Курсовая работа: Удосконалення трудового навчання в школі

Курсовая работа: Удосконалення трудового навчання в школі

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи методики формування загально-трудових умінь і навичок учнів на заняттях з трудового навчання в загальноосвітній школі

1.1 Аналіз літературних джерел з проблеми формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів

1.2 Педагогічна сутність проблеми формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів при вивченні розділу «Електротехнічні роботи»

2. Розробка занять в сфері контролю знань і вмінь учнів до знань з трудового навчання у 6 класі в процесі викладання розділу «Електротехнічні роботи»

2.1 Планування занять з трудового навчання

2.2 Проведення педагогічного експерименту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. Перехід України до нової демократичної системи та пов’язані з цим політичні й соціально-економічні перетворення зумовлюють необхідність відповідних змін у системі освіти. Для цієї галузі характерна особлива сфера практики. З одного боку, в ній здійснюється відтворення накопичених знань у минулому, з іншого – визначається напрямок майбутньої життєдіяльності як окремої людини, так і всього суспільства в цілому. Тобто, система освіти має подвійну спрямованість у часі – як у минуле, так і в майбутнє. Ситуація, яка склалася сьогодні в освіті, дає змогу стверджувати, що вона більше орієнтована на минулий досвід, а це є причиною розриву між швидкими темпами життя й інститутом освіти. Зокрема, трудова підготовка школярів не на належному рівні відбиває потреби ринку праці, не пристосована до соціальних, економічних та культурних змін у структурі суспільства.

Згідно з Державними стандартами освітньої галузі “Технології” програма з трудового навчання повинна вирішувати такі завдання:

- створення оптимальних умов для розвитку особистості кожного учня шляхом залучення їх до різних видів трудової діяльності, які відповідають їхнім національно-етичним, соціально-економічним, статевим, віковим та психофізичним особливостям;

 - забезпечення належного рівня загальнотрудової підготовки з урахуванням особливостей праці в умовах різних форм власності й конкуренції на ринку праці;

- формування досвіду емоційно-цілісних відносин і розвиток таких якостей особистості як: творчість, працьовитість, підприємливість, самостійність, відповідальність, кмітливість, ініціативність, чесність, порядність тощо;

Одним з важливих розділів предмета “Трудове навчання” є “Електротехнічні роботи”. Важливий він тим, що науково-технічний прогрес сприяє швидкому розвитку електротехнічної галузі, створюються нові, більш досконалі електричні прилади та машини. Діти постійно користуються побутовою технікою, приладами, оперують різноманітними електричними поняттями, такими як: “струм”, “напруга”, “провідник”, “ізолятор” тощо. Тому виникає нагальна потреба у формуванні в учнів електротехнічних понять та умінь під час вивчення розділу “Електротехнічні роботи”.

Об’єкт - процес трудового навчання учнів у загальноосвітній школі.

Предмет - зміст та методика електротехнічної підготовки учнів 6 класів загальноосвітньої школи у процесі трудового навчання.

Мета - теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити зміст та методику електротехнічної підготовки учнів 6 класів у процесі трудового навчання.

Відповідно до об’єкта предмета та мети дослідження передбачено вирішення таких завдань:

- проаналізувати стан проблеми формування електротехнічних знань та вмінь учнів з урахуванням нових завдань реформування сучасної школи України;

-дослідити принципи відбору та структурування обсягу електротехнічних знань та вмінь, необхідних учням 6 класів;

- теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування електротехнічних понять, умінь, навичок в учнів 6 класів загальноосвітньої школи.

Для розв’язування визначених завдань використовуватиметься комплекс методів дослідження:

–  теоретичних: аналіз психолого-педагогічних та науково-методичних праць з теми дослідження, офіційних і нормативних документів, навчальних програм, підручників, посібників;

–  емпіричних: педагогічне спостереження.

Базою дослідження – загальноосвітня школа I-III ступеню № 20 м. Хмельницького.

