Дипломная работа: Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України

- плата за облікові операції: це поточна банківська ставка, використовувана при короткостроковому кредитуванні клієнтів, на період факторингу збільшується на 2-4 % для компенсації ризику.

Таким чином витрати постачальника по факторингу будуть складатися із суми витрат на управління у розмірі встановленого відсотка за управління від суми переуступленої дебіторської заборгованості та плати за кредит , яка визначається, виходячи , із ставки за наданий кредит і суми попередньо сплаченого фактор-фірмою авансу постачальникові.

4 Види факторингових операцій

В основі факторингу лежить переуступка несплачених боргових вимог фактор-фірмі, що є загальним елементом для усіх видів факторингу.

У світовій практиці діють таки види факторингового обслуговування:

·  купівля рахунків із знижкою і з оплатою фактору;

·  взяття на себе фактор-фірмою (чи банками) усіх операцій з обліку продажів компаній і з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу;

·  надання гарантій повної оплати товару навіть у тому разі, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг.

Як правило, подібні послуги надаються великим фірмам, котрі мають великий торговий оборот. Розмір комісійних оборотів, як правило, становить від 1,5 до 2,5 %. Тому не кожне підприємство може скористатися послугами фактор-фірм..

Необхідною умовою використання факторингу як фінансової послуги високої вартості для постачальника є вимога виробництва товарів та послуг високої якості з перспективою швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку. Тільки в цьому разі тимчасові причини наявності грошових коштів, пов’язані з невчасним погашенням боргів кредиторами, наявністю наднормативних запасів і ризиком виробничого процесу, які викликають використання факторингових операцій, можуть виправдати себе економічно.

Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Ця послуга може надаватися фактор-фірмою клієнту як без фінансування, так і з фінансуванням. У першому випадку клієнт фактор-фірми (банку) , відвантаживши продукцію, пред’являє рахунки своєму покупцю через фактора, завдання якого одержати на користь клієнта платіж у строки, згідно із підписаним договором (як правило – 30-120 днів). У другому випадку фактор-фірма купує рахунки-фактури у своїх клієнтів на умовах негайної оплати 80 – 90 % вартості відвантажених товарів, тобто авансує обіговий капітал свого клієнта через дисконтування рахунків-фактур. Отримання такої послуги найбільш повно відповідає потребам підприємства, оскільки дозволяє їм через посередництво фактор-фірми перетворити продаж з відстрочкою платежу на продаж з негайною оплатою і, в результаті, прискорити рух свого капіталу.

У техніці здійснення факторингу можна виділити кілька основних найпростіших операцій, кожна із котрих окремо давно відома банкам – це ведення дебіторських рахунків, інкасо, фінансування вимог клієнтів, кредитні гарантії, тощо. Фактор-фірми інформують клієнтів про неплатоспроможність покупців, беруть на себе гарантії з неплатежів у зарубіжних країнах, приймають ризики неплатоспроможності боржників. Проте фактор-фірма ніколи не прийме на себе безнадійних боргів, укладаючи договір із новим клієнтом, тому що фактор пильно вивчає його фінансові показники, маючи потужні інформаційні бази усіх платників, не лише в своїй країні, а й за рубежем..

Факторингові операції бувають:

·  Внутрішні, коли постачальник та його клієнт і фактор знаходяться в одній країні;

·  Міжнародні , коли один з учасників угоди заходиться за рубежем;

·  Відкриті . якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку - фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем виникаючого боргу є факторингова компанія, з котрою укладено договір, і що платіж має здійснювати на її користь;

·  Закриті (конфіденційні);

·  З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму;

·  Без права регресу, тобто відсутність таких вимог;

·  Умови повязані з ризиками, котрі виникають при відмові платника від від виконання своїх зобовязань, тобто – з кредитними ризиками;

·  З умовою про кредитування у постачальника у формі попередньої оплати (до 80 % перевідступлених їм боргових вимог), чи оплати вимог на первину дату; головною перевагою попередньої оплати є те, що її розміром є фіксований процент від суми боргових вимог, тобто, постачальник автоматично отримує більше коштів в результаті реалізації своєї продукції і має умови для збільшення обсягу продажів.

·  За способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритий облік рахунків-фактур і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику, і агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується фактор-фірмою з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції.

·  За видом обслуговування операцій факторинг може бути простим і вексельним, коли розрахунок із постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів. Загальна схема класифікації факторингових операцій представлена на рис.1.

