Питання військового будівництва

рішень - вироку і ухвали військового суду, вироку і постанови військового

судді, які ще не набрали чиинності. До подання касаційної скарги він

повинен з’ясувати думку підзахисного з цього питання. Всупереч бажанню

підзахисного адвокат не може подати скаргу.

Адвокат може бути і представником потерпілого у кримінальній справі,

але тільки за угодою, тобто на запрошення потерпілого.

Участь адвокатів у кримінальних справах на боці учасників процесу, які

здійснюють функції як обвинувачення, так і захисту, сприяє всебічності,

повноті та об’єктивності дослідження обставин, винесенню законного,

обгрунтованого і справедливого рішення.

Поняття , принципи , функції та основні напрямки діяльності військових

судів

В систему судової влади входять також суди, які здійснюють правосуддя в

Збройних Силах України та інших військових формуваннях і носять назву

військових судів. Вони складають окрему ланку судової системи і діють на

основі тих положень і принципів, що й інші судові органи. Особливості

організації і діяльності військових судів обумовлені відмінностями

структури і організації Збройних Сил України та інших військових формувань

і завданнями, що поставлені перед ними. Організація українських Збройних

Сил не пов'язана з адміністративно-територіальним поділом і тому система

військових судів відрізняється від системи загальних судів. Статтями 124,

125 Конституції України, статтею 20 Закону України “Про судоустрій України”

військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів разом з іншими

судами становлять систему судів загальної юрисдикції України. Система судів

загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і

спеціалізації. Найвищим судовим органом в системі судів загальної

юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами

спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Низовою ланкою є військові

суди гарнізонів, яких в даний момент в Україні є 26.Крім того, діють

військові суди Центрального, Західного, Південного регіонів, Військово-

Морських Сил та військова колегія Верховного Суду України.

Статтею 385 Закону України “Про судоустрій” передбачені повноваження

військових судів, які розглядають:

1. Справи про всі злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил,

Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших

військових формувань, що затверджуються Верховною Радою України (п. 22 ст.

85 Конституції України), а також військовозобов'язаними під час проходження

ними зборів;

2. Всі справи про шпигунство;

3. Справи про злочини проти встановленого порядку несення служби, що

вчинені особами начальницького складу виправно-трудових установ;

4. Справи про злочини, вчинені певними категоріями осіб, ще визначаються

законодавством України;

5. Справи про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

6. Справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії військових

посадових осіб і органів військового управління;

7. Справи про захист честі і гідності, сторонами у яких є

військовослужбовці або військові організації;

8. Інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та

інших громадян, а також прав і законних інтересів і військових частин,

установ, організацій.

У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні кількох

злочинів, якщо справа хоча б про один із злочинів підсудна військовому

суду, а про інші - загальному суду, справа про всі злочини розглядається

військовим судом. У разі обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або

кількох злочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з

обвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх

обвинувачених розглядається загальним судом. Справи про злочини, вчинені

особами, зазначеними у пунктах 1 і З частини першої цієї статті в період

проходження ними військової служби, розглядаються військовими судами і в

тому разі, коли на момент розгляду справи вони звільнилися з військової

служби. Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу на

військову службу, розглядаються загальними судами. Військові суди разом з

кримінальними справами розглядають цивільні позови про відшкодування шкоди,

заподіяної внаслідок злочину.

Військовий суд гарнізону обирається у складі голови, заступника голови

і суддів. Повноваження військового суду гарнізону регламентовані статтею

386 Закону України “Про судоустрій”, який як суд першої інстанції

розглядає всі кримінальні справи, за винятком тих, які підсудні військовим

судам регіонів і Військово-Морських Сил; справи за скаргами

військовослужбовців на неправомірні дії військових посадових осіб та

органів військового управління; справи про захист честі і гідності,

сторонами в яких є військовослужбовці або військові організації; інші

справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших

громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ,

організацій; справи за скаргами на санкцію прокурора про взяття під варту,

на постанови про закриття кримінальної справи чи відмову в її порушенні у

справах про злочини, підсудні військовим судам; а також питання, що

виникають при виконанні рішень і вироків, постановлених військовими судами.

Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил обирається у складі

голови, заступника (заступників) голови і суддів. Повноваження цього суду

передбачені статтею 387 Закону України "Про судоустрій”: у межах своїх

повноважень суд розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному

порядку, порядку нагляду і у зв'язку з нововиявленими обставинами; здійснює

нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів, вивчає і

узагальнює судову практику, аналізує судову статистику; здійснює інші

повноваження, надані йому законодавством.

Повноваження військової колегії Верховного Суду України регламентовані

статтею 49 Закону, згідно з якою судові колегії Верховного Суду розглядають

у межах своїх повноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному

порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Військова колегія вивчає і узагальнює судову практику військових судів,

аналізує судову статистику і здійснює інші повноваження, надані їй

законодавством.

Підсудність кримінальних справ військовим судам є спеціальною

підсудністю. Існує й персональна підсудність залежно від посади та звання

військовослужбовців. Так, стаття 36 КПК України передбачає, що військовим

судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини

осіб, що мають звання до підполковника, капітана 2-го рангу включно, крім

справ, підсудних військовим судам вищого рівня. Військовим судам регіонів,

Військово-Морських Сил як суду першої інстанції підсудні:

1) справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана

1-го рангу і вище;

2) справи про злочини осіб, які займають посаду від командира полку,

командира корабля 1-го рангу і вище, а також осіб, рівних їм за військовим

становищем;

3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу може бути

призначено покарання у вигляді смертної кари.

Військовій колегії Верховного Суду України підсудні справи виняткової

важливості, а також справи про злочини військовослужбовців, які мають

військове звання генерала (адмірала), або займають посаду від командира

з’єднання і вище та їм рівних. Військовий суд регіону, Військово-Морських

Сил, військова колегія Верховного Суду України вправі прийняти до свого

провадження як суду першої інстанції будь-яку справу, підсудну військовому

суду гарнізону.

Президія Верховного Суду України (стаття 50 Закону), яка утворюється в

складі Голови, заступників Голови і членів Верховного Суду, розглядає

питання організації роботи військової колегії, подає допомогу нижчим судам

у правильному застосуванні законодавства, координуючи цю діяльність з

Міністерством юстиції України.

Органи дізнання в системі органів досудового слідства , що діють у ЗСУ

та ін. військових формуваннях України

Відповідно до ст.101 Кримінально-процесуального кодексу України (

1002-05 ) органами дізнання в Збройних Силах України є командири

військових частин, з'єднань і начальники військових установ. Надання

командиру військової частини прав органу дізнання єодним із засобів

зміцнення військової дисципліни, виховання військовослужбовців у дусі

точного виконання законів, військової присяги, військових статутів,

наказів командирів і начальників.

Дізнанням є оперативно-розшукові заходи з метою виявлення ознак

злочину і осіб, що його вчинили, яке проводиться органом дізнання

після порушення кримінальної справи з дотриманням чинного кримінально-

процесуального законодавства. У необхідних випадках, коли має місце

проступок (не злочин), командир військової частини призначає

адміністративне розслідування, яке проводиться усно чи письмово у

вільній формі. Якщо в ході розслідування будуть встановлені

ознаки злочину, командир військової частини порушує кримінальну справу.

Для провадження дізнання наказом командира військової частини

призначаються дізнавачі строком на два роки з числа найбільш

підготовлених для цього офіцерів. Один з них, який має досвід і

навики у провадженні дізнання, призначається старшим дізнавачем.

Старшим дізнавачам доручається розслідування найбільш складних

злочинів. Копія наказу про призначення дізнавачів направляється

військовому прокурору.

Дізнавачі призначаються із розрахунку: на полк (корабель 1 рангу) -

5-6 дізнавачів; на окремий батальйон (корабель 2 рангу) - 3-4

дізнавачі; на окрему роту (корабель 3 рангу, дивізіон кораблів 4 рангу)

- 1-2 дізнавачі; на управління та штаби (вище полку) і установу

(військово-навчальний заклад) - 2-3 дізнавачі.

