Банковская система Украины, ее роль при переходе к рынку (БанкЁвська система України Ё її роль в переходЁ до ринку)

Банковская система Украины, ее роль при переходе к рынку (БанкЁвська система України Ё її роль в переходЁ до ринку)

П Л А Н

Вступ

І. Банківська система України.

1. Види банків та їх функції.

2. Структура банківської системи.

3. Національний банк – головний елемент банківської системи

України. Його функції.

4. Комерційні банки та їх діяльність.

ІІ. Особливості функціонування і перспективи розвитку кредитно-грошового

розвитку кредитно-грошового механізму.

1. Банки, як регулятори грошого обігу.

2. Банки та кредити. Їх роль в економіці України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ.

Досить важко зазначити, як і коли виникли перші банки. Справа в тому,

що сьогодні банки – це універсальні фінансові заклди, які виконують до 300

видів різноманітних послуг. Оскільки ці операції та послуги виникли не в

один час та не в одному місці, то стає важко зазначити, коли виникла

банківська справа.

Найдавнішими вважаються операції по збереженню грошей. Цим займались

або церковні заклади, або приватні особи. Слід зазначити, що в деяких

випадках вже в давньому світі нараховувались відсотки за внесені гроші або

власність.

Окремо виникла потреба в обігу грошей. Гарним прикладом може бути

Європа. В середині століття не існувало єдиної системи монет. Торгівля

велась монетами різних країн, міст і навіть приватних осіб. Всі монети мали

різну вагу, форму і номінал. Тому потрібні були спеціалісти, які мали б

вести оіб. Ці спеціалісти розміщувались з своїми столами обігу там, де

торгівля мала велику швидкість.

Люди, які займались операціями збереження та обігом грошей, розуміли,

що зібрані багатства не виристовуються.

Якщо хоча б деяку частину від цих коштів віддавати в тимчасове

використання, тоді можна вилучати з цього користь. Таким чином виникли

ссудні (кредитні) операції, в основі яких лежала видача грошей на строк з

обов’язковим поверненням та сплаті відсотка. Закладом при цьому були

будинки, кораблі, дорогоцінні речі і т.і.

Всі ці операції спочатку існували окремо, а тільки поступово вони

об’єднувались в організації, які ми звикли називати банками. Слово “банк” в

перекладі з італійського “banco” означає стіл. В англії капіталістична

банківська система виникла в ХУІ столітті, доречі банкіри вийшли з

середовища майстрів золотих справ або купців.

В нашому суспільстві банки виконують різноманітні види операцій. Вони

не тільки організовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них

здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції,

купівлі, продаж цінних паперів, а у деяких випадках управління власністю та

посередницькі послуги.

До розкриття сущості банку можливо підійти з двох сторін: з юридичиної

та з економічної.

Економічна сторона:

а). прияняття грошей до вкладів;

б). надання різноманітних видів кредиту;

в). купівля векселей та чеків;

г). комісійні операції з цінними паперами;

д). операції з коштовностями і т.і.

Банки – це кредитно-фінансові заклади, які виконують операції щодо

накопичення вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення,

посередництва в платежах, а також емісію грошей, цінних паперів,

короткострокиве кредитування.

Вчорашнє уявлення про банк:

Банк – це частина апарату управління, головна мета якого здайснювати

контроль за діяльністю господарчих організацій.

Розвиток банків стимувався і стримується зараз бідністю населення та

бідністю значної кількості підприємств.

Командна система поступово знищувала поняття населення про банк, як

міцний комерційний існтитут, обмежувала його призначення, перетворювала в

розрахунково-касові центри, які розподіляють кредити за призначеними

лімітами “картками”. Але сучасні комерційні і зараз відчувають велику

нестачу коштів для кредитування підприємницької діяльності.

Крім того, банк – це атономне, незалежне, комерційне підприємство.

Банк – не завод, не фабрика, але у нього, як і у любого підприємства, є

свій продукт. Продуктом банка є насамперед формування платіжних коштів

(грошової маси), а також різноманітні послуги у виді надання кредитів,

гарантій, доручення, консультацій, управління власністю. Діяльністю банку

несе виробничий характер. Чим більше банкв, там бальше їх продукт. Ринок

висуває банк в число основних, ключових елементів економічного регулювання.

Банк стає найважливішою складовою, яка забезпечує народне господарство

додатковими грошовими ресурсами. Зазначення грошей, кредиторів щоденно

зростає, вони перетворюються в єдине джерело прискорення виробництва.

І. Банківська система України

1. Види банків та їх функції.

В залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансові

заклади, в країнах з ринковою економікою розрізняються:

- державні кредитні та кредитно-фінансові заклади;

- приватні кредитні та кредитно-фінансові заклади.

Перша група – це центральні банки, які мають монопольне право випуску

банкнот, окремі комерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, які

виконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузі

господарства.

Розвиток державно-монополічтичного капіталізму супроводжується зростом

державної власноіт в різних сферах, в тому числі в сфері кредиту. За

характером діяльності банки розділяються на:

- емісійні;

- комерційні;

- інвестиційні;

- іпотечні;

- збережні;

- спеціалізовані (наприклад, торгівельні).

Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрами кредитної

системи. Вони займають в ній особливе положення та являються “банками

банків”.

Комерційні банки являють собою банки, кі здійснюють кредитування

промислових, торгівельних та інших падприємств головним чином за рахунок

тих грошових капіталів, які вони отримують у вигляді вкладі. За формою

власності вони розділяються на:

а). приватні акціонерні;

б). кооперативні;

в). державні.

На початкових ступенях розвитку капіталізму переважали індивідуальні

банкірські фірми, але з розвитком капіталізму і особливо в епоху

амперіалізму деяка частина віх банківських ресурсів зусередилась в

акціонерних банках. Розвиток державно-монополістичного капіталізму знайшло

вираження в одержавленні деяких комерційних банків.

Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковим

кредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівлі та

транспорту. Через інвестиційні банки задовільняється значна сатина потреб

промислових та інших підприємств в основному капіталі. Розвиток цієї

складової кредичної системи характерно для сучасного ринкового

господарства. На відміну від комерційних банків інвестиційні мабілізують

частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а також

отпримання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вони відіграють

активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.

Іпотечні банки пропонують довгострокові ссуди під заклад нерухомості –

землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особого

виду цінних паперів – закладних паперів, забезпеченням яких є закладена в

банках є фермери, населення, а в деяких випадках – підприємці. Іпотечний

кредит фермери часто використовують для купівлі землі. Частково іпотечні

ссуди використовуються для купівлі машин, добрива та інших засобів

виробництва. Крім того, купівлі землі дає цим фермерам можливість розширити

своє господарство.

Спеціалізовані банківські заклади включають банки, які спеціально

займаються зазначеним видом кредитування. Таким чином, зовнішньоторгівельні

банки спеціалізуються на кредитуванні експорта та імпорта товарів.

Розрахункові операції банків.

Підприємства розраховуються між собою безготівково через установи

банку, в яких вона мають розрахункові рахунки.

Розрахунки проводять за такими правилами:

1. платежі здійснюються, як правило, після відвантаження товароматеріальних

цінностей або виконання робіт;

2. за дорученням платника;

3. за рахунок власних коштів платника або в окремих випадках за рахунок

кредиту банку;

4. сума списується з рахунку платника, а потім зараховується на рахунок

постачальника. Виняток становлять розрахунки чеками у межах окремої

держави.

Безготівкові розрахунки здійснюються у таких формах: платіжні

доручення, чеки, акредитиви, вимоги-доручення, векселі.

Доручення за домовленістю між підприємствами можуть бати строковими

(наприклад, авансом, або після відвантаження товару, або часткові платежі

при великих угодах), дострокові або відстрочені – без шкоди для фінасового

стану сторін.

Розрахунки акредитивами застосовуються, як гарантія оплати товарів або

послуг. Акредитив призначається для розрахунків лише з одним

постачальником.

Розрахунки вимогами – дорученнями застосовуються для оплати виконих

робіт і наданих послу, поставленої договором продукції.

Розрахунки, що застосовуються між підприємствами, спрямовані на

усунення автоматизму у розрахунках та підвищення відповідальності з

виконання договорів.

Особливістю сучасної банківської справи в Україні є швидко зростаючий

спектр пропонованих клієнтам послуг.

Нині банки є найбільш важливими фінансовими інститутами в ринковій

економіці, які виконують чисельні функції в суспільстві за схемою клієнт-

банк-клієнт.

Складові банківської послуги (servicе):

1. діяльність з надання клієнтові допомоги чи сприяння в отриманні

прибутку;

2. система яка задовольняє певні потреби;

3. кваліфікована допомога, або порада, орієнтовані на практичне

використання.

Банківські послуги – це комплексна діяльність банку із задоволення

потреб клієнта при проведенні банківських операцій або із залученням

тимчасово вільних ресурсів, спрямована на одержання прибутку.

Особливість банківських послуг полягає в тому, що вони носять не

стільки грошовий відтінок, скільки мають властивість самозростаючої

вартості. Визнана сеспільно необхідною послуга банку може бути способом

задоволення певних потреб клієнтів банку, тобто мати статус товару.

