Курсовая работа: Основні аспекти технології відтворення поголів`я коней

Присвоєння кличок лошатам. За діючим правилом кличку лошаті присвоюють у перші три доби після його народження. Вона повинна починатися з першої літери клички матері, рідше - батька. Клички повинні бути короткі й чіткі, звучні та розбірливі, мати змістовне значення і легко вимовлятися. Неприпустимо називати тварин людськими іменами, або такими, що мають політичний відтінок чи пов'язані з назвами націй і народностей світу. За своїм змістовним значенням клички на інші мови не перекладаються. Слова іноземного походження використовують для кличок ЯК виняток і лише після з'ясування їх змісту. В конезаводах та інших господарствах практикуються подвійні клички, але вони також повинні відповідати зазначеним вимогам. До вибору кличок слід підходити з великою відповідальністю, особливо у племінних господарствах усіх категорій; клички тварин записують у Державні книги племінних коней, стають широко відомими через родоводи потомки, шкодять в історію породи.

Основним недоліком у цій справі є те, що дуже часто серед поширених заводських порід коней деякі клички багаторазово повторюються не лише в породі, але й у господарстві. Це певною мірою ускладнює селекційну роботу, вносить плутанину в зоотехнічний облік.

Рішенням міжнародного конгресу з верхового конярства заборонено повторювати клички видатних коней, наприклад таких, як кобила Кінчем, жеребці Екліпс, Сент-Сай-мші, РІбо, Неврко, Анілін, Норнсерн Дансер та ін.

2.4 Характеристика потреби коней в поживних речовинах

Хімічний склад кормів дуже різноманітний і значною мірою характеризує якість корму. Потреба в кормах для коней представлена в табл. 3.

Вміст води в кормах коливається від 4 до 95 %. Наприклад, у зерні рослин - від 10 до 14 %, дещо більше в грубих кормах - від 15 до 20 %. Найбільш водянисті корми - барда, жом тощо - містять до 90 - 95 % води, зелена маса і силос - 60 - 85, а коренебульбоплоди - 80 - 92%. Чим більша вологість корму, тим нижча його поживність і тим важче його зберігати.

Рослинні корми містять до 5 % мінеральних речовин (золи). В листках і коренях їх в два рази більше, ніж в зерні. В рослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та ін.) золи більше, ніж у злакових. Мінеральні речовини є будівельним матеріалом для кісткової тканини і частково для м'яких тканин; вони також відіграють дуже важливу роль у процесах обміну. Для нормальної життєдіяльності організму сільськогосподарським тваринам потрібні не тільки макроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор і калій), а й мікроелементи (залізо, мідь, йод, кобальт, марганець, цинк та ін.).

Азотисті речовини корму називаються сирим протеїном і поділяються на білки та небілкові азотисті речовини. Багаті на протеїн макуха і шрот (30 - 45%), зернобобові (25 - 30%), сіно бобових (12 -15 %), менше протеїну в зерні злаків (10 - 12 %), у сіні і соломі злаків (4 - 6 %), коренеплодах (6 - 10 %). Дуже багаті на протеїн корми тваринного походження - до 70 - 90%.

Під час перетравлювання корму білки розкладаються до амінокислот.

Вміст жиру в кормах варіює в широких межах. Грубі та соковиті корми дуже бідні на жир (0,1 %), в кукурудзі та вівсі його 5 - б %, а в макусі - до 4 - 5 %.

Клітковина - основна складова частина оболонок рослинних клітин. Вона не розчиняється під дією травних соків. Найбільше клітковини в грубих кормах, особливо в соломі (40 - 45 %), мало - в зерні (2 - 10 %), ще менше в коренеплодах. Корми, багаті на клітковину, малопоживні.

Безазотисті екстрактивні речовини дуже різноманітні за складом. В плодах і бульбах багато крохмалю, а цукор міститься в основному в плодах і коренеплодах [4].

