Дипломная работа: Методика виконання портрету в живописній техніці у старших класах

Англійський дослідник Д. Селлі додає, що при цьому діти починають саме з голови – значущої частини “вінця творіння”. Російська дослідниця Ю.Н. Болдирєва, аналізуючи дитячі малюнки показала, що переважаючою темою в малюванні дітей є образ людини (в порівнянні з іншими темами – 80%). Сучасні дослідники також вважають, що образ людини є домінуючим зображенням дитини.

В. В. Селівачов, порівнюючи зображення первісної людини і дитини дошкільного віку, зауважує, що для першої – головним об‘єктом зображення є промислова тварина, від якої залежить існування самої людини; для дитини головним об‘єктом зображення є людина. А.М. Шуберт при вивченні малюнків дітей Півдня, підтвердила, що для людей примітивної культури є тваринна тематика. А. С. Мухіна пояснює факт домінування образу людини не стільки тим, що дитина орієнтується на собі подібних, а на тому, що дорослі майже всіх цивілізованих країн знайомлять дитину насамперед із зображенням людини. Як доказ, вони наводять те, що діти відвідують дитячі навчальні заклади і вчаться малювати згідно з навчальними програмами, зображують спочатку стрічки, доріжки, драбинки, кульки, квітки тощо. Але як би там не було, а цікавість дитини до зображення людини залишається стійкою.

Саме це металізування стало основним показником рівня розумового розвитку дитини. Підставою для створення такого тесту була думка про те, що малювання, яке є природною і приємною діяльністю для дитини, формується разом з розвитком психіки людини. Звідси випливає, що малювання, мова розвиваються разом з психікою, тому вони можуть стати показниками психічного розвитку дитини. Тест приділяє увагу не тільки художнім засобам виразності зображення людини, скільки точності, конкретності, деталізуючи її форми. Якщо раніше цим тестом вимірювали інтелект дитини, то сьогодні ним користуються для виявлення загального рівня розвитку дитини.

Діагностичний підхід на базі малювання людини показала і інша американська дослідниця К. Маховер, яка проаналізовуючи дитячі малюнки (з зображенням людини в тому числі), визначила певні риси, які стосувались не тільки рівня інтелектуального розвитку, скільки особистісних властивостей. Маховер склала тест, який передбачав протекцію особистісних властивостей, внутрішнього світу і переживань дитини на малюнок. Вона зазначила, що коли дитина малює людину, то підсвідомо ідентифікує її з собою або з кимось іншим. Цей тест, як інші проективні методики може виявити деякі загальні тенденції, бути додатковим до місця дослідження.

На зображення людини в дитячому малюванні ґрунтуються також і тести на виявлення індивідуально-типологічних відмінностей, статево-рольової орієнтації та багатьох інших модифікацій. Використання малюнків з людиною в практичній психології є метою діагностики додатково підтверджує те, що саме образ людини є поширеним і популярним у дитини. Це дає уяву для більш уважного ставлення до цього феномена художньої діяльності як психологів, так і педагогів.

Ніщо в житті так не цінується як рідне оточення., сім‘я. Адже сім‘я – це саме той інститут виховання, що склався природним чином, де можна відчути тепло близьких людей , їх піклування одне про одного.

Виховання в сім‘ї здійснюється в різних життєвих ситуаціях, тут створено емоційну атмосферу захищеності дитини, умови для виховання і розвитку в ній найкращих рис особливості. Однак, іноді на жаль трапляється так, що в нормальній на перший погляд родині малюк росте в атмосфері байдужості, почуває себе дискомфортно. Найчастіше причиною цього є те, що батьків хвилюють власні проблеми, а чим живуть їхні діти – їх не дуже цікавить. Щоб краще пізнати особливості своєї дитини і створити в родині атмосферу здорових стосунків, батьки можуть використати подібні тести, що допоможуть проаналізувати і зрозуміти дитину.

Гарний портрет, за визначенням дослідників, є зорова, візуальнабіографія людини, яка не просто віддзеркалює зовнішні риси обличчя, а розкриває її природну драму, передає внутрішню сутність, неповторне "я", тобто характер, темперамент, настрій, почуття та думки, національність, професію, життєвий склад. Уважно придивляючись до них, ми намагаємося простежити не тільки зовнішні зміни, але й розгадати цю людину, осягнути її душу, сказати про неї нове слово.

