Дипломная работа: Державне регулювання процедури банкрутства

Скоротити термін процедури розпорядження майном боржника, який за чинним законодавством безпідставно складає 6 місяців. За рахунок раціонального упорядкування алгоритму завдань, що мають бути виконані в межах процедури розпорядження майном, видається можливим скоротити цей строк до 2 місяців. Основним резервом скорочення часу є реформування нераціонального механізму виявлення кредиторів та інвесторів, яке краще було б проводити вже з моменту прийняття заяви про порушення справи про неспроможність боржника.

Зменшити строк порядку визначення фінансово-економічного становища боржника та висунення пропозицій з боку арбітражного керуючого про можливий варіант врегулювання проблеми заборгованості неплатоспроможного боржника до 1-2 місяців;

Недосконалими залишаються і підзаконні нормативні акти. Так, Порядок проведення досудової санації державних підприємств, затверджений постановою КМ України від 17 березня 2000 р. № 515, не містить ефективних механізмів щодо захисту прав кредиторів на участь у прийнятті рішень стосовно відновлення платоспроможності державних підприємств (розглядати і брати участь у розробці і затвердженні плану досудової санації). Рішення про санацію та способи її проведення можуть прийматися уповноваженим державним органом. Зазначений нормативний акт пропонуємо відмінити, оскільки він містить дискримінаційні положення ігнорування прав кредиторів;

Передбачити адміністративну відповідальність за завідомо не правдиве оголошення громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності про свою неспроможність, утому числі звернення цих осіб до суду із заявою про визнання боржника банкрутом за наявності у нього можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; створення або збільшення фінансової неспроможності суб'єкта господарської-діяльності;

Передбачити кримінальну відповідальність за втручання у діяльність суб'єкта господарської діяльності з метою створення фінансової неспроможності та погрозу або насильства щодо власника чи службової особи суб'єкта господарської діяльності, а також щодо їх близьких родичів, у зв'язку з виконанням чи невиконанням ними службових обов'язків.

Передбачити окрему підставу для припинення провадження у справі саме у зв'язку з відсутністю простроченої заборгованості у заявника. Наслідком такого припинення має бути перевірка можливої наявності у заявника ознак злочину, передбаченого ст.218 КК України (фіктивне банкрутство). Адже у разі порушення справи про банкрутство за заявою боржника, останній отримує можливість зловживати своїм правом на тимчасовий захист від стягнень кредиторів у силу дії конкурсного мораторію;

Вдосконалити як термінології чинного Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і законодавчої юридичної техніки взагалі.

Проаналізувавши досвід іноземних країн, потрібно ще раз зазначити, що в світі існує дві відмінні концепції законодавства про банкрутство: прокредиторська, що покликана захищати інтереси кредиторів (Англія, Німеччина) і про дебіторська, спрямована на захист суб’єкта підприємницької діяльності, а також соціальний захист робітників підприємства (США, Франція). Звичайно, в чистому вигляді певного законодавчого підходу не існує. В Україні домінує про дебіторський підхід, але нашим законодавцям потрібно ще визначитися з пріоритетами: або забезпечувати соціальний захист, або зацікавлювати вкладників-акціонерів. Слід не забувати, що зараз для розвитку української економіки важливе значення мають іноземні інвестиції і саме про кредиторське законодавство зробить Україну більш привабливою для інвесторів, адже вони вимагають гарантій для своєї діяльності.

Сумно визнавати, що в Україні процедура банкрутства часто використовується, як частина схеми зміни права власності. За словами судді Вищого господарського суду України Олександра Удовиченка, суб’єкти господарювання не тільки перестали боятися процедури визнання банкрутом, а й почали користуватися прогалинами в законодавстві на свою користь.

Наприклад, зараз на сході країни багато промислових підприємств, що є прибутковими, перебувають в процесі визнання їх банкрутами за заявами так званих дружніх кредиторів.

Незважаючи на те, що в законодавство про неплатоспроможність вже було внесено чимало змін, в ньому ще залишилися деякі норми, що потребують вдосконалення.

Як категорія, "банкрутство" з’явилася доволі давно. З часом ця категорія змінювала певні критерії відношення її до цивільного чи кримінального права, відбувалися інші зміни. І як свідчить час, незмінним залишається одне - після своєї появи категорія "банкрутство" не зникне ніколи і нікуди, тому що це невід’ємний інструмент економіки.