Вітаміни - дуже важлива складова частина кормів. Нестача або відсутність їх призводить до значних порушень обміну речовин в організмі тварин.

Вітаміни містяться в основному в рослинних кормах і класифікуються залежно від здатності розчинятись у воді і жирах.

На хімічний склад кормів впливає багато факторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива, кліматичні умови, сорт рослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння, догляд за рослинами, спосіб збирання і збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добрив сприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах. Корми, вирощені в місцевості з вологим кліматом, мають менше протеїну, ніж корми, вирощені в місцевостях з сухим кліматом. Різні сорти рослин розрізняються за вмістом сухої речовини. У сіні, зібраному в пізні строки, більше клітковини, а зібраному в дощову погоду, - менше поживних речовин.

Перетравність кормів. Хімічний склад корму відрізняється від хімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи - крохмаль, клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лише виноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринного походження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.

З'їдений тваринами корм піддається механічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири й вуглеводи в організмі тварин розщеплюються до простіших речовин, які всмоктуються в кров. При розведенні сільськогосподарських тварин ступінь перетравності поживних речовин виражається коефіцієнтом перетравності (кількість перетравних речовин в процентах до з'їдених).

Перетравність корму залежить від виду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та інших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця [3]. Зернові і соковиті корми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це пов'язано з недостатнім розвитком зубної і травної систем, а в старих-зношуванням зубної системи. Великі частки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативно позначається на перетравності корму.

Надлишок або нестача яких-небудь поживних речовин, високий вміст клітковини в кормі знижують перетравність усіх його поживних речовин. Рівень протеїнової годівлі, або правильне співвідношення між протеїном-і безазотистими речовинами, показує, скільки припадає на одну частину перетравних вуглеводів і жирів. Оптимальними вважають відношення 1:6-чи 1:8, при яких найбільш висока перетравність поживних речовин.

Розглянемо приблизний склад раціону та потреби в кормах коней.

Таблиця 3 - Потреба в кормах

Даний раціон включає в себе досить багатий набір продуктів, необхідних для нормального розвитку молодняку коней.

2. Складемо норму годівлі на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.

Раціон на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. представимо у вигляді таблиць (табл. 4,5).

Таблиця 4 - Раціон на літній період

Таблиця 5 - Раціон на зимовий період

Характерною особливістю та відмінністю раціонів літнього та зимового періодів є те, що в літній період акцент ставиться на соковиті корми, в них міститься значна кількість вітамінів, мікроелементів, які потрібні для нормального розвитку для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. в зимовий період навпаки зелених кормів, крім заготовленого силосу нема, але в ньому міститься вже не та кількість поживних речовин, тому переходять на збільшення використання концентратів та грубих кормів [2].

Дані раціони забезпечать нормальний розвиток жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.

В господарстві досить чітко визначені та намічені плани щодо реалізації виробленої продукції.

Отже можемо представити у вигляді таблиці реалізацію продукції конярства по господарству за 3 останні роки.

Таблиця 6

Як бачимо, з даних представлених в таблиці6 дана галузь має достатній розвиток в даному господарстві існує досить реальна перспектива одержання \прибутків від розвитку конярства.

1.   Вибране нами господарство для характеристики має досить високі показники продуктивності продукції тваринництва, а саме конярства. В господарстві вирощуються коні племінні, м`ясні та молочні.

2.   Важливим фактором підвищення ефективності галузі є максимальне використання висококласних жеребців, приплід від яких реалізується за найвищими цінами. Показники відтворення об'єктивно характеризують стан і культуру конярства в господарствах будь-якої категорії. Основним показником відтворення поголів'я коней є кількість здорових, нормально розвинених лошат, одержаних від 100 кобил, наявних на початок року.

3.   Годівля - важливий фактор, за допомогою якого можна впливати на організм тварини. Знаючи природу тваринного організму, закономірності перетворення кормів у ньому і прийоми годівлі, можна керувати обміном речовин, удосконалювати тварин і підвищувати їх продуктивність. Кормова база в переважній більшості кормів забезпечена достатньо. Господарства переважно власними силами має забезпеченість в кормах майже на 100 відсотків.