Діяльність банку не пов’язана з виробництвом матеріальних цінностей, але

витрати на банківські продукти (bank product) можна трактувати як суспільно

корисні дії, які задовольняють специфічні потреби суспільства.

Головним критерієм, який відрізняє продукт праці від товару, є те, що

другий має суспільно корисні властивості, завдяки яким він здатний

задовольнити суспільні потреби, тобто має споживчу вартість.

За станом на початок січня 2000 року в Україні зарєстровано 203

комерційних банків, у тому числі за участю іноземного капіталу 30 (8 банків

з 100% іноземним капіталом).

2. Структура банківської системи.

Поява дворівневої банківської системи у державах колишнього схудного

блоку була першою помітною ознакою переходу до економічної системи,

орієнтованої на ринок. Адже банківська система є важловою єднальною ланкою

між макроекономічними факторами та мікроекономічними процесами, а отже,

істотно впливає на успішність чи неуспішність перехідного періоду.

Як переконує досвід країн із розвинутими ринковими відносинами,

створення ефективної ринкової економіки можливе тельки за умови формування

відповідної державної типової основи. Для цього паралельно з приватною

власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію,

ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різних

соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючи систему ціноутворення і

стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезне

значення для соціально спрямованої ринкової економіки.

Зауважимо, що централізована планова економіка розглядала роль грошей

тільки як інструменту перерахунку і контролю, тоді як роль грошей в умовах

ринку має центральне значення. Гроші з їх різними функціями, як загальний

еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі й

збереження вартості – це кров економіки. Якщо надмірне збільшення грошової

маси зумовлює рух спіралі цін і призводить до інфляційних викривлень, то

результати зменшення грошової маси є дефляція і безробіття. Визначення

грошової маси в такому обсязі, щоб вона з одного боку, стимулювала

економічне зростання, а з другого не спричиняла інфляційних процесів –

найважливіша функція банківської системи і насамперед центрального банку

країни.

У сучасній ринковій економіці із розподілом праці банківська система

має величезне значення завдяки зв’язкам цієї системи з усіма секторами

економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні

безперебійного грошового обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей

отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними

особами, а також створення сприятливих умов для вкладання каошті із метою

нагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходить

великий об’єм грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і

населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово

вільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні,

посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

Банківська система України започаткована після прийняття Верховною

Радою у березні 1991 року Закону України “ Про банки і банківську

діяльність”.

Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та

комерційних банків різних видів і форм власності, у тому числі експортно-

імпортного банку України та спеціалізованого комерційного ощадного банку

України.

Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину

державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності

національної грошової одиниці.

Кмерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах

юридичними і фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізують

через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ,

організацій, населення на депозитні, вкладні разхунки та недепозитні

залучення коштів, кредитування суб’єктів господарської діяльності та

громадян, вкладанням у цінні папери, формування касових залишків та

резервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування

народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України. Законами

України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську

діяльність” законодавством України про акціонерні товариства та інші види

господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними

актами Національного банку України і своїми статутами.

Банківська система організовує і обслуговує рух головного атрибуту

ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і перетікання у ті

сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні

функції в економіці. Виникає банківська система не внаслідок механічного

поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виорбленою концепцією,

в межах якої надається певне місце кожному виду банків і кожному окремому

банку.

Необхідність формування банківської системи як особливої структури

визначається двома групами причин, що:

- пов’язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання

банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків

із загальнодержавними інтересами – забезпеченням сталості грошей і

стабільної роботи усіх банків;

- пов’язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням

збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його

секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які

надаються ними, повинен бути досить широким і мобільним, щоб можна було

заповнити будь-який сектор ринку.

Відповідно банки повинні керуватися у своїй діяльності не лише

комерційними інтересами, а й вимогами системи, до якої вони входять.

Отже, банківська система – це специфічна економічна й організаційно-

правова структура, що забезпечує функціонування грошового обігу та ринку, а

також економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції:

- трусформаційну, яка полягає в тому, що мабілізуючи вільні кошти одних

суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки

можуть змінювати строки грошових капіталів, їхні розміри та фінансові

ризики;

- функцію створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому,

що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збульшуючи

чи зменшуючи її відносно зміни попиту на гроші. Іншими словами,

банківська система керує пропозицією грошей;

- забезпечення сталості банківської діяльності й грошового ринку.

