Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi

англо-американським законодавством той, що виставлений або сплачуваний за

межами відповідно Об'єднаного Королівства або США. У випадку виникнення

неплатоспроможного акцептанта іноземного векселя до строку платежу

держатель може вчинити протест у цілях більш надійного забезпечення своїх

інтересів, тобто своїх прав по відношенню до трасанта індосантам (ст. 51

ЗПВ, ст. 3-501 ЄТК).

В деяких країнах протест у неплатежі дає держателю процесуальні та

інші переваги при здійсненні примусового стягнення за несплаченими

векселями (спрощена судова процедура, попередній арешт майна акцептанта,

блокування коштів на його рахунках в банку). Крім того, так як у деяких

країнах вексельним протестам надається гласність (про опротестовані векселі

дається публікація в пресі та ін.) протест може негативно вплинути на

ділову і моральну репутацію вексельного боржника.

Згідно з ЄВЗ, протест у неплатежі векселя строком на визначений день

або в стільки-то часу від складання чи пред'явлення повинен бути здійснений

в один із двох робочих днів, наступних за днем, в який вексель підлягає

сплаті; векселі строком за пред'явленням — на протязі одного року з дня

складання векселя, якщо трасантом або індосантом не встановлені інші

строки, або наступного дня, якщо пред'явлення мало місце в останній день

цього строку (ст.44 ЄВЗ).

За англійським законом протест у неплатежі іноземного векселя повинен

бути здійснений в день, коли вексель був несплачений. За американським

законом зобов'язання здійснення протесту банком настає в той же робочий

день, будь-якою іншою особою — на протязі трьох робочих днів після відмови

платника від платежу(ст. 3-508 ЄТК).

Відповідно до ЄВЗ за будь-яку відповідальну за векселем особу може

бути даний аваль — спеціальне вексельне доручительство, за допомогою якого

гарантується платіж (повністю або частково). Аваль дається на векселі або

додатковому аркуші (алонжі), виражається словами «вважати за аваль» або

іншим подібним формулюванням і підписується авалістом. Кожний підпис таким

векселем, є товарна угода, комерційний кредит, що надається продавцем

покупцю при реалізації товару. В цій якості вексель може виступати, з

однієї сторони, як знаряддя кредиту, а з іншої — виконувати функції

розрахункового засобу, багато разів переходячи із рук в руки та

обслуговуючи в якості замінника грошей численні угоди купівлі-продажу

товарів.

Вексель як міжнародний фінансовий документ за час свого існування може

переходити від однієї особи до іншої на територіях різних держав. Звідси

виникнення цілої низки зобов’язань, підлягаючих виконанню, охороні, а у

випадку суперечки – судовому розв’язанню не тільки в різний час, але й на

територіях дії різних вексельних законів. Таким чином, для суду території

одного вексельного закону часто буває необхідним вирішувати проблеми про

вексельну суперечку з врахуванням також і чужих вексельних законів.

1.3 Учасники вексельної форми взаєморозрахунків,

організація та технологія.

Виходячи із визначення простого і переказного векселя первинними

сторонами простого векселя виступають дві особи:

- векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за

векселем;

- ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель,

перед яким платник приймає зобов'язання про платіж. У переказному векселі

первісними учасниками є:

- трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;

- трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за

векселем;

- ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого

виставляється вексель. Тобто, за переказним векселем, на відміну від

простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово

підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця

спеціальна дія називається акцептом тратти.

Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після

акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

|Особа яка:|Простий |Переказний вексель |

| |вексель | |

| | |При участі |При участі 2-х осіб |При участі |

| | |3-х осіб | |4-х осіб |

|Платить по|Векселе-дав|Трасат |Трасат |Трасат, |Трасат |

|векселю |ець | | |він же | |

| | | | |трасант | |

|Видає | |Трасант |Трасант, | |Трасант |

|вексель | | |він же | | |

| | | |ремітент | | |

|Отримує |Векселе-дер|Ремітент | |Ремітент|Ремітент |

|вексель |жатель | | | | |

|Отримує | | | | |Презентант |

|платіж | | | | | |

Простий вексель видається з метою оформити раніше (або одночасно)

здійснений перехід цінностей, це значить, що простий вексель видається

боржником кредитору. Отже, для боржника – він борговий документ, а в руках

кредитора – доказ відправки цінностей і забезпечення зворотного отримання в

строк грошового еквівалента, а разом з тим, у випадку необхідності, вексель

дає можливість кредитору отримати капітал, що знаходиться у векселі, раніше

строку.

Усіх учасників векселя пов'язують визначені правовідносини, предметом яких

є, в кінцевому результаті, сплата вексельної суми.

Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, приймає на себе перед

ремітентом, а також евентуальне і перед наступним держателем векселя (якщо

вексель буде мати подальший обіг) відповідальність за його оплату. Але

трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність носить

вторинний характер, тому що вона настає тільки у випадку несплати векселя

платником.

Ця відповідальність є безвідзивною, тому буде недійсною усяка оговірка

на векселі, за допомогою якої трасант знімає з себе цю відповідальність

(наприклад, «без звороту »). Трасант також несе відповідальність за акцепт

векселя платником, яка виражається в тому, що, якщо платник відмовиться

акцептувати вексель, то держатель має право пред'явити трасанту негайну

вимогу про платіж за векселем, не чекаючи строку платежу. Але в цьому

випадку трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт до настання

строку платежу за векселем.

Ремітенту (або наступному держателю векселя) належить кореспондентське

право по відношенню до трасанта, тобто право вимагати платіж за векселем у

випадку відмови платника від акцепта або сплати векселя. Але це право може

бути реалізоване тільки при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов:

своєчасного пред'явлення векселя до акцепту або платежу та здійснення

протесту в неакцепті або неплатежі. Але якщо трасант зробить у векселі

відмітку «без протесту» або «без витрат», то дотримання перелічених умов

для пред'явлення вимоги про платіж до трасанта не обов'язкове.

Зобов'язання трасанта перед ремітентом (і наступним держателем)

підтверджується підписом трасанта на векселі і в силу цього носить

вексельний характер. Разом з тим, трасант і ремітент пов'язані також

відносинами тієї угоди, яка була передумовою видачі векселя. Ці

правовідносини між ними регулюються не нормами вексельного права, а нормами

цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів. Тобто видача

векселя, створюючи нові вексельні відносини між трасантом і ремітентом, не

зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою. Внаслідок

цього ремітент, що втратив за будь-якої причини право вимоги до трасанта із

векселя, може пред'явити останньому позов із основної угоди, а трасант має

право заявити проти вимоги ремітента за векселем заперечення із цієї ж

утвореної між ними угоди.

Але трасант не тільки несе зобов'язання за векселем, але й має також право

прямого позову, основаного на векселі, проти акцептанта, що не сплатив

вексель. Такий позов можливий у випадку, коли сам трасант одночасно є і

ремітентом (тобто коли вексель виписаний за власним наказом трасанта), а

також у випадку, коли трасант оплачує вексель у порядку зверненої до нього

регресної вимоги держателя векселя.

Платник, що не акцептував вексель, не є відповідальною за векселем

особою, тому що він не поставив на векселі свій підпис, який тільки і може

породити вексельну відповідальність. Але акцепт не є обов'язковою дією для

того, щоб платник здійснив оплату виставленого на нього векселя. Тому

ремітент (або інший держатель) має право надати вексель платнику у належний

строк для оплати. Платіж, здійснений платником за таким векселем, буде

носити визвольний характер, тобто визволить платника від його зобов'язання

за основним договором з трасантом, а також звільнить трасанта від його

віповідальності перед ремітентом (або іншим держателем) за векселем; з

оплатою векселя платником вексель гаситься. Якщо платник відмовиться від

оплати векселя, він може нести відповідальність тільки перед трасантом, але

відповідальність не вексельну, а таку, що виникає із укладеної між ними

угоди, по якій і був виставлений вексель.

Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на нього переказний

вексель. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким

чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його

держателю в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним

вексель, його зобов'язання за векселем стає безвідзивним (навіть якщо він

пізніше й закреслив свій акцепт).

Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним

(на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя).

У випадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повинен

опротестувати вексель в не-акцепті. В цьому випадку у його держателя

виникає право оплати у порядку регресу, тобто зворотньої вимоги до

попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Призначення індосаменту і його юридична природа

Вексель як цінний папір має підвищену обігоздатність і тому широко

використовується як платіжний засіб. Векселі легко приймаються в оплату

боргу не тільки тому, що кредитор впевнений у своєчасності платежу, але й

тому, що таким векселем він, в свою чергу, має можливість розплатитися за

своїми власними зобов'язаннями, а при необхідності — шляхом обліку в банку

отримати гроші до строку платежу. Один і той же вексель в процесі обігу

здатний погасити цілий ряд грошових зобов'язань.

Звичайним засобом передачі векселя є індосамент — особливий

передаточний напис, що здійснюється, як правило, на оборотній стороні

векселя (звідси термінологія, що історично склалась і походить від

італійського іn dosso — на спині) або на додатковому аркуші — алонжі.

Переуступка (дія передачі векселя) векселя за допомогою передаточних

написів називається індосуванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює

передаточний напис, тобто переуступає вексель по індосаменту - індосантом,

а особа, що отримує вексель по індосаменту — індосатом або індосатором

(векселедержателем).

