Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

умов їх випуску.

До закінчення вказаного строку підприємства (організації), що випустили

такі акції, повинні купити їх або замінити іншими цінними паперами,

передбаченими Законом "Про цінні папери і фондову біржу".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу",

акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

В іменній акції вказується ім'я особи, якій вона належить. Іменна акція

може передаватись власником іншій особі на правах власності. У цьому

випадку здійснюється передавальний запис і до акції вноситься ім'я її

нового власника. Обіг іменної акції фіксується у реєстрі власників іменних

цінних паперів, що ведеться акціонерним товариством або незалежним

реєстратором. До реєстру має бути внесено відомості про кожну іменну акцію,

включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість

таких акцій у кожного з акціонерів.

Власником акції на пред'явника вважається кожна особа, яка володіє нею. У

книзі реєстрації вказується загальна кількість таких акцій на пред'явника.

Вони обертаються вільно.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання

дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного

товариства у разі його ліквідації.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим, у процентах до їх

номінальної вартості, щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивіденду

провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру

одержаного товариством прибутку у відповідному ропі.

У випадку ліквідації акціонерного товариства за рахунок його майна спочатку

задовольняються претензії кредиторів, потім претензії власників

привілейованих акцій і, нарешті, претензії держателів простих акцій.

За обсягом своїх прав власники привілейованих акцій займають проміжне місце

між власниками облігацій та власниками простих акцій. Однак при цьому

важливо пам'ятати, що правові статуси держателів облігацій і держателів

акцій далеко не однакові.

Держателі облігацій — це кредитори, які, придбавши вказані цінні папери,

лише позичили акціонерному товариству певні кошти на строк і на умовах,

зазначених в облігації, а держателі акцій е співвласниками акціонерного

товариства. У випадку ліквідації товариства або його банкрутства

законодавство України в першу чергу захищає інтереси кредиторів (власників

облігацій) і лише після цього — інтереси власників інших цінних паперів

товариства.

В обмін на переваги при отриманні дивідендів власники привілейованих акцій

не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не

передбачено його статутом. Крім того, привілейовані акції не можуть бути

випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного

товариства. Доцільність встановлення цього десятивідсоткового бар'єру є

досить спірною, оскільки він значно обмежує можливості акціонерного

товариства в залученні додаткових коштів, необхідних для господарської

діяльності, шляхом випуску привілейованих акцій, який є привабливим і для

інвесторів (значні переваги й гарантії), і для товариств (не розпорошується

контрольний пакет акцій, який дає право управління товариством). Такого

обмеження не існує, наприклад у Росії, де сьогодні ринок привілейованих

акцій характеризується більш низькою їх ціною порівняно з простими при

рівній номінальній вартості (у 2—10 разів у різних емітентів); значною

кількістю фінансових посередників, що бажають придбати привілейовані акції;

досить швидким ростом ліквідності привілейованих акцій4.

Прості акції дають їх власникам, крім прав на одержання дивідендів і на

участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації,

також право на участь в управлінні товариством. Однак при цьому слід

підкреслити, що можливості акціонерів в управлінні товариством мають певні

обмеження. Акціонери, наприклад, не мають права безпосереднього втручання в

оперативне управління товариством, а можуть реалізовувати свої права тільки

на загальних зборах, через одержання звітів тощо.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування товариства та

його місцезнаходження; найменування цінного паперу — "акція"; її порядковий

номер, дату випуску;

вид акції та її номінальну вартість; ім'я власника (для іменної акції);

розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій;

кількість акцій, що випускаються; строк виплати дивідендів; підпис голови

правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів, хоч це не є

обов'язковою вимогою українського законодавства і світова практика знає

чимало прикладів, коли випускались безкупонні акції.

Основною формою оплати акцій є грошова — в гривнях, а у випадках,

передбачених статутом, — у вільноконвертованій валюті або шляхом передачі

майна. Акціонерне товариство, що створюється, може прийняти внесок у

вигляді споруд, господарського обладнання та інвентарю, а також у вигляді

нематеріальних активів — права на оренду майна, на користування земельними

ділянками, інтелектуальної власності та ін. Нарешті, акціонерне товариство

приймає внесок у вигляді цінних паперів. У цьому разі, засновникам

необхідно звернути увагу на їх склад: серед них не повинно бути цінних

паперів, по яких особа, що підписалася, несе майнову відповідальність.

Саме тому в Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" доцільно

визначити, за рахунок яких цінних паперів можуть бути придбані акції.

За умов нестабільного характеру вітчизняного ринку цінних паперів це

можуть бути лише державні цінні папери та деякі види приватних, зокрема

такі, що пройшли лістинг на фондових біржах.