В Україні прийняті сьогодні шість видів факторингових операцій:

1. Регулярне придбання права на одержання дебіторської заборгованості, коли постачальник передає права банку, вказуючи на це своєму платнику. У цьому разі фактор перераховує кошти як виставлену платіжну вимогу зі свого рахунку на рахунок постачальника. В подальшому, фактор на підставі платіжного документа слідкує за надходженням платежу. Складається реєстр виставлених вимог, що і обслуговує фактор-фірма;

2. Одноразова купівля фактором права на отримання дебіторської заборгованності після повідомлення постачальникові фактор-фірмами платника про те, що немає коштів у покупця-платника. Ця операція ефективна при наявності простроченої дебіторської заборгованності у великих розмірах;

3. Оплата пред*явлених покупцю платіжних документів, тобто придбання права на кредиторську заборгованість. Це проявляється в тому, що фактор-фірма за рахунок своїх обігових коштів оплачує претензії за рахунком організації (підприємства, фірми) за одержані товарно-матеріальні цінності. Протягом дії цієї угоди всі претензії до рахунку підприємства (фірми) , котрі не можуть бути ним оплачені за рахунок власних коштів або банківського кредиту, оплачуються з рахунку фактор-фірми без оформлення яких-небудь зобовязань та інших документів. Після такої операції право на одержання грошових коштів, котрими користується постачальник, переходить до фактор-фірми. Це право може бути реалізовано в міру надходження коштів на рахунок клієнта. Одночасно туди перераховується пеня, оплачувана постачальникові клієнтом. Пеня є доходом фактор-фірми. За домовленістю сторін може бути встановлено ще й комісійний збір. Подібні операції дають можливість різко зменшити взаємну дебіторсько-кредиторську заборгованість, скоротити обсяг кредиту і спростити роботу банків. Представлені операції вигідні всім учасникам угоди – платники, уклавши договір з фактор-фірмою, одержують гарантію платежів, що підвищує їх авторитет і зміцнює стосунки з постачальниками та виконавцями робіт; постачальники отримують гарантію своєчасного надходження коштів за продукцію, що є основою для зміцнення договірних зобовязань із покупцями.

4. Придбання векселя є перевідступленням права власника векселя фактор-фірмі. Вексель набуває характеру тратти. Власнику векселя фактор-фірма оплачує вексель з відрахуванням певної суми (дисконту) і вступає у взаємовідносини з векселедавцем;

5. Надання бланкових кредитів здійснюється за аналогією до надання кредитів фактор-фірмами. Фактор-фірма може мати більш вигідне становище, якщо буде використовівати процентну ставку, а при єдиній процентній політиці даний вид кредитування не набуде свого розвитку;

6.  Поручительство при комерційному кредитуванні. У даному випадку факторинг виступає організуючою ланкою у договорі між підприємством-покупцем і підприємством –кредитором, гарантуючи другому погашення позики із своїх коштів, якщо платник стане неплатоспроможним. Фактор-фірма бере на себе в такій операції функції страховика.

Залежно від різноманітних вимог постачальника до фактор-фірми є кілька типів факторингових угод.

На сучасному етапі в багатьох країнах світу фактор – фірми мають систему «on-line». ЇЇ сутність у тому, що факторингові компанії можуть цілодобово отримувати точну і оперативну інформацію не тільки про бухгалтерські рахунки, але й про стан ринків сбуту продукції і послуг, про зміни цін платоспроможність майбутніх покупців Ця система використовується , як правило, при виді факторингу, який прийнято називати факторинговою операцією з повним обслуговуванням. Повне обслуговування включає повний захист від виникнення сумнівних боргів та забезпечення гарантованого припливу грошових коштів; управління кредитом; облік реалізації; кредитування у формі попередньої оплати (за бажанням постачальника), чи оплату суми перевідступлення боргових вимог (за мінусом витрат) на певну дату. За рідкісним винятком повне обслуговування здійснюється за умови, що постачальник переуступає факторинговій компанії борги усіх своїх клієнтів. З погляду компанії це усуне можливість її дискримінації, оскільки в противному випадку постачальник може переуступити їй тільки ті боргові вимоги, що важко інкасувати чи за якою максимальний кредитний ризик. Така система вигідна і для постачальника — йому не прийдеться вести облік і здійснювати операції по окремим, не переуступленим борговим вимогам. Таким чином, дана умова оптимальна для обох сторін.