Можливість передачі векселя за допомогою індосаменту поширила межі

його застосування, перетворивши вексель із знаряддя переказу коштів в засіб

платежу і далі — в товар, що купується з метою здійснення ним платежу.

В силу оборотності векселів — ця якість визначається за будь-яким векселем,

навіть виданим без застереження про наказ. У зв'язку з цим вираз «або

наказу» не є обов'язковим реквізитом, тому що і при відсутності такого

зазначення вексель може передаватися по індосаменту. Навпроти, лише

включення у вексель спеціальної відмітки «не наказу» або рівнозначної їй

може позбавити вексель властивості оборотності. Право позбавити вексель

цієї здатності належить тільки векселедавцю. Якщо вексель виданий у формі

оборотного документа, він продовжує залишатися таким до кінця, тобто до

його погашення. Ніякі застереження на векселі, що обмежують його

переуступку (передачу), зроблені після видачі векселя, або позавексельна

угода сторін не можуть коливати оборотність векселя. А застереження «не

наказу», що зроблена індосантом, не виключає можливості подальшого

індосування векселя, а лише знімає відповідальність з такого індосанта

перед наступним його придбавачем.

Векселі з застереженням «не наказу», що зроблена векселедавцем, можуть бути

передані у власність або переуступлені ремітентом іншій особі, новому

кредитору, але лише з дотриманням форми і з наслідками загальноцивільного

договору про переуступку вимоги (цессії) так, як може бути передане право

вимоги за звичайним цивільним зобов'язанням. За договором цессії право

вимоги переходить до нового кредитора саме у тому стані, в якому воно було

у першого кредитора, зі всіма характерними для нього перевагами і

недоліками. Відбувається лише зміна осіб у зобов'язанні. Місце першого

кредитора займає нова особа, яка має ті ж права, що і її попередник, у

зв'язку з чим боржник може висувати проти вимоги нового кредитора усі

заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги.

Перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за

дійсність переданої вимоги, але він не відповідає за виконання боржником

своїх зобов'язань.

Крім того за допомогою цессії передаються векселі після протесту у

неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення

протесту.

Переуступка векселів по індосаменту суттєвим чином відрізняється від

переуступки за договором цесії за змістом, правовими наслідками і формою:

в результаті здійснення індосаменту індосант приймає на себе

відповідальність перед будь-яким наступним векселедержателем (якщо в текст

передаточного напису не включене спеціальне застереження); при цесії той,

хто поступається своїми правами відповідає тільки перед своїм спадкоємцем і

лише за їх дійсність, але не за здійсненність;

індосамент являє собою односторонню угоду, яка укладається тим, хто

поступається своїми правами за векселем; цесія ж є двостороннім договором

між тим, хто поступається, і тим, хто придбає права;

вексельне законодавство допускає здійснення бланкового або

пред'явительського індосаменту; цесія ж може бути тільки іменною;

індосамент передбачає повну і безумовну передачу прав за векселем; при

цесії передача прав може бути здійснена при умові чи частково.

Вручення векселя новому кредитору (індосатору) є також необхідним і

важливим елементом процесу переуступки векселя по індосаменту. Індосатор

для реалізації своїх прав, які визначені векселем, повинен мати сам цінний

папір, тобто стати векселедержателем. Переуступка векселя у власність

нового кредитора тільки тоді може вважатися завершеною, коли після

індосаменту вексель реально переходить до рук нового кредитора або

знаходиться в його розпорядженні. Тобто вручення векселя є тим юридичним

фактом, який визначає момент виникнення у індосатора права власності на

вексель. Тому до вручення векселя передаточний напис, що зроблений

індосантом, вважається відзивним і може бути ним анульований, а будь-який

закреслений індосамент вважається ненаписаним.

Щоб індосамент міг виконати свою функцію, необхідно, перш за все, щоб

індосаменти, які проставлені на векселі, являли собою неперервний ряд,

низку, тому що тільки із неперервного ряду індосаментів можливо

відслідкувати перехід прав від однієї особи до іншої. Цей ряд починається

індосаментом ремітента (або трасата) і далі продовжується індосаментами

наступних держателів. Для неперервності ряду індосаментів достатньо

наявності зовнішньої тотожності між підписом індосанта і ім'ям попереднього

держателя. При цьому навіть фальшивий або неуповноважений індосамент

вважається повністю дійсним і не перериває низку.

Форма і види індосаменту

Індосамент повинен бути здійснений у письмовій формі, ніякі усні угоди

про переуступку прав за векселем не вважаються індосаментом. Індосамент

повинен бути простим і нічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов

вважається ненаписаним. Частковий індосамент, тобто передача тільки частини

суми векселя, не допускається.

По формі індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Повний

індосамент містить найменування особи, на користь якої він зроблений,

наприклад:

«Платіть АТ »0мега« або його наказу. Завод побутових приладів (підписи)».

