рефераты бесплатно
 
Главная | Карта сайта
рефераты бесплатно
РАЗДЕЛЫ

рефераты бесплатно
ПАРТНЕРЫ

рефераты бесплатно
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

рефераты бесплатно
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Дипломная работа: Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва

Дипломная работа: Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Спеціальність 7.130.501 – „Ветеринарна медицина”

ДОПУСТКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

д.в.н., проф. _______________ В.Ф. Галат

“______” ______________________2003р.

ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ, ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК В УМОВАХ М. КИЄВА.

03.02.03 – ДР.680с 03 06 13. 064. ПЗ

Студент-дипломник      ___________ В.В. Ошовський

Керівник дипломної роботи

к.в.н., доцент      _____________ М.П. Прус

Консультанти:

з охорони праці

д.м.н., професор          _____________ В.Г. Цапко

з економічних питань

к.б.н., доцент      _____________ М.Т. Радіонов

2003


ЗМІСТ

ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.. 3

РЕФЕРАТ. 4

1. ВСТУП.. 5

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.. 6

2.1. СИСТЕМАТИКА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ DEMODEX CANIS  6

2.2. МОРФОЛОГІЯ ЗБУДНИКА ДЕМОДЕКОЗУ.. 7

2.3. ПАТОГЕНЕЗ ТА БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КЛІЩІВ DEMODEX CANIS. 10

2.4. КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 13

2.5. ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ ТА ДІАГНОСТИКА ДЕМОДЕКОЗУ.. 16

2.6. ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ БОРОТЬБИ ПРИ ДЕМОДЕКОЗІ 24

2.7. ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ ПРИ ДЕМОДЕКОЗІ 33

2.8. ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ПРОТИ ДЕМОДЕКОЗУ.. 36

2.9. ЗАКЛЮЧЕННЯ З ОГЛЯДУ ЛІТЕРАТУРИ.. 37

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 39

3.1. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 39

3.2. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІКИ.. 45

3.3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ. 46

3.3.1. ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ДЕМОДЕКОЗУ В м. КИЄВІ 46

3.3.2. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 52

3.3.3. УСКЛАДНЕННЯ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 55

3.3.4. ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СПОСОБІВ ЛІКУВАННЯ ІВЕРМЕКТИНОМ І АМІТРАЗІНОМ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 56

3.4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ. 58

3.5. ПОРІВНЯЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕНИХ.. 59

4. ОХОРОНА ПРАЦІ 63

5. ВИСНОВКИ І ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 67

6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.. 68

7. ДОДАТКИ.. 73


НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

спеціальність 7.130501 "Ветеринарна медицина"

ЗАТВЕРДЖУЮ

завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

д.в.н., професор________В.Ф. Галат

"____"______________2003 р.

ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

студенту Ошовському Володимиру Володимировичу

ТЕМА РОБОТИ: ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ, ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ  ТА  ПРОФІЛАКТИКИ  ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК В УМОВАХ М. КИЄВА

1.  Затверджена наказом ректора від 03.06.13 № 680с

2.  Термін здачі студентом завершеної роботи в деканат_______________

3.  Вихідні дані до роботи: Дослідження проводились на базі товариства

охорони тварин "SОS". Загальна кількість тварин - 100 голів. Утримуються тварини у вол'єрах по 5 - 7 голів. Компресорним методом дослідили 65 зскрібків і отримали 50 позитивних результатів.

4.  Зміст роботи (перелік питань, що розробляються в роботі):

-    Вивчити доступні літературні джерела по демодекозу м'ясоїдних;

-    Вивчити деякі питання епізоотології демодекозу собак у м. Києві;

-    Проведення діагностики демодекозу собак;

-    Перевірка  акарицидної  активності  препаратів  Івермектин та Амітразін;

Керівник дипломної роботи -

к.в.н., доцент                                  ___________________М.П. Прус

Завдання прийняв до виконання    ___________________В.В. Ошовський

Дата отримання завдання                ___________________


РЕФЕРАТ

Робота виконана на тему: “Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва”. Обсяг роботи 73 сторінки машинописного тексту, робота містить 5 таблиць та 50 літературних джерел.

Метою роботи було вивчення особливостей епізоотологічного процесу у м. Києві, патогенезу демодекозу собак, перевірка ефективності акарицидних препаратів івермектин та амітразин та розробка науково обґрунтованих методів лікування демодекозу м’ясоїдних.

