Шпаргалка: Фінансова політика та бюджетний процес

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки.

Функції місцевих фінансів:

1. Розподільча функція місцевих фінансів проявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування функцій і завдань.

2. Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні місцевих бюджетів й складанні звіту про їх виконання. Контрольна функція місцевих фінансів спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, їх цільове й економне використання.

3. Формування фіскальної політики на місцевому рівні, стягнення та встановлення місцевих податків та зборів

4. Забезпечення економічного зростання

18. Видатки державного бюджету

Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Видатки державного бюджету можуть розподілятися за наступними ознакам:

1. Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні й капітальні. Поточні бюджетні видатки пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. Капітальні видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів.

2. Функціональна класифікація відображає напрями використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави:

1. Управлінська:

- державне управління;

- судова влада і прокуратура;

- правоохоронні органи і служба безпеки;

- фінансові і митні органи;

- міжнародні відносини

2. Соціальна:

- соціальний захист і соціальне забезпечення населення

- соціальна сфера

3. Економічна:

- економічна діяльність держави

- фундаментальні наукові дослідження

4. Оборонна: національна оборона

3.В основі галузевої класифікації видатків бюджету лежить поділ економіки на галузі й види діяльності (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, культура і т. п.)

4. Програмно-цільовий метод складання та виконання бюджету дозволяє оцінити й розрахувати ефективність витрачання бюджетних коштів, та забезпечення ефективності й досягнення конкретних результатів розпорядниками бюджетних коштів.

19. Доходи державного бюджету

Доходи бюджету – це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, залучення яких передбачено законодавством України.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету - ВВП. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей.

Доходи бюджету класифікують за різними ознаками.

Згідно з Бюджетним Кодексом України доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

- податкові надходження

- неподаткові надходження

- доходи від операцій з капіталом

- трансферти.

До податкових доходів, які формують основну частину бюджетного фонду держави, відносять податки і збори, встановлені законодавством України.

Неподатковими доходами бюджету є:

- доходи від використання майна, що перебувають у державній власності;

- доходи від продажу майна, що перебувають у державній та комунальній власності;

- проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

- доходи від платних послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також бюджетними установами;

- кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності;

- інші неподаткові доходи.

Офіційні трансферти – це кошти, що надходять до державного бюджету від інших органів державної влади на безоплатній та безповоротній основі.

20. Функції Державного бюджету

Державний бюджет - план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади протягом бюджетного періоду. Функції:

- акумулятивна - пов’язана з концентрацією коштів у централізованому фонді держави за допомогою прибутків бюджету;

- розподільча - реалізується через систему витрат, що повинні здійснюватися в інтересах економічного і соціального розвитку держави і задоволення потреб населення;

- контрольна - проявляється у виявленні й аналізі відхилень фактичних прибутків і витрат бюджету від запланованих

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

21. Державний бюджет: Суть та призначення

Державний бюджет - план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади протягом бюджетного періоду.

Державний бюджет України - основний фінансовий план, який розробляється і затверджується на один рік.

Державний бюджет містить дохідну і вадаткову частини

Джерела дохідної частини:

- податкові надходження

- неподаткові надходження

- доходи від операцій з капіталом

- трансферти

Видаткова частина:

- економічна діяльність держави

- соціальний захист

- національна оборона

- зовнішньоекономічна діяльність

- обслуговування державного боргу

Головне призначення бюджету – регулювати розподіл і перерозподіл ВВп між галузями, регіонами, соціальними верствами населення.

22. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності.

Фінансування цього фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців, добровільних внесків та інших надходжень.

Кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків використовуються на:

- виплату допомоги у зв язку з тимчасовою непрацездатністю;

- виплату пенсій за інвалідністю;

- виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника;

- відшкодування збитку, заподіяному потерпілому па виробництві;

- фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілим;

- здійснення заходів, спрямованих на попередження нещасних випадків, усунення загрози здоров'ю працівників, що викликана умовами праці.

23. Структура та механізм функціонування державного боргу

Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави.

Бюджетний кодекс України визначає державний борг як загальну суму заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включає боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Видатки з обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргу посідають особливе місце серед видатків державного бюджету. Державний борг в основному виникає при використанні державного кредиту для покриття бюджетного дефіциту.

Державний борг - явище, похідне від дефіциту державного бюджету.

У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

24. Посередники фінансового ринку

Із посередників найважливіше місце на фінансовому ринку належить комерційним банкам, які здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій та громадян.

Інвестиційні компанії, фонди, трасти мобілізують кошти шляхом випуску власних цінних паперів - інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні фонди і трасти здійснюють тільки мобілізацію коштів. Розміщення їх проводять спеціальні компанії - інвестиційні керуючі.

Зберігання забезпечують депозитарії. Трасти створюються на певний термін і роблять тільки один випуск сертифікатів, а після їх погашення закриваються.