У законодавчій і фінансовій практиці існує декілька видів банкрутства підприємств. Банкрутство підприємств обумовлено різноманітними факторами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Не зважаючи на статистику розвинутих країн в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана з зовнішніми факторами.

Основними дійовими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, в випадках, вказаних у Законі. Порушення провадження в справі про банкрутство відбувається за заявою або кредитора (кредиторів) або боржника. Поданню заяви передують певні умови, вказані в Законі, за наявності яких можна порушувати провадження в справі.

Склад та розмір вимог кредиторів починає визначатися та формуватися з моменту публікації в газеті відомостей про порушення провадження по справі. Для того щоб увійти до реєстру кредиторів, кредитору необхідно подати заяву до господарського суду про це. У випадку не звернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду, вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства.

При практичному здійсненні банкрутства витікають певні проблеми у зв'язку з недосконалістю законодавства про банкрутство та іншого законодавства, що стосується банкрутства. Щоб уникнути цих проблем, законодавство необхідно постійно коригувати за умови суттєвої зміни економічного середовища.

З метою удосконалення чинного законодавства пропонується внести зміни до нього:

скоротити термін процедури розпорядження майном боржника до двох місяців;

порядок проведення досудової санації державних підприємств, затверджений постановою КМ України від 17 березня 2000 р. № 515 пропонуємо відмінити, оскільки він містить дискримінаційні положення - ігнорування-прав кредиторів;

передбачити окрему підставу для припинення провадження у справі саме у зв'язку з відсутністю простроченої заборгованості у заявника;

вдосконалити як термінології чинного Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та і законодавчої юридичної техніки взагалі;

перетворити законодавство України на прокредиторське, адже це зробить Україну більш привабливою для інвесторів, оскільки вони вимагають гарантій для своєї діяльності.

Для усунення недоліків законодавства про банкрутство слід опрацювати концепцію його реформування. Логічним було б створити спільну робочу групу з практиків, представників господарських судів, департаменту агентства з питань банкрутства, вчених, які б розробили якісно новий законопроект про банкрутство.

Урахування викладених пропозицій щодо подальшого вдосконалення законодавства про банкрутство надасть можливість Україні стати рівноправним і передбачуваним учасником світового та європейського співтовариств.

Посильну допомогу боржнику також можуть надавати органи влади. Зміст даної допомоги полягає у фінансуванні погашення зобов’язань перед кредиторами. Таким чином, боржник, спираючись на державу, пробує припинити розвиток явища неплатоспроможності. Проте погашення зобов’язань є не єдиним напрямом використання наданих коштів. Більш ефективним буде їх спрямувати на усунення причин кризи та створення умов для успішної господарської діяльності. Вчасна реалізація оздоровчих заходів дозволяє уникнути судового провадження справи про банкрутство та вчасне задоволення вимог кредиторів.

Для підвищення суспільної корисності від діяльності арбітражних керуючих треба встановити залежність між оплатою їх праці і кінцевими результатами провадження справ про банкрутство:

якщо підприємство ліквідовано, то розмір оплати має становити мінімально передбачений рівень;

якщо господарський суб’єкт вдало пройшов процедуру санацію і підвищив свою платоспроможність, то розмір оплати має становити максимально передбачений рівень;

якщо на початку провадження справи про банкрутство було укладено мирову угоду між боржником і кредиторами, окрім виплати гонорару за максимальним рівнем слід передбачити преміювання керуючого.

Впровадження оплати праці за результатами дозволить суттєво збільшити кількість оздоровлених підприємств та зменшити кількість ліквідованих серед них, сприяти економічному зростанню та розвитку вітчизняної економіки.

Варто також висловити побоювання щодо певних норм Закону "Про відновлення платоспроможності", які сприятимуть ухиленню боржника від виконання своїх зобов'язань шляхом застосування процедур банкрутства.

Отже, з метою удосконалення інституту банкрутства суб'єктів господарювання в Україні доцільно було б передбачити наступні зміни до чинного законодавства:

скасувати положення Закону "Про відновлення платоспроможності щодо виняткового статусу казенних підприємств, на які законодавство про банкрутство не поширюється. Концепція "казенних підприємств" недостатньо чітко визначена в чинному законодавстві, а в світі є невідомою (можливо, за винятком Росії) і є незрозумілою для західних експертів права. Казенні підприємства мають бути на рівних з іншими суб'єктами господарювання. Також учасники визнали за необхідне скасувати положення Закону "Про відновлення платоспроможності" про те, що місцевим органам влади належить виняткове право вирішувати, на які муніципальні підприємства законодавство-про банкрутство не поширюється;

скоротити термін процедури розпорядження майном боржника, який за чинним законодавством безпідставно складає 6 місяців. За рахунок раціонального упорядкування алгоритму завдань, що мають бути виконані в межах процедури розпорядження майном, видається можливим скоротити цей строк до 2 місяців. Основним резервом скорочення часу є реформування нераціонального механізму виявлення кредиторів та інвесторів, яке краще було б проводити вже з моменту прийняття заяви про порушення справи про неспроможність боржника.