1. Теоретичні основи методики формування загально-трудових умінь і навичок учнів на заняттях з трудового навчання в загальноосвітній школі

1.1 Аналіз літературних джерел з проблеми формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів

Аналіз літературних джерел виконується з метою, детального огляду, авторів які пропонують застосовувати свою методику формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів в процесі трудового навчання. Так, В.І. Андріяшин говорить що в 6 класах доцільно проводити розпочату в початкових класах роботу саме по формуванню і розвитку в учнів загально-трудових умінь і навичок, при цьому він наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тим ефективнішим, чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичних вмінь і навичок учнів з молодших класів [7, с. 40]. Він стверджує, що формуючи в учнів загально-трудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстернях необхідно дотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки: науковості, доступності, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою, міцності засвоєння знань, вмінь і навичок, єдності навчання, виховання і розвитку, свідомості і активності, наочності, а також індивідуального підходу. Неабияке значення в формування загально-трудових вмінь і навичок учнів автор відводить вправам. Він стверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазового повторення операцій і дій) саме і формуються ці вміння і навички в учнів.

Багато цікавого методичного матеріалу з питань щодо методики формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок учнів при вивченні профілю “Електротехнічні роботи” можна знайти в журналах “Школа и производство”, “Трудова підготовка в закладах освіти”, “Педагогіка і психологія”, “Освіта”. Так, наприклад, В.І. Гусєв [13, с. 267] подає методичні рекомендації по проведенню занять і пропонує свою методику формування та розвитку загально-трудових умінь та навичок безпосередньо під час виконання роботи. Його методика базується на єдності і взаємозв’язку трудового навчання і суспільно-корисної праці, згідно якої основне місце на занятті займає практична діяльність учнів.

А.А. Алфьоров, Н.В. Виноградов, в методичному посібнику подали основні питання методики трудового навчання, загальні для різних напрямків трудової підготовки учнів, виклали особливості методики проведення занять по окремих розділах програми [3, с. 25]. Автор також уточнив суть понять “вміння”, “навички” та висвітлили загальні закономірності формування змісту цих понять, встановили роль загально-трудових понять в трудовій підготовці учнів, подали рекомендації щодо сформованості загально-трудових вмінь і навичок при вивченні основних тем програми.

Заслуговує на увагу і методика формування трудових умінь і навичок В.І. Качнєва [4, с. 38-42]. В методичному посібнику він розкрив психолого-педагогічні передумови формування загально-трудових вмінь і навичок, висвітлив систему політехнічної освіти в процесі формування загально-трудових вмінь і навичок, а також методи їх формування.

Автор стверджує, що найсприятливіші передумови формування загально-трудових вмінь і навичок створюються в ході виконання вправ та практичних робіт, зміст яких він поділяє в наступному порядку: графічні роботи; планування роботи; виконання операцій; контроль якості.

Проведений аналіз досліджень вчених педагогів, а також передовий педагогічний досвід показують, що вивчення учнями 6 класів потребує спеціальної організації навчального процесу, яка включає практичні і теоретичні заняття, екскурсії.

1.2 Педагогічна сутність проблеми формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів при вивченні розділу «Електротехнічні роботи»

Згідно з “Стандартами загальної середньої освіти” трудова підготовка повинна вирішувати низку завдань навчально-виховного процесу, а саме [6]:

- формування в учнів політехнічного світогляду;

- здійснення трудового виховання;

- поєднання навчання з продуктивною працею;

- формування творчого ставлення до праці;

- ознайомлення учнів з виробництвом та їх професійне самовизначення.

Оскільки монтаж електросхем, ремонт та налагодження електричних пристроїв потребує підвищеної уваги, наполегливості під час роботи, електротехнічні роботи формують культуру праці, моральні якості, риси характеру [1, с. 519].

Під час лабораторного практикуму учні застосовують ряд політехнічних вмінь, таких, як вимірювання, планування, контроль, розвивають дослідницькі якості та здійснюють, як таке, трудове навчання.

Більш того, на заняттях з електротехнічних робіт можна простежити зв’язок з багатьма науками: фізикою, хімією, біологією, кресленням.

Під час вивчення побутових приладів учнів знайомлять з фізичними та хімічними властивостями матеріалів, що входять до будови цих приладів. Чому саме ті, а не інші матеріали використовуються при виготовленні осердь трансформаторів, плавких вставок та інших пристроїв? При відповіді на це запитання проявляються міжпредметні зв’язки з фізикою та хімією.

Зв’язок з біологією проявляється у правильному плануванні праці людини.

При складанні електричних і монтажних схем учні оволодівають прийомами складання креслень [3, с. 25].