Фондова біржа виступає центром торгівлі цінними паперами. Як посередник біржа створює умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам, посередникам.

Торгові угоди на біржі укладають брокери від імені клієнтів - емітентів, інвесторів, посередників. Доход брокера формується з комісійних від укладених угод.

Дилери - учасники фінансового ринку, що купують цінні папери з метою перепродати у брокерів. їх доход складається як різниця в цінах продажу і купівлі цінних паперів.

26. Прямі та непрямі податки

Прямі податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо шодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та ін.

Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяіься податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті.

Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата незалежить від розміру доходів платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.

27. Суть місцевих фінансів, їх структура та функції

Місцеві фінанси – система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань та функцій.

Місцеві фінанси складаються:

- Місцеві бюджети

- фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власності

Фінанси місцевих органів влади як системи охоплюють кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти та об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки.

Функції місцевих фінансів:

1. Розподільча функція місцевих фінансів проявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування функцій і завдань. Кошти, які акумулюються в місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб

2. Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні місцевих бюджетів й складанні звіту про їх виконання. Контрольна функція місцевих фінансів спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, їх цільове й економне використання.

3. Формування фіскальної політики на місцевому рівні, стягнення та встановлення місцевих податків та зборів

4. Забезпечення економічного зростання

28. Форми внутрішнього державного кредиту

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Облігація — це вид державних цінних паперів, які символізують державне боргове зобов'язання і дає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти.

Казначейські зобов'язання (векселі) - мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів.

Перетворення частини внесків населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформлення безоблігаційних позик.

Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду

Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і поворотності.

29. Основні джерела доходів і видатків місцевих бюджетів

Джерела доходів місцевих бюджетів:

1. Власні доходи – надходження, які формуються на території підзвітних місцевим органам влади. До них належать: плата за землю, місцеві податки та збори, податок з власників транспортних засобів, податок на прибуток комунальних підприємств, сільськогосподарський прибуток.

2. Закріплені – доходи які закріплюються за певним бюджетом. До них належать: податок з доходів фізичних осіб, державне мито, ліцензійні збори, збори за державну реєстрацію, плата за торгівельний патент.

3. Регульовані – податки які розподіляються між державним та місцевими бюджетами за встановленими нормами. До них належать: платежі за забруднення навколишнього середовища.

До видатків місцевих бюджетів належать:

- місцеву пожежну охорону

- початкову та середню школу

- охорону здоровя

- дорожнє господарство

- благоустрій

- працевлаштування безробітних

- екологічні проблеми.

31. Взаємозв’язок між такими поняттями, як податки, податкова система і податкова політика

Податки – обовязкові внески платників до бюджету і позабюджетних фондів, розміри і терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

Податкова система - сукупність різних видів податків, у побудові й методах обчислення яких втілюються певні принципи. Прямі всановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, а непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару(тарифу на послуги) і сплачуюються споживачем.

Податкова політика- це політика, яку проводить держава що до податкової системи, яка спрямована на більш ефективну та досконалу діяльність полаткової системи.

Всі ці три економічні категорії звязує те що вони мають на меті стягнення, вдосконалення стягнення, методи стягнення податків з юридичних і фізичних осіб в бюджет держави.

32. Елементи системи оподаткування

Система оподаткування - це нормативно визначені платники податків, їхні обов'язки та права, об'єкти оподаткування, види податків; зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.

Система оподаткування характеризується її елементами - суб'єкт, об'єкт оподаткування, податкова ставка, джерело сплати.

Суб'єкти оподаткування - це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.

Об'єкт оподаткування - це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством про оподаткування.

Податкова ставка - розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування.

Джерело сплати - дохід (заробітна плата, прибуток тощо), із якого сплачується податок; собівартість; частина виручки від реалізації продукції.

33. Прямі та непрямі податки

Прямі податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо шодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та і».

Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяіься податок на додану вар і їсть, акцизний збір, мито.

Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті;

Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата незалежить від розміру доходів платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.

34. Класифікація податків за різними ознаками

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за наступними ознаками.

1. За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

2. Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві.

3. За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

4. За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито.

35. Характеристика податків, виділених в ході їх класифікації

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

36. Функції податків та принципи оподаткування

Податки – обовязкові внески платників до бюджету і позабюджетних фондів, розміри і терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

Податки є невід'ємною частиною ринкових відносин та одним з найбільш ефективних інструментів непрямого регулювання економічних процесів.

Функції податків:

1. Фіскальна функція – збір грошових коштів з фізичних та юридичних осіб відбувається метою формування фінансових ресурсів держави, що акумулюються у бюджетній системі та позабюджетних фондах, і необхідних для здійснення нею своїх функцій.

Страницы: 1, 2, 3