рефераты бесплатно
 
Главная | Карта сайта
рефераты бесплатно
РАЗДЕЛЫ

рефераты бесплатно
ПАРТНЕРЫ

рефераты бесплатно
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

рефераты бесплатно
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Курсовая работа: Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою

Курсовая работа: Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

Економічний факультет

Кафедра Фінансів

Курсова РОБОТА

по дисципліні „Фінанси”

на тему:

Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою.

Дніпропетровськ

2005


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ РИНКОВОГО ТИПУ РОЗВИНУТИХ ДЕРЖАВ СВІТУ

1.1 Загальнодержавний бюджет в зарубіжних ринкових державах та його функції

1.2 Структура бюджетів членів федерації, місцевих бюджетів (територіальні фінанси) в зарубіжних ринкових державах та їх функції

1.3 Державний кредит в зарубіжних ринкових державах та його функції

1.4 Позабюджетні спеціальні фонди в зарубіжних ринкових державах та їх  функції

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ДЖЕРЕЛ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

2.1 Державний бюджет України

2.2 Місцеві бюджети України

2.3 Бюджет Пенсійного фонду України

2.4 Бюджети фондів соціального страхування України

2.5 Фонд державного кредиту України

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ВИТРАТ ТА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН РІЗНИХ РІВНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ В УКРАЇНІ

3.1 Джерела фінансування загальнодержавних витрат

3.2 Джерела фінансування витрат місцевих бюджетів

3.3 Структура джерел формування фондів соціального захисту населення

3.4 Розрахунковий аналіз динаміки структур державного та зведеного бюджету України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Фінансова система і фінанси використовуються як індикатор національної економіки, зростання добробуту, обмеження негативних моментів в економічному зростанні. Чим розвиненіші ринкові відносини, тим складніше і різноманітніше зв’язки в державі, тим складніше її фінансова система.

Фінансова система виникла з появою держави і нерозривно пов’язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава накопичує і використовує кошти для утримання свого апарату, а також направляє їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами, організаціями, державою і населенням, між підприємствами й усередині них.

З іншого боку фінансова система – це сукупність ринків та інших інститутів, які використовуються для укладання фінансових угод, обміну активами і ризиками. Ця система містить у собі ринки фінансових інструментів, фінансових посередників, фірми, які пропонують фінансові послуги, і органи, що регулюють діяльність усіх цих установ.

Головна функція фінансової системи полягає в задоволенні потреб людей, включаючи всі основні життєві потреби. Суб’єкти економічної діяльності будь-якого виду( як фірми, так і органи державної влади всіх рівнів) існують для того, щоб сприяти виконанню цієї основної функції.

Таким чином, фінансова система – це система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів коштів держави та підприємств.

Поділ фінансової системи на окремі ланки – явище об’єктивне, обумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

У розвинутих зарубіжних країнах державна фінансова система включає такі ланки фінансових відносин:

1) державний бюджет;

2) територіальні (або місцеві) фінанси;

3) державний кредит і кредити місцевих органів влади, а у федеративних

 державах – і кредити членів федерації;

4) спеціальні позабюджетні фонди;

5) фінанси державних підприємств.

Актуальністю теми дослідження курсової роботи є факт, що в країнах з перехідною економікою, яка є дійсністю в Україні, ринкові фінансові системи характеризуються незавершеністю, тобто їхні окремі ланки перебувають в стадії формування.

Метою курсової роботи було дослідження принципів функціонування систем державних фінансів в розвинутих ринкових країнах світу та порівняння з принципами побудови системи державних фінансів України.

Предметом дослідження курсової роботи були структури державних фінансів в розвинутих ринкових країнах світу та в Україні.

Об’єктом дослідження були принципи побудови фінансових систем та внутрішні взаємозв’язки різних рівнів в системах державних фінансів.

Інформаційне забезпечення: статистичні дані доходної частини Державного бюджету України в 1992 – 2005 роках, бюджети Пенсійного фонду України 2003 – 2005 років, бюджети фондів соціального страхування України у 2003 2005 роках, статистичні таблиці з доповідей Президента України „Про внутрішнє та зовнішнє становище України” за 2002 2003 роки.

Методологічне забезпечення: структурування бюджетних надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, аналітична обробка та групування показників в динаміці.