Чинне в Україні законодавство досить детально визначає умови та розміри

випуску акцій і в період становлення нових форм підприємництва, в умовах

слабкої нормативної бази та відсутності масового досвіду і гарантій для

рядових держателів акцій особливу увагу приділяє забезпеченню стабільності

в діяльності акціонерних товариств.

Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду або

на всю вартість майна державного підприємства. Збільшення статутного фонду

товариства, відповідно до ст. 7 Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу" та ст. 38 Закону України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські

товариства", можливе лише у випадку, якщо всі раніше випущені акції

повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Збільшення статутного

фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції

або збільшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття

збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства,

заборонено.

Приймаючи рішення про емісію акцій, емітент повинен враховувати, що їх

випуск має певні позитивні та негативні сторони. До переваг можна віднести

такі обставини:

на відміну від облігацій, по яких емітент зобов'язаний виплачувати

фіксований процентний доход незалежно від результатів діяльності, сума

дивідендів по акціях визначається вищим органом управління акціонерним

товариством з урахуванням результатів роботи за рік та фінансового стану

емітента;

за допомогою акцій кошти залучаються на невизначено довгий строк.

Проте випуск акцій пов'язаний і з певними проблемами для емітента:

продаж акцій збільшує коло осіб, які мають право голосу на загальних зборах

акціонерів, що робить управління товариством більш складним;

випуск акцій змушує товариство розподіляти частину своїх доходів на користь

більш широкого кола учасників акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про пінні папери і фондову біржу",

акціонерне товариство має право на випуск акцій з моменту реєстрації цього

випуску в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Особливості такої реєстрації визначаються Тимчасовим положенням про порядок

реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх

випуск, затвердженим наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210. Це

Тимчасове положення містить повний перелік документів, які мають бути

подані до ДКЦПФР для реєстрації випуску акцій та інформації про випуск

акцій, а також визначає порядок і строки здійснення реєстрації.

Якщо подані для реєстрації акції пропонуються для відкритого продажу, тобто

призначені для розміщення між юридичними особами та громадянами, коло яких

заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати до ДКЦПФР

для реєстрації також інформацію про випуск таких акцій. Відомості, що

містяться в інформації про випуск акцій, не можуть бути давністю понад

шість місяців і мають відповідати реальній дійсності, бути придатними для

оцінки господарсько-фінансового стану емітента. Інформація про випуск акцій

має бути підписана емітентом і торговцем цінними паперами (якщо емітент

користується послугами останнього).

Крім того, інформація підлягає обов'язковому опублікуванню в друкованих

органах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, а також в офіційному

виданні фондової біржі. До інформації мають бути включені:

а) характеристика емітента, а саме: фірмове найменування, місцезнаходження,

дата заснування, предмет діяльності, засвідчені ревізором (аудитором)

бухгалтерський баланс і розрахунки фінансових результатів (прибуток,

збитки) за останні три фінансові роки (або за кожний завершений фінансовий

рік з моменту створення, якщо цей строк менше трьох років) та інші

відомості;

б) опис ділової активності емітента, засвідчений аудитором, перш за все

інформаційні відомості про виробництво, реалізацію, наукові дослідження та

інвестиції;

в) дані про емісію цінних паперів;

г) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів а також розподіл

цінних паперів по видах;

д) кількість іменних акцій, випущених емітентом, у тому числі акцій, що

знаходяться у власності керівних працівників;

е) строк погашення (для облігацій).

ДКЦПФР може відмовити в реєстрації інформації у випадках:

1) наявності в інформації відомостей, що дозволяють зробити висновок про

невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству;

2) неповноти інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами

Комісії (пункти 8—12 Тимчасового положення);

3) невідповідності поданої у реєструючи орган інформації, яка характеризує

фінансово-економічний стан емітента, таким вимогам:

а) емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених

фінансових років або з моменту створення, якщо цей строк менше трьох років;

6) емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і по

платежах у бюджет;

в) емітент повинен мати повністю сплачений статутний фонд на момент

прийняття рішення про випуск облігацій.

Для реєстрації випуску цінних паперів у ДКЦПФР емітент подає такі

документи:

1) заяву про реєстрацію випуску цінних паперів;

2) засвідчену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів,

оформленого згідно зі статтями 6 і 11 Закону України "Про цінні папери і

фондову біржу", для реєстрації, відповідно, акцій і облігацій підприємств;

3) нотаріально засвідчену копію статуту емітента або змін до нього,

пов'язаних із збільшенням (зменшенням) статутного фонду. Зразок бланка

цінного папера, сертифіката акції, якщо випуск здійснювався в паперовій

формі;

4) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, довідку про

фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за останній

завершений фінансовий рік;

5) копію свідоцтва про державну реєстрацію товариства.

Не пізніше ніж через сім днів після закінчення строку відкритого продажу

акцій емітент подає до ДКЦПФР засвідчений аудиторською організацією звіт

про наслідки випуску цінних паперів.