В результаті проведеного аналізу та на підставі власних досліджень і спостережень були встановлені епізоотологічні, клінічні особливості перебігу демодекозу собак у м. Києві, а також перевірена акарицидна ефективність амітразу та івермектину.

Дослідження показали, що найбільш ефективним засобом лікування демодекозу собак є івермектин, а проведений розрахунок ефективності ветеринарних заходів при такому методі лікування свідчить про наявність економічного ефекту, який складає 13,4 гривні на 1 гривню витрат.


1. ВСТУП

Тварина в домі – це затишок, радість та гарний настрій. Коли людина піклується про тварину, вона стає добрішою, з повагою ставиться до інших. Маленьку тварину не можна розглядати як живу іграшку. З часом це маленьке кошеня чи цуценя виростає, у нього з’являються свої інстинкти, звички, а інколи і неприємні риси характеру. Догляд за такими тваринами вимагає деякого досвіду і часу. Слід відмітити, що від людини залежить, чи будуть собака, кішка здоровими і доглянутими. Якщо людина піклується про здоров’я та зовнішній вигляд своєї тварини, то і людині не загрожує небезпека, адже вона несе відповідальність за життя та здоров’я тварини.

Актуальність теми. Перед спеціалістами ветеринарної медицини стоять великі і відповідальні завдання. Перш за все – попередження і ліквідація інфекційних  та інвазійних хвороб домашніх тварин, адже ці хвороби приносять значні економічні і моральні збитки господарствам, державі, власникам. До таких хвороб, відноситься демодекоз.

Демодекоз з часом набув широкого розповсюдження серед м’ясоїдних. Крім того, хвороба викликає функціональні зміни в організмі тварин, які іноді приводять до смерті. Не дивлячись на розроблені і рекомендовані в практиці профілактичні і лікувальні заходи, захворюваність м’ясоїдних демодекозом залишається значною.

Для підвищення ефективності боротьби з демодекозом собак, необхідно вивчити епізоотологію даного захворювання. Успіх також залежить від своєчасної і ефективної діагностики, ефективності акарицидних препаратів та їх доступності щодо вартості.

Разом з тим, на наш погляд, недостатньо вивчені особливості епізоотологічної ситуації, кліщів Demodex canis.


2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2.1. СИСТЕМАТИКА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ DEMODEX CANIS

Кліщі (Acarina) – групова назва, що об’єднує три ряди класу павукоподібних (Arachnida): паразитиформних – Parasitiformes, акариформних – Acariformes і кліщів-сінокосців – Opiliocarina.

Ветеринарне значення мають два ряди кліщів: Acariformes (кліщі – збудники хвороб) і Parasitiformes (кліщі, які переносять збудників хвороб) [13].

Ряд Parasitiformes поділяють на дві надродини: Ixodoidea і Gamasoidea. До кліщів надродини Ixodoidea належать дві родини: Ixodidae і Argasidae. Надродина Gamasoidea об’єднує велику кількість родин, але ветеринарне значення має родина Dermanyssidae.

Ряд Acariformes включає кліщів трьох підрядів: саркоптиформних (Sarcoptiformes), тромбідиформних (Trombidiformes) і панцирних (Oribatei). До підряду Sarcoptiformes відносять представників 2-х родин: родина Sarcoptidae (з родами – Sarcoptes, Knemidocoptes i Notoedres) та родина Psoroptidae (з родами – Psoroptes, Chorioptes, Otodectes). У підряд Trombidiformes відносять кліщів родин Demodecidae та Syringophilidae. Підряд Oribatei представлений сапрофітами, він налічує до 90 родин, серед яких більшість виявилась проміжними хазяями стьожкових червів – збудників аноплоцефалятозів тварин [21].

Систематичне положення:

      Тип Arthopodae

      Підтип Chelirata

      Клас Arachnoidea

      Ряд Acariformes

      Підряд Trombidiformes

      Родина Demodecidae

Демодекози – досить поширена в Україні арахнозна хвороба тварин, яку спричиняють акариформні кліщі з родини Demodecidae. Вони представлені декількома видами кліщів. Це бінімфальні кліщі. Розвиваються з метаморфозом. Розвиток одного покоління триває 25 – 27 днів. Живляться лімфою, епідермісом, запальним ексудатом. Паразитують всі стадії демодексів і мають досить чіткі родинні відмінності від кліщів інших родин [25].