Актуальністю отриманих результатів є висновки по структурі державних фінансів для перехідної економіки України, що система державного бюджету наближається до австралійського типу (тимчасова відміна прийнятих законів про самостійне формування податками місцевих бюджетів та їх перерозподіл у державний бюджет), а система територіальних фінансів наближається до „регламентованого” типу, впровадженого в Німеччині.


РОЗДІЛ 1

СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ РИНКОВОГО ТИПУ РОЗВИНУТИХ ДЕРЖАВ СВІТУ

Фінанси, як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувалися на кілька сторіч раніше бюджетних відносин в державі, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових.

Структура державної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державного устрою. Вважається, що в унітарних державах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет та численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів, сільських округів і т.д.).

У федеративних державах бюджетна система складається з трьох ланок: державного бюджету (чи федерального бюджету), бюджетів члені федерації (штатів в США, провінцій в Канаді, ландів у Німеччині, кантонів в Швейцарії і т.д.), місцевих бюджетів [23].

Насправді, кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Незважаючи на різноманіття і безліч місцевих бюджетів у зарубіжних країнах, вони можуть бути згруповані у наступні визначені системи.

Для зарубіжних країн характерна, як правило, трирівнева або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів: бюджет центрального уряду, бюджети ленів і бюджети комун. У Великобританії – центральний бюджет, бюджети графств і бюджети округів. У Японії – центральний бюджет, бюджети префектур і бюджети муніципалітетів. У Польщі – бюджети центрального уряду, бюджети воєводств, бюджети гімн.

Чотирирівнева система бюджетів функціонує у Франції, Німеччині, США:

Франція – бюджет центрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів, бюджети комун;

Німеччина  бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу, бюджет громади;

США – бюджет центрального уряду, бюджет штату, бюджет графства, бюджет муніципалітету, а також ряд додаткових місцевих бюджетів, зв’язаних з утворенням цільових адміністративних одиниць(шкільних округів та інш.).

Місцеві бюджети в унітарних державах своїми доходами та витратами не входять у державний бюджет, місцеві бюджети в федеративних державах входять в бюджети членів федерації, а останні не включаються до центрального державного федерального бюджету.

1.1 Загальнодержавний бюджет в зарубіжних ринкових державах та його функції

Державний бюджет (budget – валіза, мішок з грошима) – провідна ланка фінансової системи ринкової держави й основна економічна категорія. Бюджет поєднує основні форми фінансування (податки, капіталовкладення, операційні витрати, кредити і дотації) у їхній дії – через бюджет здійснюється постійна мобілізація ресурсів і їх перерозподіл та витрачання [23].

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік, що має силу закону, який затверджується законодавчими органами влади – парламентами.

За матеріальним змістом державний бюджет – це форма утворення і використання централізованого фонду коштів держави, а за соціально-економічною сутністю – основне знаряддя перерозподілу національного доходу.

Державний бюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі основні функції [26]:

-  перерозподіл національного доходу;

-  державне регулювання та стимулювання економіки;

-  фінансове забезпечення соціальної політики;

-   контроль за утворенням і використанням централізованого фонду коштів.

Аналіз загального впливу центрального бюджету держави на національну економіку вияви наступні ефекти в ринкових державах.

По – перше, в другій половині 20 сторіччя відбулося одержавлення великої частки національного доходу. Через усі ланки фінансової системи нині перерозподіляється до 50 –60% національного доходу, при цьому через державний бюджет до 40% національного доходу. Такий перерозподіл, як показують дослідження здійснюється в інтересах широких прошарків населення, а також все в більшій мірі на користь монополій, як внутрішньодержавних, так і транснаціональних.

Останній вид використання бюджетного перерозподілу національного доходу в пользу монополій виник як наслідок кредитування монополіями держави та отримання великих відсотків за державними позиками (“піраміди” державних облігацій внутрішнього та закордонного розміщення), тому що основними кредиторами держави виступають банківські монополії, страхові компанії, акціонерні інвестиційні компанії (так, виплати відсотків за державними позиками становлять 15% загальних сум витрат федерального бюджету США).

Досвід розвитку Швеції показує, що “розбухання” частки ВВП, який перерозподіляється через бюджет, призводить до придушення стимулів економічної активності, до депресивної економіки, що, у свою чергу, змусило уряд країни піти на здійснення реформ, спрямованих на велику лібералізацію економіки.