зменшити строк порядку визначення фінансово-економічного становища боржника та висунення пропозицій з боку арбітражного керуючого про можливий варіант врегулювання проблеми заборгованості неплатоспроможного боржника до 1-2 місяців;

передбачити адміністративну відповідальність за завідомо не правдиве оголошення громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності про свою неспроможність, утому числі звернення цих осіб до суду із заявою про визнання боржника банкрутом за наявності у нього можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; створення або збільшення фінансової неспроможності суб'єкта господарської-діяльності;

передбачити кримінальну відповідальність за втручання у діяльність суб'єкта господарської діяльності з метою створення фінансової неспроможності та погрозу або насильства щодо власника чи службової особи суб'єкта господарської діяльності, а також щодо їх близьких родичів, у зв'язку з виконанням чи невиконанням ними службових обов'язків.

передбачити окрему підставу для припинення провадження у справі саме у зв'язку з відсутністю простроченої заборгованості у заявника. Наслідком такого припинення має бути перевірка можливої наявності у заявника ознак злочину, передбаченого ст.218 КК України (фіктивне банкрутство). Адже у разі порушення справи про банкрутство за заявою боржника, останній отримує можливість зловживати своїм правом на тимчасовий захист від стягнень кредиторів у силу дії конкурсного мораторію;

вдосконалити як термінології чинного Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і законодавчої юридичної техніки взагалі.

Недосконалими залишаються і підзаконні нормативні акти. Так, Порядок проведення досудової санації державних підприємств, затверджений постановою КМ України від 17 березня 2000 р. № 515, не містить ефективних механізмів щодо захисту прав кредиторів на участь у прийнятті рішень стосовно відновлення платоспроможності державних підприємств (розглядати і брати участь у розробці і затвердженні плану досудової санації). Рішення про санацію та способи її проведення можуть прийматися уповноваженим державним органом. Зазначений нормативний акт пропонуємо відмінити, оскільки він містить дискримінаційні положення ігнорування прав кредиторів.

Сумно визнавати, що в Україні процедура банкрутства часто використовується, як частина схеми зміни права власності. За словами судді Вищого господарського суду України Олександра Удовиченка, суб’єкти господарювання не тільки перестали боятися процедури визнання банкрутом, а й почали користуватися прогалинами в законодавстві на свою користь.

Наприклад, зараз на сході країни багато промислових підприємств, що є прибутковими, перебувають в процесі визнання їх банкрутами за заявами так званих дружніх кредиторів.

В роботі розглянуто особливості формування і розвитку інституту банкрутства в Україні. Це було зроблено шляхом узагальнення існуючого стану наукових досліджень, розробки та законодавчої регламентації проблем правового регулювання банкрутства, виявлення недоліків та прогалин у чинному законодавстві, внесення пропозицій щодо їх усунення та вдосконалення законодавства, яке регулює цю сферу.

Вбачається, що основними тенденціями розвитку інституту банкрутства в Україні мають стати:

спрямованість законодавства на збереження господарюючого суб'єкта, насамперед, як економічної структури, роботодавця, платника податків, а не боржника - юридичної особи;

усунення можливостей для зловживання боржником статусом неплатоспроможного суб'єкта, зокрема, захистом від кредиторів, який надається мораторієм, зупиненням виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості, зупиненням нарахування пені, штрафів, інших фінансових санкцій тощо;

участь держави у процедурах банкрутства підприємств державного сектора економіки як власника майна із застосуванням ринкових методів, а не тільки владних приписів. Створення з цією метою спеціальної державної установи або госпрозрахункової організації, яка здійснювала б контроль за процесами банкрутства і певним чином впливала на розвиток подій у цій сфері: акумулювала претензії кредиторів державних органів, була наділена фінансовими ресурсами - для повноцінної участі у справах в якості кредитора, інвестора, санатора; готувала арбітражних керуючих, працювала над удосконаленням нормативної бази;

гармонізація законодавства про банкрутство з іншими галузями та інститутами законодавства.