Слід зазначити, що реєстрація випуску акцій або інформації про випуск

акцій, що провадиться ДКЦПФР, не може розглядатися як гарантія вартості цих

цінних паперів (ст. 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Відповідними наказами ДКЦПФР також затверджені інші нормативні документи,

що регулюють питання державної реєстрації випуску акцій при здійсненні їх

емісії у процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, а

також збільшенні статутного фонду шляхом індексації основних фондів.

До таких документів необхідно віднести:

1) Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі

приватизації, та інформації про їх випуск.

Відповідно до цього Тимчасового положення реєструється перший випуск

(емісія) акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних

підприємств у процесі приватизації, та інформація про їх випуск. Емітентом

акцій у цьому випадку виступає відкрите акціонерне товариство, створене з

державного підприємства в процесі приватизації.

Такі акції допускаються для розміщення:

серед працівників підприємства на пільгових умовах, передбачених ст. 25

Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", — з моменту

реєстрації випуску акцій;

для відкритого (вільного) продажу — не раніш як через 30 календарних днів

після опублікування інформації про їх випуск;

2) Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації підприємств, та

інформації про їх випуск.

Відповідно до цього Тимчасового положення реєструється перший випуск

(емісія) акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі

корпоратизації підприємств відповідно до Указу Президента України від 15

червня 1993 р. № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", та інформація про

їх випуск.

Ці акції можуть бути представлені для розміщення:

серед працівників підприємства на пільгових умовах, передбачених ст. 25

Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" і п. 9 Указу

Президента України "Про корпоратизацію підприємств", — з моменту реєстрації

інформації про випуск акцій;

шляхом відкритого (вільного) продажу — не раніш як через 30 календарних

днів після опублікування інформації про випуск акцій;

3) Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених відповідно до Указу Президента України від

26 листопада 1994 р. № 699 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на

використання приватизаційних майнових сертифікатів", та інформації про їх

випуск.

Акції цих емітентів допускаються для розміщення:

серед осіб, які мають згідно з чинним законодавством України пільга на

придбання акцій об'єкта, що приватизується, — з моменту реєстрації випуску

акцій;

для відкритого продажу — після опублікування інформації про їх випуск;

4) Тимчасове положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного

товариства у зв'язку з індексацією основних фондів.

Це Тимчасове положення не поширюється на акціонерні товариства, статутний

фонд яких визначений з урахуванням результатів індексації основних фондів.

Відповідно до Тимчасового положення, акціонерне товариство, яке провело

індексацію балансової вартості основних фондів, має право збільшити

статутний фонд на суму, що не перевищує суми індексації балансової вартості

основних фондів, зменшену на суму індексації зносу (далі — сума індексації

основних фондів) шляхом додаткового випуску акцій або збільшення

номінальної вартості акцій.

Для збільшення статутного фонду у зв'язку з індексацією акціонерне

товариство:

приймає рішення про збільшення статутного фонду на суму індексації основних

фондів шляхом додаткового випуску акцій або збільшення номінальної вартості

акцій;

реєструє в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку і публікує

в установленому порядку інформацію про додатковий випуск акцій або

збільшення номінальної вартості акцій чи випуск нових акцій;

вносить зміни до статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду, і

реєструє такі зміни в установленому порядку;

на підставі документів, що засвідчують реєстрацію випуску акцій та зміни

статуту, відображає у бухгалтерському обліку збільшення статутного фонду;

розподіляє акції додаткового випуску серед акціонерів або обмінює раніше

випущені акції на акції нового номіналу.

Рішення про збільшення статутного фонду акціонерного товариства на суму

індексації основних фондів приймається загальними зборами акціонерного

товариства у порядку, визначеному статтями 40—44 Закону України "Про

господарські товариства".

Якщо сума індексації не перевищує однієї третини статутного фонду

акціонерного товариства, то збільшення його статутного фонду може бути

здійснено за рішенням правління за умови, якщо таке передбачено статутом

акціонерного товариства.

Акції додаткового випуску розподіляються серед акціонерів пропорційно їх

частці у статутному фонді акціонерного товариства. Обмеження терміну

отримання акціонерами акцій додаткового випуску не допускається.

Якщо на момент прийняття рішення про додатковий випуск акцій відбулася

зміна власника акцій, то всі права і зобов'язання щодо отримання акцій

додаткового випуску переходять до нового акціонера.

Реєстрація додаткового випуску акцій та інформації про додатковий випуск

акцій здійснюється у порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про

порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про

їх випуск, яке затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та

фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210, за винятком п. 9 вказаного

Тимчасового положення.