Командир військової частини, як орган дізнання, порушує

кримінальну справу про всі злочини, скоєні підлеглими йому

військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час

проходження учбових зборів; про злочини, скоєні працівниками

(невійськовослужбовцями) Збройних Сил України у зв'язку з

виконанням службових обов'язків або в розташуванні військової

частини, установи, військово-навчального закладу, підприємства,

організації та інших (ст.104 Кримінально-процесуального кодексу України

( 100205).

Отримавши повідомлення про скоєний злочин, командир військової

частини повинен у той же день порушити кримінальну справу, про що

виноситься постанова. У постанові мають бути вказані час, місце, ким

вона складена, привід і підстави порушення справи, стаття кримінального

кодексу, за ознаками якої вона порушується і кому доручено

проведення розслідування в даній кримінальній справі. Про виявлений

злочин і початок дізнання командир частини негайно повідомляє

військового прокурора, який здійснює нагляд за додержанням і правильним

застосуванням законів у цій військовій частині (ст.100 КПК України (

1002-05 ) і ст.44 Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних

Сил України ( 431/93 ). Дізнавач перед початком розслідування виносить

постанову про прийняття справи до свого провадження (додатки NN 2, 12).

Копії цих постанов командир військової частини не пізніше двадцяти

чотирьох годин направляє військовому прокурору.

Дізнавач не може брати участі у розслідуванні злочину і його

кандидатура підлягає відхиленню, якщо він проходить службу в тому ж

підрозділі і за своїм службовим станом є прямим начальником або підлеглим

особи, щодо якої порушено кримінальну справу, а також за наявності

інших підстав, вказаних у ст.60 КПК України ( 1001-05 ), а саме:

- коли він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем,

цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також

родичем обвинуваченого;

- коли він брав участь у справі як експерт, спеціаліст,

перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого,

цивільного позивача або цивільного відповідача;

- коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах

справи;

- при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх

об'єктивності.

За наявності вищезгаданих підстав для відхилення, дізнавач повинен

усунутися від участі у розслідуванні, доповісти про це рапортом

командиру військової частини і повідомити військового прокурора.

Участь дізнавача в дізнанні, яке проводилось раніше в цій справі, не

може бути підставою для його відхилення. Питання про відхилення

дізнавача вирішується військовим прокурором (ст.60 КПК України).

На командира військової частини покладається обов'язок вжити

необхідних оперативно-розшукових та інших, передбачених чинним

кримінально-процесуальним законодавством, заходів з метою розкриття

злочинів і встановлення осіб, що їх скоїли. Дізнання має бути проведено

повно і об'єктивно. Підлягають дослідженню обставини, як такі, що

обвинувачують, так і такі, що виправдовують обвинуваченого, а також і

всі обставини як обтяжуючі, так і пом'якшуючі його відповідальність.

У процесі розслідування злочину командир військової частини

зобов'язаний виявляти причини та умови, які сприяли скоєнню

злочину, і своєчасно вжити заходів до усунення та попередження

злочинів (ст.23 КПК України ( 1001-05 ).

При провадженні дізнання в кримінальній справі має бути

встановлено: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини

вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину, мотиви

злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер

відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що

характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір шкоди, завданої

злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на

стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст.64 КПК

України ( 1001-05 ).

Відповідно до ст.66 КПК України ( 1001-05 ) особа, яка проводить

дізнання, має право викликати в порядку, встановленому КПК України,

будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для

подання висновків, вимагати від підприємств, установ і організацій,

службових осіб і громадян, пред'явлення предметів і документів, які

можуть встановити у справі фактичні дані, вимагати проведення

ревізій. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян,

підприємств, установ, організацій.

Повноваження президента України у сфері військового управління

Висвитлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом

Про Оборону України .