Саме автопортрет є свідченням процесу усвідомлення людиною своєї самобутності, неповторності, несхожості з іншими індивідами. Він аж ніяк не є егоїстичним милуванням самим собою, а навпаки, намаганням зрозуміти, побачити, розгадати через риси власного обличчя, їх зміни в перебігу невблаганного часу, інших людей. Автопортрет, крім того, є проявом аналітичних здібностей, обдарованості психолога, філософського підходу до явищ життя, без чого, як відомо, неможливо стати справжнім письменником.

Відомо, що портрет як жанр мистецтва, має складну структуру змістовного насичення. Він не просто фіксує зовнішні риси реально існуючої людини, а й розкриває її характер, психологію, тобто створює художній образ. Справжній майстер, малюючи портрет, перш за все шукає не зовнішньої, емпіричної подібності, а внутрішньої, естетичної. Він намагається досягти не рабського копіювання моделі, а, через виразні, яскраві риси, осягнути внутрішній космос її душі. Цікаво, що під час виконання цього завдання, художник мимоволі розкриває нам і своє власне світобачення: уяву про красу, гармонію, добро і зло, долю і щастя. Таким чином, портрет - завжди подвійний образ: художника і його моделі. Крім того, сприймаючи портретний образ, відтворений засобами мистецтва, проникаючи в думки і почуття портретованої людини, ми одночасно пізнаємо її оточення, стиль життя, суспільні відносини, особливості часу. Отже, портрет – це гармонійно-завершена картина минулої культурно-історичної епохи, яку можна наочно побачити, відчути, прочитати, віртуально зануритися в неї та зробити певний психоаналіз. Цю практику можна використовувати й в школі для того щоб відкрити світ дитини для неї самої та для більш кращого розуміння її вчителів.

Висновки до першої частини

Узагальнюючи усе вище сказане, необхідно підкреслити, що батьки й педагоги, повинні усвідомлювати те, що найважливіші обдарування - це краса душі, чистота серця й талант любові. По-справжньому розкриватися й розцвітати всі інші таланти можуть тільки на їхній основі. Талант, вирощений на ґрунті сумніву, себелюбності, марнославства й гордині, несе зло й руйнування не тільки навколишнім, але й, зрештою , самій людині.

Заняття з образотворчого мистецтва мають важливе виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.

Введення в навчальну програму поширені уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і обізнаним.

Мистецтво неодмінно зацікавить дітей. Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати прекрасне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІЖНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬ ПЕРЕВІРКА МЕТОДИКИ ВИКОНАННЯ ПОРТРЕТУ В СТАРШИХ КЛАСАХ

2.1. Організація експериментального дослідження

Програма навчання з образотворчого мистецтва структурно-умовно розділена на три етапи. Кожний етап охоплює навчальний рік та складається з семестрових тематичних розділів, які послідовно розв’язують художньо-пластичні, виразні, технічні та психологічні завдання образотворчості. Ритм, форма, рух, простір, світло та композиція, як складові образотворчості, розглядаються на кожному етапі навчання. Кожен з етапів є підґрунтям наступного в доповненні навчального матеріалу, актуалізуючи окремі художньо-творчі аспекти з поступовим їх ускладненням. Акцентується увага на багато вимірності художньо-естетичних завдань та їх вирішення в пластично-образному аспекті, ініціюється пошук власних способів виконання робіт в художньо-творчому самовияві учнів.

6 клас. Духовний і предметний світ людини.

Розвиток формально-логічного мислення, вміння спрощувати, узагальнювати, виявляти конструкцію та об’єм форми. Зосередження уваги учнів на формі з метою подальшого впливу і взаємозв’язку цієї форми із сутністю образу. Визначення кольору через виявлення зв’язків його зі світлом (штучним, природним) доповнює попередній досвід учнів у виявленні образності форми.

Навчання формоутворенню в образотворчому мистецтві базується на художній практиці учнів, яка передбачає їх орієнтування в специфіці образотворчого мистецтва та в оволодінні певними художньо-технічними навичками. Контрольні форми, пропорції, фактурне, тональне виявлення форм та вивчення світлотіні як засобу визначення форм, її контурів, пластики, фактури поверхні, засвоєння трансформації форм використовується учнями під час конструювання і формування предметів.

