Дипломная работа: Реформування податкового законодавства України до європейських стандартів: організаційно-правові засади

На сьогодні податок на додану вартість є основним непрямим податком у державах-членах Європейського Союзу. Частина надходжень від цього податку спрямовується на фінансування бюджету ЄС. Застосування податку на додану вартість є неодмінною умовою для вступу до ЄС нових членів. Тому приведення податкового законодавства України з питань оподаткування податком на додану вартість у відповідність до законодавства Європейського Союзу, а саме, положень Шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. з питань гармонізації законодавства держав-членів, що регулює податки з обігу (Спільна система справляння податку на додану вартість: єдиний принцип визначення суми податку (далі – Директива 77/388)), виконає неодмінну умову для вступу України до ЄС та призведе до позитивних наслідків для податкової системи та економіки України.

Згідно зі ст. 12 Директиви 77/388 встановлено, що стандартна ставка податку на додану вартість визначається кожною державою-членом ЄС як відсоток до оподатковуваної суми та має бути однаковою для поставок товарів та надання послуг. При цьому, з 1 січня 2001 р. до 31 грудня 2005 р. ставка податку на додану вартість, яку застосовують держави-члени ЄС, повинна бути не меншою ніж 15 відсотків.

Держави-члени ЄС можуть застосовувати одну або дві знижені ставки податку відповідно до умов, які вони встановлюють для цілей забезпечення правильного та простого застосування таких знижених ставок i попередження будь-якого можливого ухилення від оподаткування. Такі ставки визначаються як відсоток до оподатковуваної суми, який не може бути меншим 5%, та застосовуються до товарів та послуг, перелічених у додатку Н до Директиви 77/388.

Крім режиму знижених ставок держави – члени ЄС можуть застосовувати режим звільнення від обкладання ПДВ певних видів операцій згідно зі ст. 13 — 16 ч.10 Директиви 77/388. А саме, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції, які носять соціальний характер і знайшли підтвердження своєї необхідності у міжнародній практиці.

Тому вилучення Законом України від 25 березня 2005 р. № 2505-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”[5] та деяких інших законодавчих актів України” із переліку звільнень операцій, що безпосередньо не пов'язані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення, спотворюють умови здорової конкуренції та ставлять в нерівні умови платників окремих галузей народного господарства, забезпечить справедливий підхід при оподаткуванні всіх категорій платників податку на додану вартість в Україні.

Тринадцятою директивою Ради ЄС від 17 листопада 1986 р. 86/560/ЕЕС[6] щодо наближення законодавства держав – членів ЄС стосовно податків з обороту передбачено правила відшкодування податку на додану вартість його платникам, які не мають постійного місця провадження підприємницької діяльності на території ЄС.

В Європейському Союзі фактично не відбувається гармонізації або координації прямих податків. Існуючі акти тільки дають часткову відповідь на конкретні випадки подвійного оподаткування.

У Договорі про заснування ЄС немає ст., що стосується прямих податків, але законодавство держав-членів з питань прямого оподаткування також є об’єктом гармонізації. В основному це стосується окремих аспектів прямого оподаткування і пов’язано з отриманням доходів фізичними і юридичними особами в результаті транскордонних операцій.

Відповідно основне навантаження по врегулюванню прямих податків в ЄС покладається на національне законодавство держав-членів.

На сьогоднішній день прийнято лише кілька директив, положення яких спрямовані на зближення законодавства держав-членів з питань прямого оподаткування.

Зокрема, Директива Ради 90/434/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується у випадках злиття, поділу, переведення активів та обміну акціями, коли товариства знаходяться в межах юрисдикції різних держав-членів, була прийнята з метою узагальнення поддаткових положень, які підлягають застосуванню при транскордонному перетворенні компаній, і для врегулювання питань оподаткування материнських та дочірніх компаній, що належать різним державам-членам Європейського Співтовариства.