Сьогодні у світі визнається, що законодавство про банкрутство повинно спрямовуватися на збереження соціальне значущих і потенційно прибуткових підприємств шляхом перепрофілювання збиткових виробників, гарантування зайнятості і, у кінцевому рахунку, забезпечення стабільності майнових відносин у країні. Саме така мета визначена у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але було б доцільно, рухаючись у бік розвитку так званого проборжникового законодавства про банкрутство не нехтувати й правами кредиторів, які у разі незадоволення їх майнових Інтересів самі можуть опинитися у стані неспроможності.

З огляду на задеклароване прагнення України стати активним учасником світового співтовариства не можна не враховувати певні принципи будування правової системи країн учасниць світового господарства, включаючи й законодавство про банкрутство. Серед таких принципів гласність, публічність, відкритість процедур, підзвітність призначених професійних осіб тощо. Критичний перегляд чинного законодавства України про банкрутство, введення згаданих принципів у чинний спеціальний закон вбачається необхідним для того, щоб зазначене законодавство відповідало світовим стандартам.

Аналізуючи стан платоспроможності на державних підприємствах, можна зробити висновок про те, що держава як власник майна для поліпшення фінансово-господарського стану цих підприємств застосовує різноманітні заходи щодо відновлення їх платоспроможності, основними з яких є процедура реструктуризації та списання податкової заборгованості.

Інформація щодо стану розгляду справ у господарських судах свідчить про наявність тенденції до збільшення сум вимог кредиторів до неплатоспроможних підприємств, загальної кількості розглянутих справ та справ, результатом яких стало прийняття рішення щодо банкрутства підприємств

Магістерська робота спрямована на розв`язання важливої проблеми - удосконалення державного регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами. У дослідженні були узагальнені питання передбачення виникнення та подолання неплатоспроможності підприємств, механізму державного регулювання в цій сфері та напрямів його вдосконалення. Проведено дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Необхідно розрізняти поняття „банкрутство”, „неплатоспроможність”, „криза”, що зумовлено тим, що під банкрутством слід визнавати лише окремий, найбільш серйозний випадок неплатоспроможності, коли неспроможний боржник здійснює карне діяння, яке заподіє шкоду кредиторам, що для підприємства є фінансовою кризою. Економіко-правовий зміст цієї градації полягає у тому, що неспроможний суб’єкт господарської діяльності при визначених умовах може повернути собі рівень звичайного неплатника, продовжити підприємницьку діяльність та розрахуватися з боргами. Визнання арбітражним судом підприємства банкрутом є основою для його ліквідації.

2. Визначено та систематизовано основні причини виникнення кризи на українських підприємствах, що зумовлено, в першу чергу, переходом від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової, кризовими явищами, притаманними трансформаційному періоду, а також процесами приватизації та адаптації підприємств до ринкових умов господарювання. В роботі вони класифіковані на внутрішні (а саме: операційні - неефективне використання виробничих потужностей, наявність та зростання зношеності активів, використання застарілих технологій, дефіцит ресурсів; інвестиційні - низький рівень інвестиційної активності, неефективний фондовий портфель; фінансові - висока вартість капіталу, велика частка позикового капіталу, зростання розміру заборгованості) та зовнішні (до яких відносяться загальноекономічні - інфляція, безробіття, нестабільність та недосконалість законодавства, тінізація економіки; ринкові - нестабільність валютного ринку, наявність зловживань з боку підприємств-монополістів, необґрунтоване втручання держави в ринкові відносини, необхідність адаптації підприємств до ринкових умов; інші - корупція, низький рівень економічної освіти, ринкового мислення та підприємницької поведінки, руйнування господарських зв`язків).

3. Доведена необхідність вдосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств на основі уточнення його концептуальних положень. Зокрема, в якості основних принципів слід визначити наступні: забезпечення пріоритетності відновлення платоспроможності підприємства порівняно з його банкрутством; узгодження норм законодавчого регулювання процесів відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємства з законодавством у сфері приватизації, а також положеннями антимонопольно-конкурентної, бюджетної, податкової, соціальної, регіональної політики та політики в сфері детінізації економіки; забезпечення балансу загальнодержавних інтересів з інтересами суб`єктів підприємницької діяльності та членів трудових колективів; здійснення селективної підтримки і стимулювання відновлення платоспроможності підприємств з тих видів економічної діяльності та виробництв, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки країни, а також моніторингу їх фінансово-господарського стану; гармонізація вітчизняного законодавства із законодавством ЄС; забезпечення прозорості процедур відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств.