Відкритий факторинг - це форма факторингової послуги, при якій боржник сповіщений про те, що постачальник переуступає рахунки - фактури факторингової компанії. Такий вид факторингу відбувається при постійних і достатньо тривалих контактах між постачальником і фактор-фірмою і включає в себе повний набір факторингових послуг.

Закритий .чи конфіденційний факторинг свою назву одержав у зв'язку з тем. що служить схованим джерелом засобів для кредитування продажів постачальників товарів, тому що ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про переуступку їм рахунків - фактур факторингової компанії. У даному випадку платник веде розрахунки із самим постачальником, що після одержання платежу повинний перерахувати відповідну його частину факторинговій компанії для погашення кредиту.

З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права. Дані умови зв'язані з ризиками, що виникають при відмовленні платника від виконання своїх зобов'язань, тобто кредитними ризиками. При укладанні угоди з правом регресу постачальник продовжує нести визначений кредитний ризик по боргових вимогах, проданим ним факторинговій компанії. Остання може скористатися правом регресу і, при бажанні, продати постачальнику будь-яку несплачену боргову вимогу у випадку відмовлення клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачає, якщо постачальники упевнені, що в них не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або в силу того, що вони досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів, розробивши власну, досить ефективну систему захисту від кредитних ризиків, або в силу специфіки своїх клієнтів. І в тому і в іншому випадку постачальник не вважає потрібним оплачувати послуги із страхування кредитного ризику.

Однак гарантоване для постачальника і своєчасне надходження коштів може забезпечуватися тільки при укладанні угоди без права регресу. Необхідно, щоправда, відзначити, якщо боргова вимога визнана недійсною (наприклад, якщо постачальник відвантажив клієнту не замовлений їм товар і переуступив виставлений за нього рахунок компанії), факторингова компанія в будь-якому випадку має право регресу до постачальника.

Головною метою більшості підприємців, котрі використовують операції факторингу з повним обслуговуванням, є одержання додаткових грошових коштів. Як було вже зазначено, фактор-фірма, як правило, сплачує лише 80 % вартості перевідступлених боргових вимог. Цей захід викликаний рядом обєктивних причин, передусім, необхідний деякий запас для уникнення помилок і спірних питань у розрахунках, а також для того, щоб фактор-фірма при необхідності могла б компенсувати попередньо сплачені суми в разі порушення постачальником умов факторингової угоди.

Різновидом факторингу з повним обслуговуванням є агентська угода чи угода про оптовий факторинг. . Агентська угода використовується тоді , коли підприємство має власну ефективну систему обліку і управління кредитами, але воно потребує захисту від кредитних ризиків. В умовах укладеної факторингової угоди зазначається., що фактор-фірма придбаває неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступає як його агент з інкасування. Надпис на рахунгках попереджає про участь в операції фактор-фірми, хоча платіж буде здійснюватися на імя постачальника, який виступає агентом, але на користь фактор-фірми. Перевага даного типу факторингових угод полягає в тому, що знижуються витрати фактора на оцінку кредитоздатності клієнта, а плата за операцію стягується із постачальника.

Кредитування, що передбачається даною угодою, аналогічне кредитуванню за згодою про повне обслуговування. Однак оплата частини, що залишилася, здійснюється тільки після погашення боргів клієнтами. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати здійснення платежу до визначеної дати.

Якщо постачальник зацікавлений тільки в кредитуванні з боку факторингових компаній, то може бути укладена угода про облік (дисконтування) рахунків-фактур. Укладення такого виду угоди надто ризиковано для фактор-фірми, яка висуває у цьому разі найбільш жорсткі вимоги до постачальника, фінансове становище якого достатньо стійке. Дисконтування рахунків-фактур є, як правило, одноразовою акцією, яка здійснюється селективно і не охоплює всього платіжного обігу постачальника.

У США набув поширення і такий різновид повного обслуговування, як роздрібнений факторинг. Він використовується звичайно, більш великими, диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма перевідступає всі свої боргові вимоги не одній фактор-фірмі, а декільком. Роздрібнення здійснюється як правило, по географічних районах, за групами товарів.

Крім обліку рахунків фактур факторингова компанія може виконувати ряд інших послуг, пов'язаних з розрахунками й основною господарсько - фінансовою діяльністю клієнта:

• вести повний бухгалтерський облік дебіторської заборгованості;

• консультувати з питань організації розрахунків, укладання господарських договорів, своєчасного одержання платежів і т.і.:

• інформувати про ринки збуту, ціни на товари, платоспроможність майбутніх покупців і т.п.;

• надавати транспортні, складські, страхові, рекламні й інші послуги.