Демодекоз - інвазивна хвороба тварин, що викликається кліщами роду Demodex. У домашніх тварин паразитують специфічні види кліщів: на великій рогатій худобі - D. bovis , вівцях - D. ovis, козах - D. Сарraf, свинях - D. philloides, собаках - D. Canis. У людини демодекоз викликають демодекси – D. folliculorum та D. brevis. Хвороба характеризується дерматитами, гіперкератозами і прогресуючим схудненням. В ускладнених випадках до запального процесу залучається різна гноєутворююча мікрофлора: стафілококи, стрептококи, протей, різні умовно-патогенні грибки. Нерідко захворювання закінчується виснаженням та загибеллю тварини [31].

Хворіють усі види тварин, але собаки, велика рогата худоба, вівці, кози, свині перехворювають у більш важкій формі.

2.2. МОРФОЛОГІЯ ЗБУДНИКА ДЕМОДЕКОЗУ

В залежності від видової приналежності має подовжене тіло, розміром від 0,22-0,25 мм (у самців) і відповідно від 0,24-0,30мм (у самок). Яйця веретеноподібної форми із загостреними кінцями довжиною 0,07 - 0,09мм, шириною 0,025мм. Demodex canis ясно-сірого кольору, на передній частині тулуба розташовані атрофовані лапки, кутикула поперечно покреслена (це поперечні ряди маленьких шипів, вістря яких спрямовані назад). Статевонезрілі особини, личинки і німфи мають більш коротке черевце, личинка безнога, на місці ніг розташовані 3 пари горбків – зачатки кінцівок. Форма тіла кліщів преімагінальних фаз розвитку в області розташування ніг бочкоподібна, що свідчить про непристосованість личинок і німф до пересування по твердій поверхні.

Зовсім інший рівень морфологічної організації в дорослих кліщів. Гнатосома імаго могутня, пристосована для добування їжі, включає дві пари навколоротових кінцівок – хеліцери і педіпальпи – і непарний орган – гіпостом. Ротовий апарат дорослих демодекозних кліщів ріжучо-колючо-сисного типу, добре розвинений і має ліроподібну форму. За допомогою гострого гіпостома імаго здатні проколювати оболонки клітин. Могутня, оточена м'язами, глотка сприяє заковтуванню клітинного вмісту в шлунок, що знаходиться усередині подосоми, у нижній її площині. Дно шлунка розташовується між III і IV поперечними галузями коксостернального кістяка [25].

За допомогою гачкоподібних хеліцер, роблячи ними ножицеподібні рухи, імаго здатні підрізати оболонки клітин, уміст яких, потрапляючи в демодекозне вогнище, служить їжею личинкам і німфам. Під час харчування після проходу дорослого кліща за ним залишається в епітеліальній тканині демодекозного вогнища поглиблення у виді овальної борозни, глибина якої в середньому складає 28-30мкм, а ширина, як правило, дорівнює ширині гнатосоми (30-35мкм).

Поряд з основною функцією – добуванням їжі – гнатосома при переміщенні кліща може активно допомагати ходильним кінцівкам. Ноги імаго можуть бути майже цілком прибрані, як поршень у циліндр, і висунуті в будь-якому напрямку, можуть працювати синхронно і кожна самостійно, незалежно від рухів інших семи. П’ятичленикова лапка (чотири членики якої спрямовані вперед і один назад), обладнана короткими кігтиками. Вентральна частина подосоми плоска, з коксостернальним кістяком. Усі ці ознаки – свідчення адаптації кліщів до руху по суші. Личинки і німфи не здатні не тільки до переміщення по поверхні шкіри тварини-хазяїна, але вони навіть не в змозі самостійно вийти на поверхню [31,32].

Дорослі кліщі мають чітко виражені бічні очі правильної класичної форми, центральна частина їх пігментована. Розміри ока 4´2 мкм, тобто довжина перевищує ширину в 2 рази. Очі прості, досить великі, розташовані з боків гнатосоми, у задній її частині, і тому добре видні тільки збоку. Обоє очей з'єднані між собою надочноямковим валиком, за яким відразу ж починається опукла дорсальна поверхня подосоми. У личинок і німф органів зору не знайдено [37,48].