Повний індосамент зберігає іменний вексель в якості такого, а вексель на

пред'явника перетворює в іменний. Бланковий індосамент не містить назву

особи, на користь якої він зроблений, або складається із одного підпису

індосанта, наприклад: «Платіть. Завод побутових приладів (підписи)» або

«Завод побутових приладів (підписи)». Силу бланкового має також індосамент

на пред'явника: «Платіть пред'явнику. Завод побутових приладів (підписи)».

Бланковий індосамент перетворює іменний вексель у вексель на пред'явника.

Держатель, який отримав вексель по бланковому індосаменту має можливість:

- заповнити цей бланк своїм ім'ям або ім'ям якої-небудь іншої особи,

перетворивши тим самим бланковий індосамент в іменний;

- не заповнюючи бланкового індосаменту, в свою чергу, індосувати вексель за

допомогою повного або бланкового передавального напису;

- передати вексель іншій особі, не заповнюючи бланка і не здійснюючи

індосаменту, тобто простим врученням документа.

Коло осіб, яким може передаватися вексель, не обмежене. Вексель може бути

індосований навіть на користь трасанта або платника, а вони в свою чергу,

можуть індосувати вексель далі.

На практиці у забезпечувальних цілях, тобто коли векселедавець у

відповідності зі специфікою угоди не має наміру випускати свої векселі на

ринок, можуть виставлятися необоротні векселі, які можуть передаватися

тільки за нормами цивільного права в загальному порядку передачі прав за

борговими вимогами (цесії). Звичайно ця операція здійснюється завдяки

напису на оборотній стороні векселя, наприклад: «Всі права по даному

векселю переуступаються Укрінбанку».

Наступним видом індосаменту є передоручувальний. У цьому випадку

індосамент може містити ряд застережень, наприклад: «на інкасо», «як

довіреному», «валюта до отримання», які мають на увазі просте доручення

провести операції за векселем (інкасування коштів, здійснення протесту і

т.д. — в цьому випадку векселедержатель, вказаний в індосаменті, не

розглядається як власник векселя, ним залишається індосант), «валюта у

заставу», «валюта у забезпечення», які мають на увазі заставу векселя.

Індосат у цих випадках може індосувати вексель наступній особі тільки у

порядку передоручительства, тобто з аналогічними застереженнями.

Крім того, відрізняють безоборотний Індосамент, який здійснюється з

застереженням «без обороту на мене» і знімає відповідальність з

векселедавця за несплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Дана

особа вибуває із ряду попередніх і наступних осіб, які несуть солідарну

відповідальність за векселем в результаті здійснення неперервного ряду

передавальних написів.

Основні функції індосаменту

Індосамент виконує три основні функції: передавальну

(трансфортабельну), гарантійну і легітімаційну (легітімація — засвідчення

законності будь-якого права).

Передавальна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту усі

права, що витікають із векселя, переносяться від однієї особи (індосанта)

на нового кредитора (індосатора). Так як усі права за векселем пов'язані з

володінням документом, індосамент повинен бути доповнений врученням. У

результаті індосування векселя з'являється новий власник векселя — його

держатель. Він отримує право вимагати від платника-акцептанта обумовлену у

векселі суму грошей у встановлений строк, право вимоги по відношенню до

попереднього кредитора і будь-якої іншої особи, що поставила на векселі

свій підпис, у випадку несплати або неакцепту векселя платником (право на

регресні вимоги), а також право переуступити вексель іншій особі. Індосатор

не замінює собою попереднього держателя, а є самостійним вексельним

кредитором. Його право вимоги до вексельного боржника незалежне від прав

його попередників і базується виключно на володінні векселем і здійсненому

індосаменті. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею права

власності на вексель. Індосамент може мати тільки перепоручальний характер

або здійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до держателя не

переходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії з

метою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передати

вексель далі він може тільки у порядку перепоручительства. Відмінність

перепоручального індосаменту від заставного полягає в тому, що держатель за

передоручительним індосаментом отримує суму векселя для свого індосанта, а

держатель за заставним векселем має право направити отриману суму або її

частину на погашення виданого ним індосанту кредиту, що забезпечений

заставою векселя.

Гарантійна функція індосаменту полягає в тому, що після передачі

векселя індосант сам стає перед індосатором у положенні вексельного

боржника, який відповідає згідно з законом за акцепт і платіж за векселем.

Індосант гарантує новому держателю, що платник належним чином акцептує і

сплатить вексель, а якщо він цього не зробить, то індосант сам оплатить

вексель. Тобто індосамент створює в особі індосанта нового вексельного

боржника. Усі індосанти разом з трасантом є солідарними гарантами перед

держателем, у зв'язку з чим по мірі збільшення кількості індосаментів

зростає і коло осіб, пов'язаних солідарною відповідальністю за векселем, і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10