Та якщо погляну ти на цю структуру більш точніше поглибленіше то можна помітити, що в усіх програмах, що сформовані та складені для навчання у 5-7 класах постійно розглядаються такі теми, як пейзаж, натюрморт, стилізація, побудова предметів, композиція, кольорознавство, та багато інших деталей необхідних для правильного формування образотворчих вмінь. Та тема, що стосується портретного жанру розглядається лише в програмі для шостого класу і для її розгляду приділено тільки шість годин і одна з них є контрольною для підведення підсумків і оцінювання попередніх робіт. І якщо брати в загальному то годин образотворчого мистецтва у цих класах виділено лише одна година на тиждень і на кожному новому занняті має бути розглянено нову тему..

Під час проходження виробничої практики в загальноосвітніх закладах, в процесі розробки методичного матеріалу, перед нами постала проблема не досконалості методичної розробки уроків та необхідності проведення додаткових занять з образотворчого мистецтва та створення гуртків на основі даної тематики.

Спираючись на існуючий предметно-інтегративний підхід до мистецької освіти, наукові та методичні джерела, орієнтуючись на праці вчених, мистецтвознавців та художників-педагогів, пропонуємо практичну детальну розробку методики викладання уроків для учнів старших класів виконання портрету.

Важливою ознакою культури сучасного суспільства є прискорений темп науково-технічного розвитку, перманентність і швидкість змін у всіх сферах людської діяльності, мозаїчність і візуалізація інформації, що суттєво впливає на темпи розвитку дитячого організму. На думку автора, впровадження в програму легкої класичної музики учням старших класів загальноосвітніх шкіл допоможе спрямуватись в гармонійне русло розвитку. Західні педагогічні методики активно використовують музичний підхід з науковим обґрунтуванням окресленої проблематики, що забезпечує всебічне усвідомлення та подальше застосування учнями отриманих навичок та вмінь.

Організація констатувального експерименту на онові попередніх даних полягає в тому, що б перевірити попередньо набуті знання учнів на основі портретного жанру.

З огляду на програми молодших та старших класів то тему портрету учні шостих класів проходили в молодших класах, де для розгляду цієї теми присвячено по декілька годин, що року. Отже на основі цих даних можна сформувати думку про те, що у них є попередньо сформовані знання уміння та навички, що до анатомічної, пропорційної, конструктивної побудови портрету.

Для проведення експерименту було обрано два класи, що на той момент за шкільною програмою навчання проходили тему «Портрет». Ці класи було поділено на контрольну та експериментальну групи, на основі експериментальної групи було створено гурток з образотворчого мистецтва в якому основною темою вивчення був «Портрет та його виконання живописними техніками». Для створення гуртка було побудовано методичні розробки, що були затверджені дирекцією школи та вчителями даного предмету. Та систему відповідного оцінювання знань з даної теми. Критерії оцінювання були поділені на три рівні: низький (3 бали), середній (4 бали) та високий (5 балів).

Високий рівень: учні володіють та добре оперують набутими знаннями та вміннями, при побудові обличчя використовують знання з анатомії, композиції, перспективи, дотримуються пропорцій при конструктивній побудові; при виконанні творчих робіт проявляють велику активність, виявляють великий інтерес до пізнання образотворчого мистецтва, прагнуть освоїти основи портретного жанру; мають яскраво виражену потребу у творчому самовдосконаленні.

Середній рівень: володіють попередньо набутими знаннями та вміннями, мають теоретичні знання про анатомічну будову обличчя, пропорції, та при виконанні практичної роботи не достатньо опираються на це, але в композиційному та конструктивному вирішені виконують роботи майже правильно; виявляють інтерес до пізнання портретного жанру, однак недостатньо володіють умінням його інтерпретації, відчувають потребу творчого самовдосконалення, проте недостатньо працюють над цим.

Низький рівень: мають багату уяву, інколи оперують попередньо набутими знаннями, проте через бідність теоретичних знань відчувають труднощі в процесі їх втілені на практиці; творчі спроби відзначаються низьким рівнем пізнання; їм характерні загальні основи пропорції, композиції, анатомії; виявляють потребу у самовдосконаленні, але бракує досвіду для знаходження нових шляхів успішної творчої реалізації.