4. З метою вдосконалення механізму державного регулювання процедури відновлення платоспроможності чи банкрутства в Україні запропоновано здійснити комплекс заходів, що передбачають перерозподіл функцій державних органів, відповідальних за регулювання цього питання та позбавлення їх дублювання. Крім того, вважається за доцільне у перехідний період (за умов закінчення приватизації та визнання економіки України ринковою) залишити особливі умови застосування процедур банкрутства стосовно окремих груп підприємств (зокрема, гірничих).

5. Збереження стратегічно важливих та підприємств - монополістів, що діють на загальнодержавних ринках, котрі опинилися у фінансовій кризі, доцільно забезпечувати за допомогою санаційних процедур, що повинні фінансуватися за рахунок стратегічного інвестора (власника). Участь держави у цьому процесі можлива у вигляді надання безвідсоткових кредитів, списання або розстрочення податкових боргів, надання державного замовлення або звільнення на деякий час від сплати податків.

6. Вдосконаленню механізму державного регулювання в сфері, що розглядається, повинно сприяти упорядкування статистичного (інформаційного) забезпечення. Статистичні дані щодо стратегічно важливих підприємств повинні відображати відомості щодо їх фінансово-господарського стану та надаватися органам, уповноваженим управляти державним майном, не рідше 1 разу на рік з метою формування ними відповідних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства цих підприємств. Крім того, ФДМУ необхідно створити єдину бази даних щодо підприємств, у статутному фонді яких держава має 25% або більше, які (за умов застосування процедур відновлення платоспроможності) вирішили свої проблеми та працюють прибутково, справа щодо їх банкрутства завершена та вони визнані платоспроможними. Ця база дозволить в майбутньому зробити висновки стосовно найбільш ефективних процедур відновлення платоспроможності для різних груп підприємств.

8. Для вдосконалення моніторингу забезпечення процесу відновлення платоспроможності розроблена методика аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств в Україні, яка передбачає здійснення п`яти основних етапів робіт, а саме: оцінка фінансового стану підприємства; проведення аналізу наявності (відсутності) ознак фіктивного або навмисного банкрутства; аналіз фінансових факторів, що привели до неплатоспроможності, визначення доцільності проведення санації; аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів; здійснення висновку щодо подальшого розвитку підприємства (тобто, чи економічно доцільно використовувати фінансові ресурси держави або інвесторів з метою відновлення платоспроможності цього підприємства, чи слід ліквідувати підприємство).

1.  Антикризове державне регулювання: сутність та вихідні положення / [В.І. Кошкіна, Л.П. Білих, С.В. Корягіна та ін.]; за ред. С.Г. Біляєва. - М.: ІНФРА-М, 2000. - 484 с.

2.  Антикризисное управление: от банкротства - к финансовому оздоровлению / [С.Г. Беляев, О.М. Вовченко, Е.Н. Жильцов та ін.]; за ред. Г.П. Иванов. - М.: ЮНИТИ, 1995. - 320 с.

3.  Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: автореф. дис… канд. юрид. наук.: спец.12.00.04 "Господарське право; господарський процес" / Р.Г. Афанасьєв. - Д., 2001. - 20 с.

4.  Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / [О.М. Бондар, О.В. Мозенков, О.В. Раевнєва, та ін.]; за ред. Т.С. Клебанова. - X.: Вид - во ІНЖЕК, 2003. - 271 с.

5.  Безсмертна Н.В. Підприємницьке право / Н.В. Безсмертна, О.Ю. Кашинцева, Я.О. Іолкін. - К.: Істина, 2005. - 448 с.

6.  Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: Науково - практичний коментар / В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2009. - 872 с.

7.  Бірюков О.М. Транскордонні банкрутства: проблеми і шляхи розв’язання: [монографія] / О.М. Бірюков - К.: Вид-во видавничо-поліграфічний центр Київський університет, - 2008. - 318 с.

8.  Бірюльов О.М. Право банкрутства на зламі віків: уроки для України / О.М. Бірюльов // Вісник господарського судочинства. - 2006. - № 4 - С.175.

9.  Бобкова А.Г. Правове регулювання відносин у процедурі банкрутства: Навчальний посібник. / А.Г. Бобкова, З.Ф. Татькова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. − 152 с.