Кліщі роду Demodex, на відміну від інших кліщів цього підроду, не мають стигм і трахей. Дихальна система демодекозних кліщів своєрідна. Якщо в личинок і німф немає ні стигм, ні трахей і їх дихання шкірне, то в дорослих кліщів воно може здійснюватися двома шляхами: шкірним і дифузним, в останньому випадку за участю трахеї, що виникає на фазі імаго як пристосування для дихання атмосферним повітрям. Зовнішні структури органів дифузійного дихання знайти в кліщів значно легше, ніж внутрішні. З боків підстави гіпостома приблизно на 5мкм вище глоткового сосочка в імаго видні два дихальних отвори діаметром по 1мкм кожне, що відстоять друг від друга на відстані 4-5мкм. Від них у каудальному напрямку відходять два повздовжніх трахейних стовбури, що розташовуються над шлунком. Трахеї мають опорні стовщення, унаслідок чого їхні стінки при русі кліщів не спадаються. Кожний з цих двох стовбурів закінчується повітряносним мішком, кулясті розгалуження якого представлені сплетенням стовбурів більш дрібного перетину. Таким чином, імаго, знаходячись на поверхні шкіри, можуть вільно пересуватися, орієнтуватися в просторі за допомогою очей і дихати, використовуючи атмосферне повітря. Спарювання самців і самок відбувається безпосередньо в колонії, а не на поверхні шкіри тварини. Копуляція супроводжується щільною фіксацією самця, що знаходиться при спарюванні внизу, на внутрішній стінці демодекозного вогнища.


2.3. ПАТОГЕНЕЗ ТА БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КЛІЩІВ DEMODEX CANIS

Життєвий цикл кліща Demodex canis триває 25-27 діб і характеризується кількома фазами розвитку. У процесі онтогенезу кліщі проходять наступні фази: яйця – личинки – протонімфи – дейтонімфи - імаго [7,13].

Після запліднення дорослі самки , що знаходяться у фолікулах у положенні вниз головою уздовж волосків, відкладають веретеноподібні яйця (80´30 мкм). Яйця швидко збільшуються в розмірі і стають пігментованими і зернистими. Через 4 – 6 днів з них виходять червоподібні личинки з шістьма ніжками. Після появи на світ кліщі преімагінальних стадій рухаються, живляться, а також ростуть і розвиваються і через 6 – 8 днів перетворюються в протонімфи (6 ніжок), які за 3 дні стають восьминіжковими дейтонімфами (личинки другого віку) морфологічно схожими на дорослих особин (відрізняючись від них тільки довжиною черевця). Дейтонімфи залишають волосяний мішечок разом із секретом сальних залоз і розсіюються по інших фолікулах. Вони стають статевозрілими через 10 днів (імаго). Спарювання відбувається швидко. Самці вмирають, а запліднені самки спускаються у волосяні мішечки (живуть у волосяних цибулинах 4-6 днів). Повний цикл складає 25 - 27 днів. Дейтонімфи залишаються на шкірі протягом 24 - 48 годин [9,10].

Кліщі занурюються переднім кінцем тіла в порожнину волосяних мішечків і сальних залоз, де інтенсивно розмножуються. Зазвичай кліщі поселяються у верхній частині фолікула і, розмножуючись, повністю заповнюють його. Число їх у волосяному фолікулі і сальній залозі іноді досягає 200. Харчуються кліщі шкірним салом, епітелієм цибулини, запальним ексудатом.

Однак демодекозні кліщі найчастіше можуть переживати і навіть розмножуватися в інших тканинах, а також паренхіматозних органах. Кліщів та їх яйця знаходять в лімфатичних залозах, стінках та просвіті кишечнику, в паренхімі печінки, селезінці, нирках, що свідчить про високу пристосувальну активність збудника [16,40]. Але окремі дослідники вважають що до цього призводить емболізація кліщів при їх розмноженні і загибелі волосяних мішечків, внаслідок чого яйця та кліщі попадають у кров і лімфу які розносять їх по внутрішніх органах. Їх знаходили також в молоці та секреті крайньої плоті. Але вони мертві і не здатні до зараження. Оскільки хворі тварини часто облизуються, кліщі можуть бути виявлені і при копрологічному аналізі, але варто помітити, що паразити виживають, тільки знаходячись у волосяних мішечках [32,42].

Нападаючи на хазяїна, дорослі кліщі занурюються переднім кінцем тіла в порожнину волосяних мішечків і сальних залоз, де інтенсивно розмножуються. Зазвичай кліщі поселяються у верхній частині фолікула і, розмножуючись, повністю заповнюють його. Число їх у волосяному фолікулі і сальній залозі іноді досягає 200. Харчуються кліщі шкірним салом, епітелієм цибулини, запальним ексудатом. Вплив на організм починається з моменту занурення самки у волосяні фолікули.