4. Підвищення якості кормів можна забезпечити вжиттям певних заходів:

-      використання перспективних технологій вирощування сільськогосподарських культур;

-      використання сучасних засобів догляду за рослинами;

-      внесення в ґрунт азотних добрив, що сприяє підвищенню протеїну в рослинах.

5. Загалом по господарству галузь конярства знаходиться в на досить високому рівні розвитку та має досить непогані перспективи в майбутньому.

1.      Андрюшкин В. Вопросы искусственного осеменения. - Коневодство и конный спорт, 1991, № 7. - С. 9.

2.      Баканов В.Н., Менькин В.К. Кормление сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1989. – 511 с.

3.      Барминцев Ю.Н., Кавешников В.С., Нечаев И.Н. и др. Продуктивное коневодство. - М.: Колос, 1980. - 207 с.

4.      Богданов Г.О. Норми та розрахунки раціонів: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1985. – 153 с.

5.      Боголюбский С.Н. Происхождение и преобразование домашних животных. - М., 1959.

6.      Бобылев И., Ермолин Г., Гуревич В., Меркулова М. Экспресс-диагностика жеребости. - Коневодство и конный спорт, 1987, № 4. - С. 34-35.

7.      Водолазова М. Содержание заводских жеребцов. - Коневодство и конный спорт, 1990, № 2. - С. 12-13.

8.      Волков Д. Украинская верховая. - Коневодство и конный спорт, 1991, №2. - С. 10-12.

9.      Гопка Б.М., Калантар ОА., Павленко П.М. Коні в сільському господарстві. - К.: Урожай. 1984. - 152 с.

10.    Гопка Б.М. Конярство. – К.: Вища школа, 1984. – 198 с.

11.    Гордон А. Контроль воспроизводства сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1988. – 415 с.

12.    Дмитроченко А.П. и др. Методы нормирования кормления сельскохозяйственных животных. - М.: Колос, 1970. - 284 с.

13.    Добрынин В.П. и др. Корма для лошадей. - М.: Сельхозгиз, 1950. - 216 с.

14.    Добрынин В.П. Выращивание жеребят. - М.: Сельхозгиз, 1959.

15.    Камбегов БД. Коневодство и коннозаводство. - М.: Росагропромиздат, 1988. - 224 с.

16.    Кожевников С.И., Гуревич Д.Я. Отечественное коневодство. - М.: Агропромиз, 1990. - 221 с.

17.    Коневодство: Учебное пособие. / Под ред. Калашникова А.П. - М.: Агропромиздат, 1989. – 352 с.

18.    Конярство / Б.М. Гопка, П.М. Павленко, О.А. Калантар, В.М. Клок. – К.: Урожай, 1991. – 216 с.

19.    Красников А.С. Коневодство. - М., 1973. - 312 с.

20.    Кулешов П.Н. Коневодство. - С.-Петербург: Издание Девриена, 1896. -226 с.

21.    Лебедев С.Г. Технология осеменения кобыл/ВНИИ Коневодства: Доклады международного семинара по биологии размножения лошадей. - М., 1976. -С. 15-21.

22.    Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: Справочное пособие. / А.П. Калашников, Н.И. Клейменов, В.Н. Баканов и др. – М.: Агромпомиздат, 1985. – 352 с.

23.    Основи сільського господарства: Навч. посібник/ За ред. Польський Б.М. – К.: Вища шк., 1991. – 296 с.

24.    Пащлев Б. Как развиваются жеребята, полученные путем пересадки эмбрионов. - Коневодство и конный спорт, 1990, № 8. - С. 32-33.

25.    Пономаренко ММ. Конярство / В кн.: Довідник зоотехніка. - К.: Урожай, 1989. -С. 188-194.

26.    Примак І.Д. Інтенсивне кормовиробництво. – К., 1992. – 245 с.