Факторинг може стати і універсальною системою фінансового обслуговування клієнтів (конвенційний факторинг). За клієнтом зберігаються практично тільки виробничі функції. При такій формі факторингу клієнт може істотно скоротити власний штат службовців, що сприяє зниженню витрат на виробництво і збут продукції. Але одночасно виникає ризик майже повної залежності клієнта від факторингової компанії, тому що такі відносини ведуть до повного освідомлення фактора про справи своїх клієнтів, підпорядкуванню їх своєму впливу і контролю.

В даний час фактор-фірми можуть надавати своїм клієнтам ще і наступні основні види послуг:

• здобувати в підприємств - постачальників право на одержання платежу по товарних операціях з визначеного покупця чи групи товарів, склад яких заздалегідь узгоджується з фактором (купівля термінової заборгованості по товарам відвантаженим і послугам зробленим )

• здійснювати купівлю в підприємств - постачальників дебіторської заборгованості по товарах

відвантаженим і послугам зробленим, неоплаченим у термін покупцями ( купівля простроченої дебіторської заборгованості ).

Суть операції купівлі термінової заборгованості по товарам відвантаженим і послугам зробленим полягає у тому, що фактор-фірма за рахунок своїх коштів гарантує постачальнику сплату платіжних вимог, що виставляються їм за визначеними платником доручень негайно в день пред'явлення їх у фактор-фірмі на інкасо. У свою чергу, постачальник передає факторингу право наступного одержання платежів від цих покупок на користь факторингу на його рахунок.

Дострокова (до одержання платежу безпосередньо від покупця) оплата платіжних вимог - доручень постачальника фактично означає надання йому факторингом кредиту, що ліквідує ризик несвоєчасного надходження постачальнику платежу, виключає залежність його фінансового положення від неплатоспроможності покупця. У результаті, одержавши негайно кошти на свій рахунок, клієнт факторингу має можливість, у свою чергу, без затримки розрахуватися зі своїми постачальниками, що сприяє прискоренню розрахунків і скорочує неплатежі в господарстві.

Які б варіанти факторингового обслуговування не були запропоновані клієнтам , для їх здійснення необхідно використання фінансових коштів. І тому мають бути визначені джерела фінансування чи акумульовано грошовий фонд.

Можливі такі джерела створення подібного фонду :

·  Залучення вільних грошових коштів клієнтури банків. З цією метою серед клієнтів банку виділяються такі організації і підприємства, котрі мають вільні кошти і згодні на підставі договору передати їх на депонування факторинговому відділу банку або фактор-фірмі, що гарантує виплату доходу за користування переданих тому на збереження коштів. Дохід у вигляді процентів диференціюється в залежності від тривалості періоду договору, на котрий кошти передано в розпорядження фактора.

·  Кредити, отримані від свого банку. Можна також одержувати кредити і від інших банків.

·  Прибуток від факторингових операцій, який створюється як різниця між доходами від проведення факторингу і затратами на оплату процентів від залучених коштів підприємств та кредиторів фактор-фірмі, а також операційних та інших затрат.

Всі три джерела утворюють сукупний фонд обігових коштів факторингу. Збільшення оборотного фонду може відбуватися за рахунок прибутку. Крім того, факторинговий відділ банку (фактор-фірма) створює резервний фонд, котрий використовується для покриття можливих збитків за операціями факторингу, а також для забезпечення його гарантійних зобов’язань.

Комерційні банки, які займаються факторинговими операціями найчастіше не створюють спеціального фонду факторингу, а здійснюють дані операції у межах загальних кредитних ресурсів, які має банк..

Комісійна оплата, стягувана банкам ( фактор-фірмою) з постачальника, складається з двох частин:

- плата за управління: ведення обліку, юридичне та інформаційне обслуговування, тобто забезпечення інфраструктури факторингу. Розмір цієї плати розраховується як процент , котрий виступає одиницею виміру даного фактора. У більшості країн він становить у межах 0,5 -3 %. Плата за облік ( дисконтування) рахунків становить 0,1 -1,0 % річного обороту постачальника.

- плата за облікові операції: це поточна банківська ставка, використовувана при короткостроковому кредитуванні клієнтів, на період факторингу збільшується на 2-4 % для компенсації ризику.