Під час харчування кліщі, проходячи по внутрішній стінці вогнища ураження, за допомогою хеліцер відрізають цілі шари епітеліоцитів, іноді до базальної мембрани і глибше, залишаючи за собою западини у виді борозни. Кліщі протискуються між волосом і його піхвою у волосяну сумку, розмножуються там і просуваються, руйнуючи кореневу піхву, у глибину сумки, досягаючи, зрештою, волосяної цибулини. Механічно подразнюючи тканини шкіри і діючи на нервові закінчення кліщі викликають атрофію волосяних сосочків і сальних залоз, розлади роботи шкірних капілярів, порушують харчування шкіри її іннервацію [11,13].

У результаті цього просування зростає роз'єднання волоса і кореневої піхви, оголення його від навколишньої епітеліальної оболонки і навіть від волосяного сосочка; кліщі уражають також сальні залози. З боку організму хазяїна відзначається реакція, що виражається інфільтрацією та утворенням сполучнотканинної оболонки-капсули, що є своєрідною зовнішньою стінкою вогнища ураження, еозінофілами, гістіоцитами, круглими клітинами [40].

Поряд з цим у процесі гістіогенезу ушкодженої тканини включаються і клітини зовнішнього шару шкіри. Епідерміс, що знаходиться безпосередньо над вогнищем ураження, гіпертрофується. У результаті базальна мембрана зміщається вглиб тканин, а внутрішній епітеліальний шар вогнища в місцях ушкодження відновлюється, поповнюючи запаси їжі для паразита.

Зсув базальної мембрани, а разом з нею і сполучнотканинної оболонки всередину тканин дерми дозволяє кліщам відвойовувати простір, збільшуючи тим самим вмістище для особин своєї колонії.

Навколо паразитів периваскулярно відбувається інфільтрація лімфоцитами, гістіоцитами, еозинофільними лейкоцитами, а навколо утворення гранулематозних структур з наявністю епітеліоїдних і багатоядерних гігантських клітин. Крім того, відзначається ушкодження мікроцеркуляторного русла сполучної тканини.

Усі ці зміни, а так само наявність периваскулярних інфільтратів і продуктивного ендоваскуліту вказують на реакцію гіперчутливості уповільненого типу в механізмі відповіді на демодекозну реакцію. Клітинні реакції при такому імунному запаленні відображують динаміку тканинної елімінації продуктів реакцій антиген-антитіло [50].

У місцях ураження кліщами розвивається осередкове запалення, що супроводжується випаданням волосся, утворенням пустул і везикул. Потім до запального процесу приєднується ускладнення секундарню мікрофлорою (стафілококи, стрептококи, протей, різні умовно-патогенні грибки), розвиваються абсцеси волосяних цибулин і сальних залоз. Некротизовані при цьому тканини шкіри і продукти її запалення піддаються гнильному розпаду з появою неприємного специфічного запаху. Зрештою, розвивається загальна інтоксикація організму [39,42].

2.4. КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК

Демодекоз у собак протікає в двох формах: у локальній (синоніми: обмежений, монетний демодекоз) і генералізований (синоніми: загальний демодекоз).

Інкубаційний період тривалий: 4 - 6 тижнів.

Локальний демодекоз.

Ця форма зустрічається в 90% випадків захворювання й уражає молодих собак до одного - двох років в 80% випадків [42,46].

При осередковій (лускатій) формі демодекозу в собак на різних ділянках шкіри голови: в області очних дуг (так називані “демодекозні окуляри” чи монокль), повік, кути губ, на морді від чола до ніздрів, основи вушних раковин, на шиї, грудях, кінцівках і рідше на зовнішніх покривах тулуба, розвивається еритема (почервоніння шкіри), що добре помітно в собак , що мають непігментовану шкіру, випадає волосся і формуються алопеції у вигляді окремих круглих плям діаметром близько 5 см, що супроводжується жирною себореєю . Волосяні мішечки закупорюються і гіпертрофуються через інтенсивне виділення сального секрету, формуються вугри ("чорні крапки" - комедони ), і на дотик шкіра здається шорсткуватою, гранульозною (фолікулярне кератозне ураження). Шкіра на уражених ділянках потовщується, стає зморшкуватою, (нерідко з тріщинами, з яких виділяється сукровиця або кров) набуває синювато – сірого чи мідно – червоного забарвлення (це почервоніння одержало назву "червоної корости") і звичайно буває вкрита лусочками ороговілого епідермісу (сквамозна форма). Сухий демодекоз ніколи не супроводжується сверблячкою. Прогноз при цій формі більш сприятливий, особливо якщо хвороба уражає вже в досить великих щенят ( у віці біля року), захворювання не генералізовано, оскільки кількість вогнищ ураження не перевищує 4-5 і вони не поширюються на весь тулуб тварини, немає мікробної суперінфекції (тому його називають сухим, лускатим демодекозом) [11,15,30,37,42].