По–друге, тільки в результаті різкого зростання частки національного доходу в розпорядженні держави стало можливим державне регулювання економіки. Вперше воно було здійснене в роки першої Світової війни (1914 – 1918 р.р.); знову було введено в роки “великої депресії” (1929 –1933 рр.), коли в США за рахунок державних коштів були створені такі організації, як Реконструктивна фінансова корпорація (РЕФІКО), Адміністрація по відновленню промисловості (НИРА), що надавали підприємствам, які перебували на грані банкрутства кредити ї рятували їх від краху; потім введено під час Другої світової війни (1939 –1945 рр.).

Правлячі кола західних країн широко використовували рекомендації англійського економіста Дж.М. Кейнса і його численних послідовників. Центральний бюджет у більшості основних розвинутих країн став використовуватися для антициклічного регулювання сукупного попиту. В США це найбільш послідовно здійснювалося у 1961 –1963 рр., коли адміністрація Дж. Кеннеді приступила до масштабного бюджетного впливу на скупний попит, намагаючись форсувати економічне зростання і скоротити безробіття.

З початку 80років 20 сторіччя уряди багатьох промислово розвинутих країн, особливо США та Великобританії, здійснюючи неоконсервативний економічний курс, поставили завдання зниження рівня державного втручання в економіку. Для бюджетної системи це означало зміну цілей і напрямків бюджетної політики держави, стабілізацію і спроби зниження витрат держбюджету, скорочення податків, а також перегляд їхнього обсягу і структури.

У 90ті роки 20 сторіччя ця тенденція збереглася, хоча в ряді країн бюджет став відігравати більш активну роль як інструмент макроекономічного регулювання. У сучасних умовах витрати по втручанню в економіку в країнах з розвинутими товарно-грошовими відносинами досягли рівня зниження до 20 –25% загальної суми витрат державних бюджетів.

По-третє, важливе значення належить соціальній функції бюджету. Державний бюджет став великим джерелом коштів для відтворення робочої сили. Завдяки науково-технічному прогресу відтворення робочої сили дедалі все більше залежить від витрат на освіту, охорону здоров’я, соціальне страхування і забезпечення.

В усіх зарубіжних країнах спостерігається значне зростання соціальних витрат і підвищення їхньої частки у ВВП і національному доході. Так, питома вага соціальних витрат у бюджетах західноєвропейських країн зросла у середньому з 18% у середині 50х років 20 сторіччя до 20% у середині 60х років та до рівня 3035% у 8090х роках.

По-четверте, безпосередньо об’єктом державного фінансового контролю є процеси формування і використання фондів фінансових ресурсів при створенні, розподілі та споживанні ВВП. Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. Відповідно до діючого законодавства в більшості країн світу сформовані і розвиваються три незалежні одна від одної галузі фінансового контролю, що містять усі необхідні їм елементи, а саме:

-  державна сфера, у якій функціонує система державного казначейського фінансового контролю;

-  муніципальна сфера, де діє система фінансового контролю місцевого самоврядування;

-  сфера цивільного суспільства з незалежною системою фінансового контролю.

Контроль за своєю економічною функцією – це функція управління. Фінансове управління державними ресурсами здійснюють національні казначейства, але міжнародний досвід показує, що органи, які називаються однаково – казначейство, виконують в різних країнах різні функції щодо керування державними фінансами.


1.2 Структура бюджетів членів федерації, місцевих бюджетів (територіальні фінанси) в зарубіжних ринкових державах та їх функції

Територіальні фінанси – друга ланка фінансової системи. Територіальні фінанси можна охарактеризувати як сукупність коштів, використовуємих на економічний і соціальний розвиток територій.

Регіональні бюджети – основна складова частина територіальних фінансів, і в економічній науці частіше використовується поняття регіональна бюджетно-податкова система. (РБПС). РБПС передбачає не тільки просте об’єднання таких елементів, як регіональні бюджети, регіональні податки, збори, пільги, а й механізм специфічних відносин центрального і регіонального бюджетів, податків, використання важелів бюджетного регулювання. Форми РБПС є похідними від територіальної організації держави і повторюють у цілому структуру та взаємозв’язок адміністративно-територіальних одиниць.

Функціями РБПС є [22]:

-  закріплення певного порядку руху бюджетно-податкових потоків у залежності від територіальної організації суспільства;

-  зосередження і використання в загально-територіальних цілях коштів, які отримані на даній території й надійшли в регіональні бюджети;

-  реалізація регіональними органами влади й управління своїх повноважень в умовах формальної фінансової незалежності;

-  самозабезпечення внутрішньо-регіональних соціальних програм;

-  формування інфраструктури даної території;

-  раціональне використання природно-ресурсного і екологічного потенціалу території;

-  стимулювання визначених регіональних орієнтирів розвитку.