До середини 1994 року відкриття банку в Україні можна було порявняти з

відкриттям приватного підприємства або товариства. Як наслідок, число

комерційних банків до кнця 1992 року перевищило 90. У 1992 році їх було вже

130, а у 1993 році – 207. Протягом трьох наступник років, кількість банків

досягла 230 і стабілізувалася на цьому рівні.[1] Водночас три із п’яти

великих державних банків – “Промбудбанк”, “Житлосоцбанк”, “Агропромбанк” –

були перетворені в акціонерні компанії – “Промінвестбанк”, “Укрсоцбанк”, а

також банк “Україна”. 1992-1993 роки характеризується як період створення

банків “нової хвилі”. У цей період в результаті прогресуючого розвитку

спільних підприємств, малих підприємств і акціонерних компаній створюються

банки із значною часткою приватного капіталу.

Народногосподарське значення банківського сектора України особливо

помітно знизилося у 1994-1995 роках. Одна з ознак цього етапу – низький

рівень банківського менеджменту. Це призвело до банківської кризи та

банкрутства окремих банків. Протягом 1994 року збанкротували 12 банків. У

1995 році 20 банків були переведені на стн оздоровлення. Упродовж 1996 року

збенкрутувало 45 банків (пряме банкрутсво), а 60 прибували в стані

оздоровлення (приховане банкрутсво). За даними Національного банку України,

кількість таких проблемних банків становили 28. На початку 1998 року 23

банка проходили процедуру санації, 16 підлягали закриттю, 12 – визнані

банкрутами.

Наведені цифри свідчать про зростання в українській банківській

системі кількості випадків некредитоспроможності. В період 1994-1995 років

відбувалась зміна акціонерів багатьох банків, здійснювався продаж і

перепродаж комерційних банків та їхніх філій.

Стабілізація рівня інфляції прискорила процес банкрутства комерційних

банків. Головними вадами банківської системи України залишалися:

- недостатність запасів копіталу у більшості банків;

- контроль процентних ставок через ставку рефінансування НБУ;

- доступ держави до безплатних кредитів;

- привілейований режим роботі для окремих комерційних банків;

- недостатнє дотримання принципів, чинних для банківської діяльності;

- недостатність конкуренції у кредитній сфері.

На сьогодні в Україні діє 15 комерційних банків зі змішаним капіталом,

серед яких 5 банків мають 100% іноземного капіталу і зареєстровані як

українські суб’єкти господарювання.1 Це “Кредит Ліоніс” (французький

капітал)), “Сосіете Генерале” (французький капітал), Депозитно-кредитний

банк (польський капітал), ING Bank і “Кредит Свісс”. Решта 12 банків мають

лише частину іноземного капіталу у своїх статутних фондах. Крім того, нині

в Україні працюють 22 представництва закордонних банків.

Розміщення банків на території держави вкрай нерівномірне. У Києві та

Києвській області діють 78 банків, у Харківській і Одеській – по 15, у

Донецькій – 14, в АР Кирм і Дніпропетровській області – 12, у Львівській –

10. Водночас у Вінницькій і Кіровоградській областях узагалі немає

комерційних банків.

Отже, треба визнати, що банківська система в Україні перебуває нині у

стані подальшого реформування і потребує конкретних дій. Аби підвищити

ефективність української економіки, банкам треба відігравати роль

посередника між надходженням вітчизняних заощаджень та раціональним

розміщенням капіталів в економіці. Як підтверджує досвід функціонування

банківського сектора у розвинутих країнах, в Україні ключовими питаннями

банківської системи на сьогодні є насамперед зміцнення законодавчих основ

діяльності центрального банку, розбудова законодавчих рамок і нормативного

регулювання діяльності комерційних банків.

Динаміка розвитку банківської системи України протягом 1992-1997 років

| |1992 |1993 |1994 |1995 |1996 |1997 |

|Зареєстровані банки: |130 |207 |228 |230 |229 |229 |

|державні |0 |0 |2 |2 |2 |2 |

|відкриті акціонерні компанії |0 |0 |96 |119 |125 |128 |

|закриті акціонерні компанії |0 |0 |63 |47,2 |52 |51 |

|компанії з обмеженою відповідальністю |0 |0 |67 |59 |50 |48 |

|Банки, що функціонують |0 |0 |220 |210 |188 |189 |

|Банки з іноземним капіталом: |0 |0 |12 |12 |14 |15 |

|із 100% іноземним капіталом |0 |0 |1 |1 |2 |3 |

|Банки, що ліквідуються |5 |6 |13 |0 |8 |1 |

1.3. Національний банк голоний елемент банківської системи України.

Страницы: 1, 2