Для того, щоб точніше і глибше дізнатися та проаналізувати знання учнів у сфері портретного жанру було створено комплекс самостійних робіт та творчих завдань, що оцінювалися за вище зазначених критерій.

Система перевірки була поділена на чотири основні розділи анатомія, пропорція, конструювання та композиція, були проведені тестування, самостійні та практичні роботи. Дані цих перевірок зазначені в таблиці 1.

Таблиця 1

Проаналізувавши отримані дані можна зробити висновки , що набуті попередніми роками знання є досить низькими і тому поглиблений розгляд та вивчення тами портрету у старших класах досить необхідним для повної сформованості та розвитку творчих здібностей, естетичного виховання та суспільної сформованості особистості.

2.2 Обґрунтування та проведення формувального експерименту

Умови позаурочної діяльності значно розширюють межі пізнання образотворчого мистецтва завдяки екскурсіям, під час яких відбувається ознайомлення з пам'ятками архітектури, садово-паркового мистецтва, відвідуванню майстерень живописців, скульпторів, народних майстрів і безпосередньому спостереженню за творчим процесом.

Не менш важливим є опанування основ дизайнерської творчості, яка за своєю специфікою поєднує утилітарну та художню функції, розповсюджується на оточуюче середовище, побут, предметний світ. В процесі дизайнерської творчості у школярів виховується художньо-образне сприйняття дійсності, творчий підхід до оформлення предметного оточення, оригінальність художнього мислення, конструкторські здібності, формується чуття пропорцій, єдності красивого й корисного.

На заняттях живопису досягається органічне поєднання сприйняття й власної практичної діяльності, удосконалюється вміння втілювати в конкретному матеріалі свої життєві враження, розвивається чуття кольору, ритму, форми, об'єму, вміння осмислювати оточуючий світ через художній твір, не дарма Василь Сухомлинський говорив: «Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, піднімає себе до прекрасного…»

Завдяки сучасним комп'ютерним технологіям учні мають можливість опанувати основи комп'ютерної графіки, використовувати у власній художній творчості різні художні матеріали на основі їх досконалого імітування комп'ютером. В організації діяльності слід звернути увагу на органічне поєднання "віртуальної" та "реальної" творчості.

На основі попередньо зазначених та отриманих даних виносяться такі завдання формувального експерименту експерименту:

Оцінити ефективність методики зображування портрету в старших класах. Визначити як впливає методика закріплення навчального матеріалу на результати навчання та розвиток навичок самостійної роботи учнів старших класів.

З’ясувати вплив взаємної дії експериментальних методик навчання малювання портрету та повторення навчального матеріалу на результати навчання.

Визначити найбільш ефективне поєднання традиційних та інноваційних методик на всіх етапах навчання.

От же після попереднього етапу досліду (констатувального) можна зробити висновки, щодо необхідності введення попередньо розроблених програм з образотворчого мистецтва на тему «Портрет», та додаткових занять на основі гуркової роботи.

За розробленою програмою, учні шостих класів поділяються на дві групи: контрольну, що буде проходити звичайну програму вивчення теми портрету, та експериментальна на базі якої буде створено гурток з поглибленішим та точнішим вивченням портрету, його анатомічних основ, пропорцій, конструювання на основі цих даних та правильність компонуваня портрету на робочій площині.

Робота гуртка поділена на чотири цикли що включали в себе вивчення анатомії обличчя людини, пропорції обличчя, конструювання людського обличчя на основі даних анатомії та пропорції та правильність компонування портрету на площині за законами композиції.

Спостереження за практичною роботою експериментальної групи та контрольної показали, що швидкість і якість виконання портрету у експериментальному класі на уроках вища, ніж у контрольному. В експериментальному класі відбулося значне збільшення кількості учнів з високим рівнем успішності – з 18,8% до 29,1%. За час формуючого експерименту у контрольних класах значного збільшення учнів високого рівня не виявлено, значна частина учнів залишилася на середньому та низькому рівні успішності, а в експериментальній групі значна кількість дітей перейшла на середній рівень. Це дає можливість зробити висновки про позитивні зрушення у мотиваційному компоненті навчальної діяльності, творчої діяльності та оптимальних педагогічних умов для опанування учнями старших класів технікою побудови, що сприяє ефективності у виконанні портрету.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5