Але найбільш органічно електротехнічні роботи вписуються у трудове навчання. На уроках фізики, хімії та інших предметів виробничі процеси та явища використовуються для демонстрації практичного застосування того чи іншого природничо-наукового закону. На уроках праці виробничі процеси вивчають у різних аспектах, комплексно, тобто одночасно з кількома природничими науками, що дає поглиблені знання з основ виробництва, допомагає виробити практичні вміння та навички, необхідні для праці в різних галузях. Крім того, розкриваються закономірності самої праці [7, с. 40].

Звичайно, виникають певні складнощі, пов’язані з тим, що учні ще не знайомі з основами наук і починають вивчати зазначений розділ раніше, ніж фізику, хімію, креслення та інші предмети. Тому при викладі матеріалу треба спиратись на досвід учнів з використання побутових електроприладів, та знання, які отримані на уроках з природознавства. Але при цьому не можна опускатись до побутового рівня. Не можна трактувати поняття спрощено. У кожному конкретному випадку потрібно знаходити можливість формувати поняття відповідно до наукових основ предмета. Коли ж нема потреби у формуванні визначення того чи іншого поняття і в той же час без нього не обійтись, тоді можна оперувати поняттям, не розкриваючи його суті, та підсилювати його конкретними прикладами.

Дослідження показали, що засвоєнню електротехнічних понять сприяє використання методу фізичних моделей та аналогій, який досконало розроблений вченими-педагогами (В.І. Качнєв [4], М.П. Маминін [5], М.Н Делік [2] та ін.).

Але слід пам’ятати, що будь-який умовивід за аналогією завжди вужчий та бідніший, ніж оригінал. Тому потрібно слідкувати за тим, щоб в учнів не сформувалось хибне враження про модельовані об’єкти.

Відсутність продуктивної праці в курсі електротехнічних робіт буде доти, доки в школі вони мають навчальний характер. Тобто учні вивчають марки проводів, їх з’єднання та окінцьовування; монтують прості електричні кола на навчальних стендах та демонструють їх тощо. На наступному занятті все повторюється. Звичайно, мало користі від такої праці. Більш того учні швидко втрачають інтерес до вивчення цього розділу.

Зовсім інша ситуація утворюється тоді, коли електротехнічні роботи пов’язуються з електрифікацією певних виробів, що мають суспільно корисний характер. Це можуть бути електрифіковані іграшки для дитячих садків (світлофор, кран з електромагнітним захватом, електромолот), навчальні макети (стенди перевірки знань, пробник), моделі (телеграф, автомобіль з електромотором, світильник і таке ін.), ігри (автомобільна траса, залізнична колія) тощо.

При такому підході електротехнічні роботи ув’язуються з іншими розділами програми, що забезпечує продуктивний характер діяльності. Крім того, створюються сприятливі умови для прояву самостійності учнів, бо при виготовленні того чи іншого виробу вони можуть запропонувати свою конструкцію, форму, оздоблення тощо, а це в свою чергу підвищує ініціативу, розвиває логічне мислення школяра, створює атмосферу емоційного підйому.

Важлива роль у структурі електротехнічної підготовки учнів належить формуванню умінь та навичок, адже саме на заняттях учні повинні не тільки оволодіти системою знань, але виробити попередню трудову вправність, “втягнутись” у процес праці.

Основна проблема полягає в тому, щоб знайти шляхи, засоби та методи, які б дали змогу підвищити рівень умінь учнів та скоротити час, необхідний для формування їх, адже час, відведений за програмою на їх формування, досить обмежений. При досить коротких термінах важко досягти суттєвих результатів, тому доводиться констатувати, що в кінці занять у майстернях не всі учні оволодівають основними технологічними операціями, недосконало користуються інструментом. Тобто, знання, навички й уміння не перебувають у постійному взаємозв’язку і взаємодії.

Тому забезпечення взаємозв’язку між знаннями, уміннями і навичками повинен виявляється в тому, щоб навички й уміння виробляються на основі знань, адже навички є необхідною умовою швидкого виконання дій, а збагачення знаннями й уміннями сприяє удосконаленню навичок, які в свою чергу необхідні для подальшого успішного набуття знань.

Найкраще це правило втілюється під час лабораторно-практичних робіт, адже уміння та навички не можуть бути сформовані без практичних дій людини, без вправ на закріплення окремих операцій. Крім того, в процесі виконання лабораторно-практичних робіт учні оволодівають цілим колом політехнічних знань і умінь, вчаться аналізувати та оцінювати результати дослідів, коротко і чітко формулювати протоколи робіт.