10.  Боровські М. Над Україною нависло банкрутство / М. Боровські, А. Кюнленц // Іноземна преса про Україну. - 2009. - № 15. - С. 20.

11.  Валеев Д.Х. Подведомственность дел о несостоятельности / Д.Х. Валеев // Адвокат. - 2000. - № 5. - С.13-15.

12.  Валеев Д.Х. Процесуальные нормы надзора и контроля в исполнительном производстве / Д.Х. Валеев // Адвокат. - 2001. - № 9. - С.66-71.

13.  Вінник О.М. Господарське право: [монографія] / О.М. Вінник - К.: Атіка, 2005. - 623 с.

14.  Вышинский А.Я. Вопросы теории государства и права / А.Я. Вышинский. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. - 424 с.

15.  Господарський кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=436-15

16.  Грек Б.М. Банкрутство. Правозастосування та судова практика / Б.М. Грек, О.В. Буряк, М.П. Шкабрій. - К.: Юрінком, 2007. - 304 с.

17.  Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні / В.В. Джунь // Право України. - 2000. - № 4. - С.28.

18.  Джунь В.В. Вдосконалення структури провадження у справах про неспроможність: проблемні питання / В.В. Джунь // Право України. - 2004. - № 5. - С.92 - 3.

19.  Джунь В.В. Проблема процесуального плюралізму у справах про неспроможність / В.В. Джунь // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 1. - С.216-217.

20.  Джунь В.В. Проблеми вдосконалення конкурсного управління / В.В. Джунь // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 2. - С.163-171.

21.  Джунь В.В. Інститут неспроможності; світовий досвід розвитку та особливості становлення в Україні: [монографія] / В.В. Джунь - К.: Юридическая практика, 2006. - 384 с.

22.  Джунь В.В. До питання про принципи інституту неспроможності / В.В. Джунь // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - С.21-24.

23.  Дубинчин А. Мировое соглашение в деле о банкротстве: проблеми теории й практики / А. Дубинчин // Хозяйство и право. - 2000. - №7. - С.17.

24.  Єлецький С.Я. Фінансова санація та банкрутство підприємств / С.Я. Єлецький. - К.: Юстініан, 2007. - 170 с.

25.  Заболотний В.М. Реструктуризація підприємства / В.М. Заболотний, Л.П. Батенко, В.А. Білошапка. - К.: Міленіум, 2001. - 439 с.

26.  Знаменський Г. Господарське право: перспективи та пріоритети / Г. Знаменський // Юридичний вісник України. - 2002. - № 25. - С.4.

27.  Зыкова И.В. Новое в законодательстве о несостоятельности (банкротстве) / И.В. Зыкова // Законодательство и экономика. - 2003. - № 3. - С.35.

28.  Зуєва Л.С. Економічний механізм реструктуризації підприємств / Л.С. Зуєва, Е.І. Архипчук // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 10. - С.3-8.

29.  Коваленко М.А. Оцінка ефективності санації підприємств / М.А. Коваленко, Н.В. Лобанова // Фінанси України. - 2005. - № 3. - С.147-152.

30.  Колиниченко Е.А. Защита интересов неплатежеспособного должника при банкротстве. Сравнительно-правовой анализ / Е.А. Колиниченко - М.: Статут, 2001. - 208 с.

31.  Копилюк О.І. Фінансова санація та банкрутство підприємств / О.І. Копилюк, А.М. Штангрет. - Л.: УАД, 2005. - 150 с.

32.  Корецька С.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств / С.О. Корецька. - Запоріжжя.: ГУ ЗІДМУ, 2005. - 159 с.

33.  Крикун В.Б. Інститут банкрутства в системі державного регулювання ринкової економіки: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: спец.25.00.02 “Механізми державного управління” / В.Б. Крикун. - К., 2007. - 25 с.

34.  Лобартас В. Мирова угода у процедурі банкрутства / В. Лобартас // Юридичний вісник України. - 2005. № 4. - С. - 9.

35.  Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 05 квітня 2001 р. № 2341-III. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2341-14

36.  Мамутов Г.Л. Господарське право / Г.Л. Мамутов. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 910 с.

37.  Мельник О.О. Господарське право / О.О. Мельник. - К.: Вид-во КНЕУ, 2005. - 212 с.

38.  Ніколаєва Л.В. Підприємницьке право / Л.В. Ніколаєва, О. Старцед. - К.: Істина, 2006. - 208 с.