Поряд з цим, проблема, яку повинна була вирішити Директива, полягала в тому, що транскордонні операції компаній всередині однієї держави не залучаються до оподаткування доходів на приріст капіталу, а здійснювані компаніями різних держав-членів – підлягають оподаткуванню. Тому, з метою створення в рамках Співтовариства умов, аналогічних тим, які існують на внутрішніх ринках, а також для забезпечення створення та ефективного функціонування спільного ринку, було вирішено шляхом прийняття відповідної Директиви заснувати загальні правила, які були б нейтральними з точки зору конкуренції, а також для надання суб’єктам господарювання можливості адаптуватися до вимог спільного ринку, підвищити їхню продуктивність та конкурентоспроможність на міжнародному рівні.

Директива Ради 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських та дочірніх компаній, які знаходяться в межах юрисдикції різних держав-членів, була прийнята з метою узагальнення податкових положень, які підлягають застосуванню при транскордонному перетворенні компаній, і для врегулювання питань оподаткування материнських та дочірніх компаній, що належать різним державам-членам Європейського Співтовариства.

Норми податкового права, що регулюють відносини між материнськими і дочірніми компаніями, що належать різним державам-членам, є менш сприятливими в порівнянні з положеннями, що діють у відношенні материнських і дочірніх компаній однієї держави. Регулювання цих відносин між компаніями різних держав-членів має важливі розбіжності. Проблема, яку покликана була вирішити директива, полягала в тому, що держава, у якій розташована материнська компанія, вправі оподатковувати податком отриманий від дочірньої компанії розподілений прибуток, що приводить до подвійного оподатковування, тому що держава в якій розташована дочірня компанія також вправі стягувати з цього прибутку податок у джерела виплати.

При адаптації податкового законодавства у сфері спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва - у Європейському Співтоваристві мікропідприємства, малі та середні підприємства розглядаються як визначний фактор у забезпеченні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринка, а також як фактор забезпечення зайнятості населення.

Вивчивши законодавство ЄС, можна дійти висновку, що нормативні акти, прийняті з метою підтримки малого бізнесу, не передбачають встановлення будь якої форми спрощеної системи оподаткування, зокрема, єдиного або фіксованого податку. Натомість передбачається можливість суб’єктам малого підприємництва – фізичним особам нарівні з юридичними особами сплачувати податок на прибуток підприємств, оскільки, в більшості європейських країн ставки прибуткового податку на доходи фізичних осіб є значно вищими ставок податку на прибутки юридичних осіб. З урахуванням практики застосування діючого законодавства спрощеної системи оподаткування та аналізу законодавство ЄС, необхідно переглянути критерії, які дають право суб’єктам малого бізнесу перебувати на спрощеній системі оподаткування.

1.2 Концепція загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2002 р.)

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу [7].

Важливим фактором проведення правової реформи та інтеграції України до Європейського Союзу є формування та виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Загальнодержавна програма), а також створення ефективного механізму її реалізації.

Метою Загальнодержавної програми є створення передумов до підготовки законодавчого поля для входження України в Європейський Союз.

Головними завданнями Загальнодержавної програми є[8]:

забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р., інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з Європейським Союзом;

розвиток законодавства України у напрямі його наближення до законодавства Європейського Союзу та забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів законів та інших нормативно-правових актів;

створення правової бази для інтеграції України до Європейського Союзу;

створення на законодавчому рівні загальнодержавного механізму адаптації законодавства, який визначав би цілі та сфери, етапи адаптації законодавства, складовими елементами якого повинно бути фінансове, інформаційне, наукове та кадрове забезпечення;

забезпечення системності та узгодженості у роботі органів державної влади під час здійснення заходів з адаптації законодавства;

вдосконалення порядку планування нормотворчої роботи на основі довгострокової програми розвитку законодавства України з метою його наближення до законодавства Європейського Союзу;

вироблення єдиних, обов'язкових для всіх суб'єктів права законодавчої ініціативи правил підготовки проектів нормативно-правових актів у процесі адаптації законодавства;

вдосконалення інформаційного забезпечення роботи з адаптації законодавства;

вдосконалення кадрового забезпечення в органах державної влади, підготовка спеціалістів, які відповідали б особливим кваліфікаційним вимогам, що ставляться до учасників процесу адаптації законодавства;

підвищення рівня володіння офіційними мовами держав - членів Європейського Союзу державних службовців;

вдосконалення порядку підготовки щорічних пропозицій щодо обсягів фінансування заходів з адаптації законодавства в рамках Державного бюджету України.

