначились при звільненні міста, присвоєні почесні найменування «Ніжинських»: 7-у гвардійському мехкорпусу, 24-ій гвардійській мехбригаді, 57-ій гвардійській танковій бригаді, 299-ій штурмовій авіадивізії, 286-ій винищувальній авіадивізії. 280-а Конотопська, 132-а Бахмацька стрілецька дивізії, 26-а гвардійське Севська мехбригада нагороджені орденами Бойового Червоного Прапора.

Із резерву Ставки Верховного Головнокомандувача на ділянку 13-ої армії в районі Коропа була передислокована 61-а армія, яка продовжила бої; розширення Оболонського плацдарму.

16 ВЕРЕСНЯ

Війська 48-ої і 65-ої армій звільнили місто Новгород-Сіверський. Наказом Верховного Головнокомандувача військовим підрозділам, що особливе відзначились при звільненні міста, присвоєні почесні найменування «Новгород-Сіверських»: 102-ій Далекосхідній, 140-ій Сибірській, 162-ій Середньоазіатській стрілецьким дивізіям, 478-ому мінометному полку, 120-му винищувальному протитанковому артилерійському полку, 14-ій інженерно-саперній бригаді, 321-му інженерному батальйону.

Про героїчний подвиг саперів у боях за місто схвильовано розповів у своєму нарисі «Труженики войны» І. Еренбург, який разом з К. Симоновим перебував на той час у підрозділах 65-оі армії.

Воїни 143-ої і 280-ої стрілецьких дивізій у взаємодії з 2-ою гвардійською повітрянодесантною дивізією при підтримці партизанського з'єднання «За Батьківщину» звільнили районний центр Носівку і територію району. Військові підрозділи 163-ої гвардійської Роменської і 240-ої стрілецьких дивізій V взаємодії з 57-ою гвардійською Ніжинською танковою бригадою звільнили районний центр Талалаївку і територію району.

17 ВЕРЕСНЯ

Воїни 163-ої гвардійської Роменської стрілецької дивізії звільнили районний центр Срібне.

2-а гвардійська повітрянодесантна дивізія звільнила колишній районний центр Лосинівку.

Військові підрозділи 232-ої Сумської стрілецької дивізії у взаємодії з 2-ою гвардійською механізованою бригадою 3-го гвардійського танкового корпусу звільнили районний центр Варву і територію району.

Партизанські з'єднання імені Щорса, «За Батьківщину», імені Коцюбинського розпочали боротьбу за організацію, захоплення й утримання переправ на Десні, Дніпрі, Прип'яті для наступаючих частин Червоної армії.

18 ВЕРЕСНЯ

Воїни 211-ої стрілецької дивізії звільнили районний центр Куликівку.

Військові підрозділи 16-ої гвардійської кавалерійської дивізії у взаємодії з 77-ою гвардійською стрілецькою дивізією звільнили районні центри Сосницю і Мену.

121-а Рильська Червонопрапорна стрілецька дивізія звільнила районний центр Бобровицю.

Військові підрозділи 63-ої армії Брянського фронту звільнили колишній районний центр Грем'яч і територію району.

3-я гвардійська повітрянодесантна дивізія звільнила колишній районний центр Іваницю.

Воїни 205-го стрілецького полку 70-ої гвардійської Глухівської дивізії і 129-ої окремої танкової бригади звільнили колишній районний центр Олишівку і територію району.

Військові підрозділи 55-ої стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Понорницю.

2-га гвардійська повітрянодесантна дивізія звільнила колишній районний центр Малу Дівицю.

42-а гвардійська стрілецька дивізія і 3-й гвардійський танковий корпус 40-ої армії Воронезького фронту у взаємодії з 2-ю, 3-ою, 4-ою гвардійськими повітрянодесантними дивізіями 60-ої армії Центрального фронту звільнили місто Прилуки і територію району.

Наказом Верховного Головнокомандувача 42-ій гвардійській стрілецькій дивізії, що особливо відзначилася в боях за місто, присвоєно почесне найменування «Прилуцької».

19 ВЕРЕСНЯ

Військові підрозділи 232-ої Сумської стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Яблунівку.

55-а стрілецька дивізія звільнила районний центр Корюківку. Воїни 16-ої гвардійської кавалерійської дивізії у взаємодії з 76-ою гвардійською стрілецькою дивізією звільнили колишній районний центр Березну і територію району.

Військові підрозділи 69-ої Севської Червонопрапорної стрілецької дивізії у взаємодії з 246-ою стрілецькою дивізією звільнили колишній районний центр Холми і територію району.

20 ВЕРЕСНЯ

Воїни стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Михайло-Коцюбинський.