39.  Папе Г. Институт несостоятельности: общие проблемы и особенности правового регулирования в Германии. Комментарий к действующему законодательству / Г. Папе; [пер. з нем. В. Крикун]. - М.: БЕК, 2002. - 272 с.

40.  Пасічник В.Г. Планування змін та реструктуризація підприємств / В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна. - К.: Вид-во Європейського університету, 2006. - 150 с.

41.  Пінк Ф. Професія фахівця з питань банкрутства та законодавство у Великобританії / Ф. Пінк; [пер. з англ. О.Г. Тарасенко]. - К.: Преса України, 2000. - С.117-131.

42.  Повар П.О. Особливості ліквідації підприємств у разі недостатності майна / П.О. Повар // Вісник господарського судочинства. - 2008. - №2. - С.127.

43.  Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. - М.: Статут. 1998. - 353 с.

44.  Політико-правове регулювання підприємництва в Україні:

45.  теорія і практика / [Г.М. Волянська, В.М. Кампо, В.В. Ковтунець та ін.]; за ред.З.С. Варналій. - К.: Знання України, 2005. - 379 с.

46.  Полищук О. Непрерывное удовлетворение требований / О. Полищук // Юридическая практика. - 2006. - № 1. - С.14.

47.  Полищук О. Спасение от налогового залога / О. Полищук // Юридическая практика. - 2005. - № 41. - С.18-19.

48.  Поляков Б.М. Мирова угода у процедурі банкрутства / Б.М. Поляков // Вісник господарського судочинства. - 2001. - №2. - С.15

49.  Поляков Б.М. Законодавство України про банкрутство: теорія та практика його застосування // Б.М. Поляков. - К.: Юридична думка. 2005. - 240 с.

50.  Поляков Б.М. Мораторий как необходимый элемент процедуры банкротства / Б.М. Поляков // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С.14-16.

51.  Поляков Б.М. Порядок установления и изменения пассива должника в отношениях несостоятельности (банкротства) / Б.М. Поляков // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С.11-15.

52.  Поляков Б.М. Практика применения Закона Украины "О возобновлении платежеспособности должника или признания его банкротом" / Б.М. Поляков // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 10. - С.37-39.

53.  Поляков Б.М. Закон Украины о возобновлении платежеспособности должника или признания его банкротом: Научно-практический комментарий / Б.М. Поляков. - К.: ІнЮре, 2003. - 272 с.

54.  Поляков Б.М. Процедура банкротства в Украине: теорія и практика / Б.М. Поляков. - Донецьк.: Донбасс, 2001. - 480 с.

55.  Поляков Б.М. Німецький конкурсний процес / Б.М. Поляков // Санація та банкрутство. - 2005. - № 3. - С.94-95.

56.  Поляков Б.М. Припинення грошових зобов’язань в процедурі банкрутства / Б.М. Поляков // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 4. - С.22-28.

57.  Поляков Б.М. Санація як процедура банкрутства / Б.М. Поляков // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 1. - С.156-167.

58.  Пригуза П.Д. Деякі аспекти відновлення платоспроможності боржника у межах процедури розпорядження майном / П.Д. Пригуза // Санація та банкрутство. - 2006. - № 2. - С.150.

59.  Примакова Е. Ликвидация (реорганизация) предприятия, Мякота В., Бойцова М. - X.: Издательский дом "Фактор", 2004. - 240 с.

60.  Притика Д.М. Питання формування судової практики у справах про банкрутство / Д.М. Притика // Санація та банкрутство. - 2005. - № 1. - С.3-5.

61.  Про введення мораторію на примусову реалізацію майна [Електронний ресурс]: Закон України від 29 листопада 2001 р. № 2864-ІІІ. Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2864-14

62.  Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом [Електронний ресурс]: Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-12. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws

63.  Про господарські товариства [Електронний ресурс]: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-12. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1576-12

64.  Про державний департамент з питань банкрутства [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р. № 533. - Режим доступу: http://www.sdb.gov.ua/control/uk/publish

65.  Про деякі питання практики застосування Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом [Електронний ресурс]: Рекомендації Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 р. № 04-5/1193. - Режим доступу: http://sudpraktika. in.ua/pro-deyaki-pitannya-praktiki-zastosuvannya-zakonu

66.  Про оподаткування прибутку підприємств [Електронний ресурс]: Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР. - Режим доступу: http://search. ligazakon.ua/l_doc2. nsf/link1/Z0334_0.html

67.  Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами [Електронний ресурс]: Закон України від 20 лютого 2003 р. № 550-IV. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=550-15

68.  Про систему оподаткування [Електронний ресурс]: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251-XII. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1251-12

69.  Пянтковський В.Л. Особливості регулювання санації державних підприємств / В.Л. Пянтковський // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 10. - С.40-44.