5 Типи факторингових операцій

В залежності від різноманітних вимог постачальника до фактор-фірми розрізняють кілька типів факторингових угод, які можна класифікувати по наступних ознаках :

-  в залежності від об’єму грошової вимоги, що передається;

-  в залежності від обсягу прав на платіж ;

-  в залежності від характеру проведення міжнародної факторингової угоди ;

-  в залежності від умов відповідальності;

-  інши типи факторингових угод.

1. Типи факторингу в залежності від об’єму грошової вимоги, що передається.

За обсягом грошової вимоги розрізняють повний факторинг і факультативний факторинг.

При факультативному факторингу постачальник передає (уступає) фактору лише конкретні вимоги , визначені факторинговим договором.

При повному факторингу (факторинг із виключними правами) постачальник уступає фактору усі визначеного виду вимоги, за винятком названих у договорі факторингу. При цьому повний факторинг можливий у відношенні вимог або до всіх суб'єктів , або до визначеної групи суб'єктів, або до визначеної групи вимог і т.ін.

2. Типи факторингу в залежності від обсягу прав на платіж.

За обсягом прав на платіж розрізняють факторинг із правом фактора на всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, і факторинг із правом фактора лише на визначену частину суми, отриманої за відступленою вимогою від боржника.

При факторингу з правом фактора на всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, фактор здобуває право на всі суми, що він може одержати з боржника навіть у випадку, якщо платіж значно перевищує суму виплачену фактором постачальнику. У більшості факторингових договорів використовується саме дана форма.

При факторингу з правом фактора лише на визначену частину суми , отриману за відступленою вимогою від боржника, сума отримана фактором від боржника понад обговорену постачальником і фактором , передається постачальнику. Звичайно в таких випадках постачальник бере на себе ризик невиконання зобов'язання боржником , і такий вид факторингу використовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язань постачальника перед фактором (який є , як правило, банком).

3. Типи факторингу в залежності від характеру проведення міжнародної факторингової угоди

За характером проведення міжнародної факторингової угоди розрізняють прямий факторинг і непрямий факторинг.

При прямому факторингу є лише один фактор, що сам виконує обов'язки перед постачальником-експортером і сам висуває вимоги про оплату поставленого товару імпортеру.

Прямий факторинг підрозділяється на прямий імпортний факторинг і прямий експортний факторинг.

Суть прямого імпортного факторингу полягає в тім, що постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в країні імпортера.

При прямому експортному факторингу постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в тім же державі, що і постачальник.

При непрямому факторингу, чи інакше двох системному факторингу фактор, що знаходиться в країні постачальника-експортера, укладає договір субфакторингу з фактором, що знаходиться в країні боржника-імпортера, тобто боржник оплачує суму боргу фактору, що знаходиться в його країні, що, у свою чергу, платить фактору, що знаходиться в країні постачальника.

При цьому договір субфакторингу укладається у випадках, якщо така передача не заборонена договором факторингу і фактор переуступає отримане право вимоги іншому фактору (статті 11 і 12 Оттавської конвекції про міжнародний факторинг).

4.  Типи міжнародного факторингу в залежності від умов відповідальності.

По умовах відповідальності угоди факторингу можна розділити на факторинг з гарантією постачальника і факторинг без гарантії постачальника ( його іноді ще називають «факторинг з правом регресу», неістиний факторинг , англ. factoring on a recourse basis) фактор має право, якщо не буде оплати боржником переданих (перевідступлених) постачальником вимог в продовж строку, який встановлений угодою факторингу, пред*явити до постачальника вимоги в частині грошових сум, які неоплачені боржником. Тобто , по договору факторингу постачальник приймає на себе гарантію або поручительство ( у відповідності до національно-правової системи) оплати боржником передаваємих (тих що поступаються) фактору вимог. При цьому, прийняття на себе постачальником гарантії або проручительства повинно бути ясним і вираженим прямо.

При факторингу без гарантії постачальника (іноді його називають «факторинг без права регресу», істиний факторинг, англ. factoring on a non-recourse basis ) ризик несплати боржником поступленої грошової вимоги лежить виключно на факторі. Разом із тим, як і у першому випадку, так і у другому, фактор має право пред*являти вимоги до постачальника про повернення уплаченої суми грошей та про возміщення збітків, якщо поступлена вимога є недійсною.

Страницы: 1, 2, 3