Військові підрозділи 143-ої стрілецької дивізії у взаємодії з частинами 9-го танкового корпусу звільнили районний центр Козелець і територію району.

102-а Далекосхідна Новгород-Сіверська, 162-а Середньоазіатська Новгород-Сіверська і 170-а стрілецькі дивізії звільнили районний центр Семенівку і територію району.

21 ВЕРЕСНЯ

Воїни 180-ої стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Нову Басань.

Військові підрозділи 55-ої, 69-ої Севської Червонопрапорної стрілецьких дивізій у взаємодії з 15-ою гвардійською кавалерійською дивізією звільнили районний центр Щорс і територію району.

Воїни 13-ої і 60-ої армій звільнили обласний центр — місто Чернігів.

Наказом Верховного Головнокомандувача військовим частинам армії, що особливо відзначилися в боях зі звільнення міста, присвоєно почесні найменування «Чернігівських»:

76-ій, 77-ій гвардійським, 148-ій, 211-ій стрілецьким, 16-ій гвардійській кавалерійським дивізіям, 129-ій танковій бригаді, 874-у артилерійському, 476-у мінометному, 1287-у зенітному артилерійським полкам і 2-ій гвардійській штурмовій авіадивізії.

181-а ордена Леніна Сталінградська стрілецька дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора.

Відомі письменники і поети І. Еренбург, Д. Бєдний, Є. Долматовський, С. Марков присвятили свої твори звільненню Чернігова.

Воїни 13-ої і 60-ої армій за активної допомоги партизанського з'єднання імені Щорса першими серед військових підрозділів Центрального фронту розпочали форсування Дніпра від села Сорокошичі Козелецького району до села Мньов Чернігівського району.

22 ВЕРЕСНЯ

Військові підрозділи Ніжинського мехкорпусу, 9-го танкового корпусу, 280-ої Конотопської Червонопрапорної стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Остер і територію району.

23 ВЕРЕСНЯ

В бою за село Великий Листвен Городнянського району повторив подвиг Олександра Матросова рядовий 1181-го стрілецького полку 356-ої стрілецької дивізії Клавдій Краснояров, закривши амбразуру ворожого дзота своїм тілом. К. Красноярову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований герой у братській могилі в селі Великий Листвен.

24 ВЕРЕСНЯ

Воїни 149-ої стрілецької дивізії у взаємодії з 55-ою і 60-ою Севською стрілецькими дивізіями звільнили районний центр Городню і територію району.

Військові підрозділи 356-ої стрілецької дивізії звільнили колишній районний центр Тупичів. В бою за Тупичів командир відділення автоматників 1181-го стрілецького полку 356-ої стрілецької дивізії вісімнадцятирічний Сергій Акіф'єв повторив подвиг Олександра Матросова і свого однополчанина Клавдія Красно-ярова, закривши амбразуру ворожого дзота своїм тілом. С. Акіф'єву посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований герой у братській могилі в селі Листвен Городнянського району.

26 ВЕРЕСНЯ

Військові підрозділи 356-ої стрілецької дивізії звільнили районний центр Ріпки і територію району.

12-а гвардійська стрілецька дивізія звільнила колишній районний центр Любеч і розпочала підготовку до форсування Дніпра.

Військові підрозділи 61-ої армії розпочали форсування Дніпра в районі населених пунктів Мньова, Неданчичів, Мисів, Любеча. Командир 239-го гвардійського стрілецького полку 76-ої гвардійської Чернігівської стрілецької дивізії полковник К.М. Андрусенко, уродженець села Парафіївки Ічнянського району, першим серед підрозділів дивізії і армії переправив полк на правий берег Дніпра і впродовж двох днів стримував контратаки ворога, утримував захоплений плацдарм і забезпечив успішну переправу дивізії.

За успішне форсування Дніпра нашому землякові К.М. Андрусенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

27 ВЕРЕСНЯ

Воїни 106-ої Забайкальської і 149-ої стрілецьких дивізій звільнили колишній районний центр Добрянку і територію району.

15-16 ЖОВТНЯ

Військові підрозділи 65-ої армії форсували Дніпро в районі Радуля, Новосілок, Лопатні, Кам'янки Ріпкинського району, завершивши Чернігівсько-Прип'ятську наступальну операцію, в результаті якої вся територія Чернігівської області була звільнена від німецько-фашистських окупантів.

Рясно зрошена кров'ю воїнів Червоної армії багатостраждальна чернігівська земля, за звільнення якої загинуло понад 20 тисяч солдат, сержантів і офіцерів.

За мужність і героїзм у боях з форсування Десни, Дніпра, Прип'яті тисячі воїнів удостоєні високих урядових нагород, а 879 з них присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.