Президент України наділений слідуючими повноваженнями згідно Конституції :

1) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на

посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України,

інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах

національної безпеки та оборони держави;

2) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

3) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни

та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі

збройної агресії проти України;

4) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову

мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її

місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності

України;

Закон Про Оборону України:

Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами

України і Голова Ради оборони України вживає необхідних заходів щодо

забезпечення обороноздатності України та постійної бойової готовності

Збройних Сил України.Президент України як Верховний Головнокомандуючий

Збройними Силами України: подає на затвердження Верховної Ради України

проекти воєнної доктрини, концепції військового будівництва, державної

програми розвитку озброєння та військової техніки, а також пропозиції щодо

загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу

бюджетних асигнувань на оборону, фінансування вказаної програми;

пропонує на затвердження Верховної Ради України кандидатури для

призначення ним на посади Міністра оборони України і начальника

Генерального штабу Збройних Сил України; координує діяльність державних

органів у галузі оборони; веде переговори і підписує міжнародні та

міждержавні договори з військових питань; затверджує план розвитку та

стратегічні плани використання Збройних Сил України, плани їх

дислокації та розташування, мобілізаційний план України на особливий

період, Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України,

інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України,

та про порядок проведення мобілізації, а також положення про Генеральний

штаб Збройних Сил України; у разі воєнного нападу або загрози военного

нападу на Україну приймає рішення про оголошення стану війни, введення

воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях,

рішення про їх припинення або відміну, укладення миру і

невідкладно вносить ці питання на розгляд Верховної Ради України, а також

оголошує загальну або часткову мобілізацію на території України у разі

оголошеня стану війни, приймає рішення про демобілізацію; приймає

рішення та видає наказ Збройним Силам України про ведення бойових дій;

призначає та звільняє вище командування Збройних Сил України, присвоює

вищі військові звання; приймає рішення про призов громадян України на

строкову військову службу та звільнення в запас

військовослужбовців строкової служби; встановлює повноваження, організацію

і порядок діяльності органів військового управління; встановлює

військові свята.

Повноваження ВРУ у сфері військового управління

Висвитлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом

Про Оборону України .

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення

миру, схвалення рішення Президента України про використання

Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної

агресії проти України;

2) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій

Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених

відповідно до законів України військових формувань, а також

Міністерства внутрішніх справ України;

3) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про

направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про

допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

4) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента

України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні

або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію,

про оголошення окремих місцевостей зонами над звичайної екологічної

ситуації;

5) Формування і проведення воєнної політики держави, законодавче

регулювання питань сфери оборони та військового будівництва

здійснюються виключно Верховною Радою України.

Верховна Рада України затверджує:

1)воєнну доктрину і концепцію військового будівництва;

2)обсяг бюджетних асигнувань на оборону, загальну структуру та чисельний

склад Збройних Сил України;

3)основні напрями співробітництва України з іншими державами у

воєнній сфері;

4)кандидатури на посади Міністра оборони України і начальника

Генерального штабу Збройних Сил України;

5)військову присягу і військові статути, символіку Збройних Сил

України;

6)державну програму розвитку озброєння та військової техніки, її

фінансування.

7) заслуховує Президента України про стан оборони України, звіти Прем'єр-

міністра України, Міністра оборони України та інших посадових

осіб з питань оборони;

8)визначає військові звання, свято - День Збройних Сил України,

присвоює найменування кораблям першого і другого рангу.

Повноваження КМУ у сфері військового будівництва

Висвитлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та

Законом Про Оборону України .

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів

виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед

Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України

у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України: здійснює заходи щодо забезпечення

обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку,

боротьби зі злочинністю; керує діяльністю усіх підпорядкованих йому

органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних

Сил озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами;

визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів,

продовольства, речового та іншого майна для потреб оборони і

Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на

строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і

ведення обліку військовозобов'язаних і призовників та порядок проходження

альтернативної служби; визначає джерела і порядок фінансування

заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також

створення і збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів;

керує мобілізаційною підготовкою і мобілізаційним розгортанням

народного господарства та переведенням його на режим роботи в умовах

особливого періоду, видає відповідні нормативні акти з цих питань;

створює та ліквідує військові навчальні заклади, науково-

дослідні організації Збройних Сил України, військові кафедри вищих

навчальних закладів, визначає порядок створення та діяльності

Страницы: 1, 2, 3, 4