Варто відзначити, що для акціонерних товариств, акції яких перебувають у

загальнодержавній власності, особливості збільшення статутного фонду шляхом

індексації визначаються Положенням про порядок здійснення додаткового

випуску акцій у зв'язку з проведенням індексації основних фондів і

збільшенням статутного фонду відкритих акціонерних товариств, акції яких

перебувають у загальнодержавній власності, затвердженим постановою Кабінету

Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 810.

Випуск акцій у процесі індексації основних фондів має свої особливості, а

саме: незважаючи на те, що всі випущені акції розподіляються серед

акціонерів товариства пропорційно кількості акцій, власниками яких вони є,

тобто коло осіб, серед яких вони розміщуються, відоме заздалегідь,

законодавство вимагає обов'язкової реєстрації в ДКППФР також інформації про

випуск таких акцій. Це пояснюється, насамперед, намаганням захистити

інтереси інвесторів, які можуть придбати ці акції на вторинному ринку.

Зменшення статутного фонду акціонерного товариства здійснюється шляхом

зниження номінальної вартості акцій або зменшення їх кількості шляхом

викупу у їх власників частини акцій з метою їх анулювання.

Придбана акція сама по собі ще не дає її власнику гарантованого прибутку.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року за рахунок прибутку, що

залишається в розпорядженні акціонерного товариства після сплати

встановлених законодавством податків та інших платежів у бюджет. Проте в

умовах ринкової економіки такого прибутку може і не бути.

Історія акціонерної справи знає немало випадків, коли дивіденди по акціях

не виплачувались зовсім. Статистичний аналіз, проведений на початку нашого

століття проф. Л.І. Петражицьким, показує, що "в 1878 році тільки 52%

існуючих компаній з акціонерним капіталом, який становив приблизно 65%

усього акціонерного капіталу, платили дивіденди; в 1883 році були спроможні

платити дивіденди 66% компаній з 88% акціонерного капіталу; в 1887 році ці

цифри знову зменшилися до 59% і 80%... Дивіденд і чистий прибуток, в

середньому, рідко піднімалися вище 5%"1.

У період становлення ринкових відносин в Україні та інших країнах СНД

розмір виплачуваних по акціях дивідендів ще зовсім недавно становив нерідко

від 100 до 1000 відсотків річних. Цю ситуацію пов'язували з активними

інфляційними процесами і тотальним дефіцитом в економіках цих країн.

Сьогодні, навпаки, лише окремі акціонерні товариства у змозі виплачувати

дивіденди по своїх акціях. Більш надійним щодо отримання доходу є такий вид

класичного цінного папера на фондовому ринку, закріпленого в законодавстві,

як облігація.

Випуск та обіг облігацій в Україні передбачено главою З Закону України "Про

цінні папери і фондову біржу", згідно зі ст. 10 якого облігація

визначається як цінний папір, що засвідчує внесення п власником грошових

коштів і затверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість

цього цінного папера в передбачений у ньому строк з вимогою фіксованого

процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Іншими словами,

облігація є цінним папером з фіксованим доходом і капіталом1. Облігації

випускаються емітентом для залучення грошових коштів, які необхідні для

вирішення завдань, що стоять перед ним.

Історія цінних паперів Російської імперії (складовою частиною якої була

Україна) пам'ятає три виграшні облігаційні позики: дві державні (1864 і

1866 рр.) та одну банківську — Державного Дворянського земельного банку

(1889 р.) Крім відсотка, власник одержував шанс виграшу великих грошових

призів. Такі облігації, маючи номінал 100 руб., на ринку цінних паперів

йшли за курсом до 1000 руб.2.

Радянська влада регулярно використовувала державні облігаційні позики з

метою залучення коштів для потреб народного господарства. Такі позики були

започатковані в період непу, активно випускались наприкінці 30-х та в 40-і

роки і продовжувались аж до 1982 року. В них також була використана система

виграшів. Вказані облігації випускалися на пред'явника і фактично могли

передаватися від одного власника до іншого. Однак через примусово-

добровільний порядок їх придбання, а також ілюзорність шансів на виграш

будь-якого призу і навіть на повернення внесених коштів облігації державних

позик СРСР не мали значної вартості як цінні папери, і їх обіг був майже

повністю заморожений. У 1990 році для покриття бюджетного дефіциту в СРСР

були випущені облігації Державної внутрішньої позики для підприємств та

облігації Державної цільової безпроцентної позики для фізичних осіб.

Розміщення цих цінних паперів було безуспішним, оскільки не відповідало

реаліям економічного становища країни в цілому, а також підприємств та

громадян зокрема.

Проблеми, пов'язані з виконанням зобов'язань по облігаціях СРСР щодо своїх

громадян, врешті змушена вирішувати Україна. Указом Президента України від

15 червня 1994 р. № 306/94 "Про першочергові заходи щодо компенсації

громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових

заощаджень" передбачалось викупити у населення облігації Державної цільової

безпроцентної позики 1990 року. Викуп інших цінних паперів колишнього СРСР

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13