70.  Ращевский Е. Сравнительно-правовой анализ новых положений законодательства о банкротстве, касающихся зачета встречных требований / Е. Ращевський // Хозяйство и право. - 2003. - № 6. - С.99-106.

71.  Ращупкина В.Н. Реструктуризация й санация предприятия / В.Н. Ращупкина. - Донецьк.: Норд-Пресс, 2005. - 317 с.

72.  Родзинський А. Банківські міфи про банкрутство для українців / А. Родзинський // Економічна правда, - 2009. - № 4. - С.17-19.

73.  Салига С.Я. Управління фінансовою санацією підприємства / С.Я. Салига, О.І. Дацій, Н.В. Нестеренко. - Запоріжжя.: ЗІДМУ, 2005. - 238 с.

74.  Свит Ю. Восстановительные процедуры - способ предотвращения банкротства / Ю. Свит // Российская юстиция. - 1998. - № 3. - С.16-18.

75.  Святогор А. Замораторенные требования кредиторов / А. Святогор // Юридическая практика. - 2005. - № 23. - С.12-13.

76.  Сгара З. Особенности заключения мирового соглашения в процедуре банкротства финансовых учреждений / З. Сгара // Предпринимательство, хазяйство й право, - 2002. - № 9. - С. 19-21.

77.  Селіванов А.О. Процедура штучного банкрутства підприємств: колізії у законодавстві та практика господарських судів / А.О. Селіванов // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 2. - С.137-144.

78.  Серан А.В. Основания недействительности сделок должника-банкрота / А.В. Серан // Арбитражная практика. - 2005. - № 4. - С.3-13.

79.  Слівак А. Є. Проблеми регулювання банкрутства підприємств чи відновлення їх платоспроможності в Україні/ А. Є. Слівак // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 12. - С.8-10.

80.  Сміян Л.С. Правове регулювання банкрутства [підручник] / Л.С. Сміян - К.: КНТ, 2009. - 464 с.

81.  Телюкина М.В. Зачет встречного однородного требования. Специфика его применения в конкурсном процессе / М.В. Телюкина // Законодательство. - 1999. - № 8 - С.23-25.

82.  Телюкина М.В. Мораторий на удовлетворение требований кредиторов в течение внешнего управления / М.В. Телюкина // Закон. - 2003. - № 8. - С.65-69.

83.  Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств [навчальний посібник] / О.О. Терещенко - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.

84.  Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / Тітов М.І. - Х.: Консул, 1997. - 197 с.

85.  Торкановский Е. Антикризисное управление / Е. Торкановский // Хозяйство и право. - 2000. - № 1. - С.14 - 30.

86.  Україна. Конституція (1996). Конституція України = Конституція України: [із змін. та допов.] станом на груд. 2004 р. - Одеса: Негоціант, 2005. - 80 с.

87.  Фролов Ю. Некоторые проблемы применения сроков исковой давности, их отличия от иных сроков в гражданском праве / Ю. Фролов // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2001. - № 10. - С.45-47.

88.  Хатню Н.С. Рейдерство як спосіб припинення права власності / Н.С. Хатню // Вісник АПСВ при федерації профспілок. - 2005. - № 2. - С.115-118.

89.  Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=435-15

90.  Чубар Т.М. Зарахування зустрічних однорідних вимог у конкурсному процесі Стародавнього Риму / Т.М. Чубар // Санація та банкрутство. - 2005. - № 3. - С.96-98.

91.  Чумак О. Оцінка ймовірності банкрутства / О. Чумак // Головбух: Всеукраїнська бухгалтерська газета, перший щотижневик для головного бухгалтера. - 2008. - № 15. - С.34-39, 50-64.

92.  Шершеневич Г.Ф. Конкурсний процес / Г.Ф. Шершеневич. - М.: Статут, 2000. - 46 с.

93.  Щербина В.С. Господарське право / В.С. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 653 с.

94.  Яцева Е. Принципы законодательства о банкротстве и действительность сделок несостоятельного должника / Е. Яцева // Юрист. - 2003. - № 9. - С.35-38.