Механізм використання РБПС, особливості взаємин складових їх елементів породили ряд специфічних форм:

1) Плюралістична (США) – характеризується стабільністю бюджетно-правових відносин держави в регіонів. Фактично штати мають рівні права в цій галузі з федерацією в цілому, тому на рівні федерації і в штатах існують ідентичні за найменуваннями податки (прибутковий податок з населення і з корпорацій). Найбільш принциповим обмеженням податкових прав штатів є заборона на введення окремих непрямих податків, які перешкоджають свободі торгівлі між штатами, що заборонено Конституцією США. Саме тому середня ставка податку з продажів, яка забезпечує до 30% бюджетних надходжень, становить по штатах приблизно 4% у роздрібній ціні. Прямий перерозподіл коштів між штатами практично відсутній.

2) Регламентована (Німеччина) – наявність системи фінансового вирівнювання з властивою німецькому федералізму “інституцією неконгруентністю” дозволили при споконвічно нерівних економічних можливостях окремих земель, обумовлених природно-географічними, історичними, демографічними і культурними розбіжностями,конституційно закріпити бюджетну самостійність суб’єктів федерації. Уся сукупність податків поділяється на дві групи: власні (закріплені, які надходять повністю у відповідний бюджет) і загальні (які розподіляються за нормативами між бюджетами). Основи податкової системи законодавчо закріплені на федеральному рівні, і землі не можуть змінювати ставки та механізм основних податків. Збір податків розподілений між федеральними та земельними фінансовими відомствами.

3) Централізована (Австралія) – система високоцентралізованої у фінансовому відношенні держави. Характер цієї централізації сформувався після введення єдиного оподаткування у 1942 році, що змінило конституційно гарантовані права штатів. Фактично з того часу федеральний рівень влади одержав повноваження використовувати будь-які форми оподаткування, а штатам заборонені податкові корегування. При відсутності податкових надходжень у регіональні бюджети федеральний рівень широко використовує систему субсидій штатам, розмір яких визначається в умовах твердого фінансового контролю за їх витратами. Фактично, незважаючи на федеральний устрій, у сфері регіональної бюджетно-податкової системи Австралія значною мірою нагадує унітарну державу.

4) Конфедеративна (Швейцарія) – конфедеративному характеру повною мірою відповідає РБПС Швейцарії. На федеральному рівні в основному реалізуються міжнародні функції держави, які, відповідно, коректують її податкову базу й акумулюють надходження за рахунок акцизів і митних зборів. Основна маса податків знаходиться в компетенції кантонів, що і несуть відповідальність за проведення внутрішньої політики. Це призвело до певного розходження в економічному розвитку кантонів. Вирівнювання регіонів здійснюється переважно за рахунок міграції населення і коштів, а останнім часом і виділення субсидій з федерального бюджету. Особливістю Швейцарії є те, що рішення про введення якого-небудь податку чи нових ставок з кантонів приймається шляхом референдуму, що обмежує можливості кантонів щодо самостійного корегування податкової системи.

1.3 Державний кредит в зарубіжних ринкових державах та його функції

Державний кредит – третя ланка фінансової системи. Це кредитні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого, при яких держава чи місцеві органи управління виступають головним чином, як позичальники коштів на платній основі.

Призначення державного кредиту виявляється, в першу чергу, в тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету фінансові ресурси, які додатково мобілізуються, направляються на покриття різниці між бюджетними доходами та витратами. При позитивному бюджетному сальдо кошти, які мобілізуються за допомогою державного кредиту, прямо використовуються для фінансування економічних та соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фінансових можливостей держави, може виступати важливим фактором прискорення соціально-економічного розвитку держави.

Оцінюючи фінансове значення державного кредиту, не слід забувати, що кошти, які мобілізуються державою з його допомогою, є взятими наперед податками. Необхідність повернення коштів державного кредиту, тобто погашення державного боргу, вимагає відшукання додаткових ресурсних надходжень у бюджет, а вони можуть бути отримані (якщо не вважати “піраміди” нових позик державного кредиту) тільки за допомогою додаткових податків. До того ж, погашення боргових зобов’язань і виплата відсотків за них відволікає частину бюджетних надходжень від продуктивного використання, скорочує можливості нарощування виробничого й інтелектуального потенціалу суспільства.