Дослідницька робота справляє великий вплив на розвиток в учнів: наочно-образного мислення; самостійності мислення, пам’яті, пізнавальної зацікавленості; волі, вміння долати труднощі, творчо використовувати свої знання.

Ураховуючи значення, яке відіграють лабораторно-практичні роботи електротехнічній підготовці, доцільно зупинитися на їх застосування у навчальному процесі. У науковій літературі, виділяють кілька форм їх проведення: фронтальну, бригадну (ланкову) та індивідуальну.

Дослідження, проведені П.М. Борко, А.О. Івановим, В.М. Мадзігоном, В.О. Перовим, В.О. Поляковим, Д.О. Тхоржевським, М.О. Ушаковим та іншими вченими, вказують на те, що лабораторно-практичні роботи доцільно проводити у формі практикумів.

Особливо ефективно використовувати практикуми при навчанні учнів за електротехнічним профілем. Отже, лабораторно-практичні роботи слід виконувати бригадами (ланками). Кількість учнів у бригаді визначається вчителем залежно від кількості робочих місць. Спостереження показують, що під безпосереднім керівництвом вчителя слабкі учні в “слабких” бригадах досягнуть значно більших успіхів, аніж у тому випадку, коли вони працюють у бригадах сильного складу [7, с. 40].

Вчитель повинен слідкувати за тим, щоб робота у бригадах розподілялась рівномірно між усіма її членами, тобто, щоб усі учні набули умінь монтажу, складання схем, машин, апаратів, проведення вимірювань і т.д. Для цього необхідно, щоб роботи, які виконують учні, чергувалися. Якщо один учень складає схему, а інший йому допомагає і перевіряє її, то іншого разу необхідно, щоб складання схеми виконував другий учень і т.д.

Ефективність проведення лабораторно-практичних робіт залежить від того, як проведено інструктаж. Він може бути словесним, у вигляді інструкційних карт та контрольних завдань.

При фронтальній формі лабораторно-практичні роботи можна виконувати за усними вказівками вчителя. Якщо роботи виконуються у формі практикумів, то вчитель у вступній бесіді дає загальне уявлення про зміст усіх робіт з даної теми. У процесі виконання робіт вчитель дає роз’яснення кожній бригаді окремо. Це вимагає значного напруження з боку вчителя, але ця робота буде значно полегшена, якщо для кожної роботи буде розроблено письмову інструкцію, якою і керуються учні.

Застосування інструкційних карт при проведенні робіт сприяє вихованню в учнів самостійності та відповідальності. Письмові інструкції повинні розкривати будову приладів, мету та послідовність виконання роботи. Дана інструкція повинна бути невеликою за обсягом – до 1,5 сторінки і містити лише необхідні відомості. Слід наголосити, що використання карт, у яких докладно викладений хід роботи, методично не завжди є доцільним, оскільки учні, виконуючи завдання, схильні виконувати роботу механічно, не замислюючись над тим, що роблять.

Щоб дії учнів під час практичної роботи були свідомими й цілеспрямованими, мають бути розроблені вимоги до якості виробу. В міру того, як в учнів накопичується практичний досвід, вимоги до виробу зростають. Не зайвим буде й введення нормування практичних завдань. Введення норм часу на виріб підвищує його якість, зменшує непродуктивні затрати навчального часу, допомагає найбільш повно використовувати обладнання майстерні, привчає учнів працювати в потрібному темпі.

Потрібно виважено встановити норми часу, адже в учня, який постійно стикається із завищеними нормами, інтерес до виготовлення самого об’єкта праці відходить на другий план, тоді правильно організоване нормування підвищує його зацікавленість у тому, щоб у стисліші строки виконати поставлене завдання.

Усі робочі операції здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій вироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою дією – це значить засвоїти спосіб поводження з тим інструментом (механізмом), за допомогою якого виконується дана дія.

Розрізняють два ступені засвоєння: первинний і вищий. Первинний ступінь характеризується невпевненим і сповільненим виконанням дій зі свідомим контролем кожного її елемента. Такий ступінь засвоєння дії дістав назву уміння. Наприклад, коли учень засвоїв правильне робоче положення. Існує стільки умінь, скільки є різних конкретних видів трудових дій.