Формування та реалізація Загальнодержавної програми повинні здійснюватися з додержанням таких основних принципів[9]:

узгодженості пріоритетів адаптації законодавства з основними напрямами правової реформи в державі, Стратегією та Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими загальнодержавними і національними програмами;

поступовості і планомірності наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

інтегральної єдності процесу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу із загальним нормотворчим процесом в Україні;

тісної взаємодії Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у процесі адаптації законодавства, координації розроблення та реалізації планів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо цілей, етапів, ресурсів та об'єктів робіт у зазначеній сфері;

системності формування та виконання Загальнодержавної програми;

поєднання бюджетного і позабюджетного фінансування;

максимально ефективного використання міжнародної технічної допомоги.

Процес адаптації має охоплювати всі сфери законодавства України, але пріоритети не повинні бути постійними, а мають визначатися на певний етап і коригуватися залежно від ситуації.

У Загальнодержавній програмі пріоритети мають надаватися законодавчим актам України, наближення яких до відповідних законодавчих актів Європейського Союзу сприятиме, зокрема, правовому забезпеченню заходів щодо формування ринкових відносин, конкурентного середовища та сприятливого інвестиційного клімату, створення сучасної ринкової інфраструктури, банківської, податкової та митної систем.

1.3 Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2004 р.)

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Програма) визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування [10].

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.

Невід'ємною частиною цієї Програми є Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації.

Acquis communautaire (acquis) – це правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Адаптація законодавства – це процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire.

Джерела acquis communautaire:

первинне законодавство:

Договір про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 р. (з 1993 р. - Договір про заснування Європейського співтовариства), Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. (далі - установчі договори) з наступними змінами, внесеними Маастрихтським договором (Договір про утворення Європейського Союзу 1992 р.), Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2001 р., а також актами про приєднання;

Договір про Європейський Союз 1992 р., із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2001 р., а також договорами про приєднання;

Договір про злиття 1965 р.;

акти про приєднання нових держав-членів;

вторинне законодавство:

директива;

регламент;

рішення;

рекомендація або висновок;

джерело права у формі міжнародної угоди;

загальний принцип права Європейського співтовариства;

рішення Європейського суду;

спільна стратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, як це визначено ст. 13 Договору про Європейський Союз;

спільні дії в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

спільна позиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

рамкове рішення щодо гармонізації законодавства в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);

спільна позиція в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);

рішення в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);

загальне положення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

Державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов'язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

В Україні створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства. Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. (далі - УПС) визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства.

Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до acquis Європейського Союзу.

З урахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконання Програми[11].

а) Перший етап виконання Програми розрахований на 2004 - 2007 роки.

На першому етапі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптація законодавства України, є сфери, визначені ст. 51 УПС, а саме:

митне право;

законодавство про компанії;

банківське право;

бухгалтерський облік компаній;

податки, включаючи непрямі;

інтелектуальна власність;

охорона праці;

фінансові послуги;

правила конкуренції;

державні закупівлі;

охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин;

довкілля;

захист прав споживачів;

технічні правила і стандарти;

енергетика, включаючи ядерну;

транспорт.

На першому етапі виконання Програми необхідно:

забезпечити розробку глосарію термінів acquis communautaire для адекватності їхнього розуміння та уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також розробити і запровадити єдині вимоги до перекладів актів acquis communautaire на українську мову, створити централізовану систему перекладів;

провести порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах;

здійснити переклад на українську мову актів acquis communautaire у цих сферах;

на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та Східної Європи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів України та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis Європейського Союзу;

створити загальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського права, забезпечити вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства;

створити систему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права, включаючи розроблення та затвердження відповідних навчальних програм;

вжити заходів щодо опрацювання та затвердження спільного з ЄС механізму підготовки планів-графіків адаптації та моніторингу їх виконання.

У пріоритетних сферах адаптація законодавства України здійснюється у такій послідовності:

визначення актів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері;

переклад визначених актів на українську мову;

здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в Європейському Союзі;

розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire;

проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій;

визначення переліку законопроектних робіт;

підготовка проектів законів України та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;

моніторинг імплементації актів законодавства України.

Елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу.

Конкретні заходи з адаптації законодавства (в тому числі інституціональні перетворення), прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (у тому числі видатків на підготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни, проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів acquis communautaire на українську мову, підготовку глосарію термінів acquis communautaire тощо) визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Координаційна рада), погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наказами ДПА України затверджено Детальний план дій за реструктуризованим проектом „Програма модернізації державної поддаткової служби України” .

Відповідно до п. 76 розділу “Політика у сфері підприємництва “ заходів щодо виконання у 2006 році Плану дій Україна – ЄС передбачено захід щодо розроблення проекту Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Станом на сьогодні ДПА України підготувала пропозиції стосовно напрямків удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва і направила Міністерству фінансів України (лист від 21.08.06 р. №9338/5/17-0116) для врахування при розробці спеціального Закону України про спрощену систему оподаткування.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів від 15.03.06 р. 151-р „Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержав-ної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” Державна податкова адміністрація України здійснила такі заходи з адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006 р.:

1) фахівцями Державної податкової адміністрації України із залученням громадськості, представників центральних органів виконавчої влади та науковців проводиться робота з опрацювання оновленої редакції проекту Податкового кодексу України (далі – проекту Кодексу-2006). Під час доопрацювання відповідних розділів проекту Кодексу враховуються вимоги приведення їх у відповідність до основних норм європейського законодавства.

2) Щодо виконання абзацу першого п. 3 розділу І вказаного плану заходів стосовно доопрацювання проекту Кодексу в частині регулювання прямого оподаткування, то у розділі ІІ “Податок на прибуток підприємств” проекту Кодексу запропоновано змінити редакцію визначення терміну “звичайна ціна” та встановити конкретні методи визначення звичайних цін, які застосовуються у міжнародній практиці, а саме, порівнювальної неконтрольованої ціни (анало-гів продаж), ціни перепродажу, “витрати плюс” та балансової вартості. Це сприятиме ефективності контролю за правильністю формування платниками податків податкових зобов’язань.

3) Також з метою недопущення використання схем ухилення від оподаткування податком на прибуток підприємств, які побудовані на операціях з офшорними нерезидентами, у проекті Кодексу запропоновано встановити однакові правила відображення у податковому обліку з податку на прибуток підприємств активів, що були придбані у (через) таких нерезидентів.

Одночасно положеннями проекту Кодексу передбачено нарахування амортизації на 85 відсотків вартості основних фондів, що придбані у нерезидентів, які мають офшорний статус.

4) Також з метою приведення визначення терміну "роялті" у відповідність до Директиви Ради ЄС від 03 червня 2003 р. 2003/49/ЄС про спільну систему оподаткування, яка застосовується до виплат відсотків та роялті між пов’язаними компаніями з різних держав-членів, на сьогоднішній день Державною податковою адміністрацією України відпрацьовується зазначене питання разом із зацікавленими суб'єктами господарювання.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОГО

ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З ПОДАТКОВИМ

ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1 Аналіз актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у сфері адаптації податкового законодавства

Повна гармонізація прямих податків ніколи не була метою здійснення податкової політики на рівні ЄС. Радше мала місце координація та узгодження у тих сферах, де податкові відносини безпосередньо впливали або були чинниками виникнення недобросовісної податкової конкуренції. Таким чином політика у сфері прямих податків здійснювалась з метою забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку і, особливо, забезпечення реалізації свободи руху товарів і капіталів та платежів. З огляду на це базисом політики у сфері прямих податків є принцип недискримінації та основоположні свободи, передбачені положеннями Договору про заснування ЄС. Отже, основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються: створення загальної системи оподаткування материнських та дочірніх компаній; злиття, поділу та обміну акціями - щодо компаній, які знаходяться в межах юрисдикцій різних держав-членів, а також питань коригування прибутків пов'язаних осіб. Велика увага, з метою створення більш сприятливих умов діяльності малих та середніх підприємств, надається також оподаткуванню таких суб'єктів, оскільки їх частка на ринку ЄС становить близько 99 % усіх суб'єктів господарювання Європейського Співтовариства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13