Пустульозна форма зустрічається значно рідше. Вона може розвинутися з описаної вище форми в стадії утворення лусочок або виникнути самостійно. Пустульозне ураження шкіри локалізується на тих же ділянках що і при сквамозній формі. Пустульозна форма хвороби є ускладнням, пов’язанним із проникненням у тканину шкіри секундарної мікрофлори. При цій формі, спочатку на уражених ділянках шкіри з'являються світло – червоні вузлики, заповнені кліщами і продуктами запалення, що темніють, пізніше випадає волосся. Вузлики перетворюються в гнійнички, що лопаючись, виділяють секрет, який засихає в сірі чи бурі струпи. У гної, що виходить з пухирців, міститься величезна кількість кліщів, що легко можна розглянути під мікроскопом. Іноді утворюються невеликі папули, що можуть зливатися й уражати досить великі ділянки. Шкіра потовщується, стає складчастою і набуває, особливо між складками, інтенсивно червоний колір та може переходити в піодермію. Найчастіше збудником піодермії є мікроб Staphylococcus intermedius, але іноді й інші бактерії (Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis). Гнійний процес може охопити більш глибокі шари шкіри, і у результаті розвивається виразкове запалення шкіри. У ряді випадків у хворих собак розвивається виснаження і загальний сепсис від піококової інфекції, в результаті чого тварина гине. Прогноз при пустульозній формі хвороби рішуче несприятливий [11,15].

Локальний демодекоз закінчується самовидужанням через 1-2 місяця в 90% випадків, зокрема в щенят у віці біля року. Приблизно в 10% випадків він приймає загальну, генералізовану, форму [16].

Генералізований демодекоз.

Генералізований демодекоз розвивається з локального і характеризується або великою кількістю вогнищ облисіння, які далі зливаються (більше 5), або поширенням уражених ділянок, на весь тулуб, принаймні, на кінцівки, або появою мікробного ускладнення. Таке ускладнення виникає, як правило, завжди, що є підставою для назви «піодемодекоз» (демодекоз + піодерматит).

Поверхневий дерматит чи бактеріальний фолікуліт, що виникає при захворюванні, характеризується присутністю численних виступаючих білуватих гнійничків. Вони відповідають зараженим і гіпертрофованим волосяним мішечкам, що містять білу суміш шкірного сала і гною з великою кількістю кліщів. Збудниками найчастіше є Staphylococcus pyogenes albus (стафілодемодекоз), але іноді й інші бактерії (Pseudomonas aeroginosa, Proteus mirabilis) [15,18].

Глибокий піодерматит (спочатку мікробний фурункульоз, а потім бактеріальний целюліт у кінцевій стадії), що є наступною стадією мікробної інфекції, характеризується поширенням інфекції з волосяних мішечків на дерму внаслідок розриву їхніх стінок. Спостерігаються утиснені фурункули червоно-фіолетового кольору діаметром 5 мм, наповнені кров'янистим гноєм. У цьому гної мало кліщів. Демодекоз буває і гнійний, супроводжується сверблячкою, викликаною алергенним впливом мікробних антигенів.

Хронічна форма виражається в альтерації шкіри: гіперкератоз (стовщена, складчаста шкіра), меланоз (сірувате забарвлення), себорея з дуже сильним запахом. Спостерігається значне погіршення загального стану тварини: аденомегалія (гіпертрофія залоз), схуднення, анорексія, апатія , ниркова недостатність внаслідок всмоктування бактеріальних токсинів. При генералізованій формі в процес втягуються великі ділянки шкіри і з'являються симптоми загальної інтоксикації. Тварина може загинути з явищем кахексії і хронічного сепсису. При генералізованій формі демодекозу, коли кліщі проникають глибоко в підшкірну клітковину і попадають у внутрішні органи, прогноз для життя тварини майже завжди несприятливий. Якщо загальний демодекоз не ускладнений бактеріальною мікрофлорою, за умови проведення складної терапії, прогноз може бути благоприємним [20,35].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6


рефераты бесплатно
НОВОСТИ рефераты бесплатно
рефераты бесплатно
ВХОД рефераты бесплатно
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

рефераты бесплатно    
рефераты бесплатно
ТЕГИ рефераты бесплатно

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.