Уміння в процесі навчання удосконалюється, досягаючи свого вищого ступеня, який дає змогу виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено з контролем не за процесом її виконання, а за наслідками. Вищий ступінь засвоєння дії одержав назву навички.

Отже, вміння і навички характеризують певний ступінь засвоєння трудових дій. Характерною особливістю трудових дій є те, що їм завжди передує думка: перш ніж практично здійснити ту чи іншу трудову дію, людина здійснює її у думці, створює уявлення (образ) цієї дії, намічає програму її виконання. І тільки після цього, орієнтуючись уявленням про дію, її суб’єктивним образом, вона виконує дію практично.

За своїм змістом образ дії є складним психомоторним утворенням, до складу якого входять і програмна, і процесуальна сторони трудової дії. В образі дії відображаються мотив, мета, способи виконання дії, а також уявлення кінцевого результату. Отже, образ дії має величезне значення в її здійсненні. Від ступеня точності і повноти його в основному залежить ефективність дії[5, с. 168].

Наявність встановлених виробничою практикою способів дій, з одного боку, а з другого – випередження людиною практичного виконання дії уявним його здійсненням визначають процес навчання трудових дій.

Справді, якщо способи дій існують в уже відпрацьованому вигляді і якщо всяка дія повинна здійснюватися спочатку в уяві то, отже, і навчання трудових дій слід починати зі створення в учнів уявлень (образів) цих дій і способів їх виконання. Для цього навчальною практикою вироблені і відповідні методи. Найефективнішим з них є розповідь, пояснення і показ (демонстрування). За допомогою розповіді, пояснення і показу вчитель ознайомлює учнів із зовнішньою картиною засвоєння дій: з її конструкцією, з послідовністю і характером виконання кожного руху, що входить до складу даної дії, а також доводить до відома учнів той кінцевий результат, до якого мусить привести виконання дії.

На основі цієї інформації в учнів і створюється образ дії, за яким відбувається і виконання, і контроль, і керування нею. В цьому полягає виключно важлива роль пояснення і показу. Отже, з розповіді, пояснення і показу починається навчання трудових дій, а з формування образу дії – засвоєння цих дій. Цілеспрямоване і систематичне навчання, що здійснюється за допомогою розповіді, пояснення і показу, значно зменшує час і витрату сил на оволодіння дією. Але треба зауважити, що використання розповіді і пояснення без показу або, навпаки, показу без розповіді і пояснення не дає потрібних наслідків, тому що навчаючі можливості кожного з цих методів обмежені. Розповідь і пояснення, як словесні методи навчання, взагалі спроможні навчати тільки тоді, коли кожне слово, яке сприймають учні, буде відтворювати у них відповідне уявлення про предметну основу цього слова. Якщо ж учні ніколи не сприймали відповідних предметів або явищ і не мають уявлення про них, то вони не зрозуміють слів учителя, їм обов’язково треба одночасно з розповіддю показувати предмети і явища, про які йде мова. На цю залежність мови від її предметної основи неодноразово вказував видатний учений-фізіолог І. П. Павлов. Називаючи мову другою сигнальною системою, а предмети і явища першою, він говорив: «Треба пам’ятати, що друга сигнальна система має значення через першу сигнальну систему і в зв’язку з останньою, а якщо вона відривається від першої сигнальної системи, то ви будете пустомелею...». Ефективне використання другої сигнальної системи можливе до тих пір, поки вона постійно і правильно співвідноситься з першою сигнальною системою, тобто з найближчим провідником дійсності”.

Це значить, що розповідь про нові трудові дії, назва нових способів і інструментів, потрібних для виконання цих дій, не будуть зрозумілими для учнів без одночасного показу.

Проте одного показу без пояснення також не досить. Він не спроможний розкрити учням суть дії, допомогти їм зрозуміти її особливості. Крім цього, з досвіду відомо, що учні не завжди самі звернуть увагу на основні сторони і моменти дії, яку спостерігають. Захоплюючись її зовнішньою картиною, яка для них і доступніша, і цікавіша, вони не помічають суттєвих особливостей цієї дії.

Отже, тільки в поєднання, доповнюючи один одного, вказані методи навчання можуть бути надійним засобом формування образу дії.

2. Розробка занять в сфері контролю знань і вмінь учнів до знань з трудового навчання у 6 класі в процесі викладання розділу «Електротехнічні роботи»

2.1 Планування занять з трудового навчання

Страницы: 1, 2