Державні і місцеві позики емітуються, головним чином, тоді, коли в бюджетах присутній дефіцит, навіть самі економічні розвинуті країни світу мають дефіцитний бюджет від 10 до 30%. У урядів є два традиційні способи покриття дефіциту бюджету – це державні позики (державний кредит) та додаткова жорсткість оподаткування.

Зараз у більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% ВВП при середньосвітовій його величині 4,5%. Прийнято вважати, що коли дефіцит державного бюджету не перевищує 5% ВВП країни, то він припустимий, інакше – призводить до різкого зниження інвестиційної активності і переростає надалі в різні форми кризових явищ. Щорічні бюджетні дефіцити, накопичуючись, утворюють державний борг.

У США з 1983го по 1992 р. бюджетний дефіцит федерального бюджету в середньому на рік становив 207 млрд. доларів. Починаючи з 1993 р., дефіцит бюджету став щорічно знижуватись так, що у 1998 році він скоротився до 10 млрд. доларів, а у 1999 р. вперше профіцит бюджету склав 10 млрд. доларів та продовжує нарощуватись ( у 2000 р. профіцит склав 112 млрд. доларів, а прогноз профіциту на 2009 р. становить 500 млрд. доларів).

Незважаючи на різке зниження бюджетних дефіцитів і починаючи з 1999 р. позитивне сальдо бюджету, федеральний борг США продовжує зростати. У 1997 р. заборгованість федерального уряду становила 5,37 трлн. Доларів, у 1998 р. – 5, 544 трлн. Доларів а у 1999 р. зросла до 5,738 трлн. доларів. Для порівняння, державний борг у Великобританії у 1999 році становив 300 млрд. ф.стерл., у Німеччині – 796 млрд. марок, у Франції – 3,898 трлн. франків.

Таке зростання федерального боргу пояснюється величезними процентними платежами, які включаються в загальну суму федерального(державного) боргу.

Як правило, місцеві бюджети хронічно дефіцитні й одержують необхідні їм кошти шляхом субсидій і кредитів з державного бюджету та випуску місцевих позик, гарантованих урядом.

1.4 Позабюджетні спеціальні фонди в зарубіжних ринкових державах та їх функції

Позабюджетні спеціальні фонди – четверта ланка фінансової системи. До спеціальних фондів за кордоном належать різні автономні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошториси і рахунки. На них покладаються насамперед економічні і соціальні функції. Використовуючи кошти фондів, держава може втручатися в процес виробництва, надавати субсидії та кредити підприємствам, а також зовнішні позики, робити соціальні послуги населенню.

У фінансовій системі зарубіжних країн спеціальні фонди займають важливе місце. Обсяг коштів, які в них концентруються, значний. В Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни. У Японії зі спеціальних фондів фінансується понад половину державних витрат, у Великобританії – одна третина. У країнах з розвинутою ринковою економікою найбільші позабюджетні фонди: фонди національного страхування, утворені за рахунок страхових внесків працівників підприємств, само зайнятих осіб, підприємців та державних дотацій. У США та Чехії ці фонди об’єднані з держбюджетом.

Державні спеціальні фонди знаходяться у розпорядженні центрального уряду. Це найбільш важливі фонди: інвестиційні, валютні, соціального страхування й ін. У місцевих органів влади є велика кількість місцевих фондів, серед яких найбільші позикові фонди.

У залежності від цілей використання спеціальні фонди поділяються на економічні, науково-дослідні, кредитні, соціальні, особистого та майнового страхування, військово-політичні, міждержавні.

Соціальні фонди – це ресурси, призначені для надання соціальних послуг населенню. Зростання чисельності осіб найманої праці в результаті розвитку виробництва, збільшення розриву в інтересах різних соціальних груп суспільства, викликане НТР, загальне старіння населення країн об’єктивно призвели до необхідності збільшення фондів соціального страхування. В останнє десятиріччя обсяг фондів соціального страхування у промислово розвинутих країнах зріс в абсолютних сумах у п’ять – шість разів. Зростання обсягу соціальних фондів дає можливість підвищити соціальні виплати. Фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків громадян, страхових внесків підприємців і субсидій держави.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6


рефераты бесплатно
НОВОСТИ рефераты бесплатно
рефераты бесплатно
ВХОД рефераты бесплатно
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

рефераты бесплатно    
рефераты бесплатно
ТЕГИ рефераты бесплатно

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.