Ринок цінних паперів

вання АТ), перерахунок поштовим переказом (трудомісткий процес, бо треба

розіслати кілька тисяч переказів), перерахунок на рахунки акціонерів у

банках (відкриття рахунка кожного акціонера, повідомлення їм про номер

рахунка). Виникають також питання щодо взаємовідносин з іноземними

інвесторами, конвертації валюти, переказу дивідендів за кордон. Відносно

шляхів виплати потрібний комбінований підхід, орієнтований на зручність як

для АТ, так і для акціонерів.

Виходячи з цього можно зробити висновок, що необхідно розробити

грунтовну та довгострокову дивідендну політику, попередньо обравши її тип,

враховуючи такі особливості функціонування акціонерного товариства, як

сфера діяльності, тривалість кругообігу коштів, коливання доходів та інші

фактори. Підприємствам, які вже виплачували дивіденди, бажано надалі

дотримуватися стабільної дивідендної політики, не допускати затримки при їх

виплаті.

Результатом виваженої та ефективної дивідендної політики має

стати оптимальний розподіл коштів на розвиток підприємства, що забезпечить

успішне його функціонування, а також на виплату стабільних, бажано

зростаючих дивідендів. Останнє сприятиме привабливості акцій такого

товариства як на вторинному, так і на первинному фондовому ринках,

залученню додаткових інвестицій.

Розділ 2: ринок цінних паперів, інвестиції та економічне відтворення.

Почнемо розгляд з функцій, які ринок цінних паперів виконує

в економічній сфері:

відтворення дійсної вартості основних виробничіх фондів, рентабельності

того чи іншого підприємства, товариства, компанії. Ця функція особливо

актуальна в приватизаційному процесі при корпоратизації та акціонуванніі

державних підприємств. Але й в розвинутих ринкових відносинах рівень

фінансової ефективності підприємства, встановлений через курс його акцій на

фондовій біржі, є більш об’єктивним.

Прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його

акумулюція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери.

Переміщення капіталу із однієї галузі в інші.

Акумуляція вільних грошових коштів населення, їх зв’язування та вилучення

із вільного обігу.

Світова практика свідчить, що в розвинутих країнах з

ринковою економікою ринок цінних паперів пройшов значний еволюційний щлях –

від хаотичності й роздрібленості до цілісності, централізації та досить

жорсткого державного регулювання. Ці характеристики стали невід’ємними для

усієї фінансової системи ринкових економічних відносин як у межах однієї

країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

Головними характеристиками та принципами функціонування

такого ринку є:

Цілісність ринку у межах окремої країни, яка забеспечується наявністю

єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних

паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного

Клірингового банку. Цілісність ринку означає визначення єдиних курсів на

усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування по всій території

даної країни, тобто, якщо для контролю від держави є Національний банк, то

для контролю тих же грошей у вигляді цінних паперів є той же Національний

банк через фондову біржу.

Централізація ринку цінних паперів, що означає державний контроль та

безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів і

забеспечується спеціально створеними державними органами.

Прозорість ринку цінних паперів, що означає широке розповсюдження ринкової

інформації, однаковість ціни на конкретні цінні папери по всій території

країни, доступність та рівноправність замовлень будь-якого клієнта на

купівлю-продаж цінних паперів та виключає можливості компенсації цих

замовлень фінансовим посередникам за свій рахунок

Введення системи електронного обігу цінних паперів – їх дематеріалізованого

обігу у формі комп’ютерних записів на рахунках через систему “національна

фондова біржа – центральний депозитарій – кліринговий банк”

Відповідність, як наслідок, національної системи обігу цінних паперів

загальноприйнятим стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів, що

забеспечує високі гараниії для залучення місцевих та іноземних інвестицій в

акціонерні капітали і розвиток національної економіки

Впровадження таких принципів у більшості країн світу

здійснюється відповідно до рекомендацій “Групи Тридцяти” – міжнародної

організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансових

ринків.

Модель організації ринку цінних паперів за рекомендаціями

“Групи Тридцяти” передбачає необхідність:

Широкого використання стандартних кодів ( код ISIN ) для торгів і доставки

цінних паперів

Запровадження вимог суворого лістингу

Розповсюдження інформації щодо компаній, акції яких котируються на фондовій

біржі, та вимога до цих компаній надавати таку інформацію

Встановлення й опублікування курсів на цінні папери з дотриманням принципу

рівності інвесторів

Запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду

ліквідності централізованого ринку, який є єдиним ринком, що створює

можливості для попиту і пропозиції

Надійності біржового ринку: забеспечення відсутності затримок і безпеки

поставок цінних паперів та грошової оплати за них через систему, яка діє в

стандартний період угоди

Дані про виконання рекомендацій “Групи 30” центральними

депозитаріями світу та України наведені у додатках № 3 та № 4.

Із середини 80-х років у Західній Європі з ініціативи Ради

європейських співтовариств дістали розповсюдження особливі відкриті

інвестиційні фонди ЮКІТС ( Undertakings for Collective Investment in

Transferable Securities ), які створюються для того, щоб надати можливість

фонду, який базується в одній із країн – членів ЄС, продавати свої акції в

інших країнах союзу.

Розглядаючи сучасну інституційну структуру ринку цінних

паперів, варто виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні

банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації,

які об’єднані за назвою “Інституціональні інвестори” (страхові компанії,

пенсійні й інвестиційні фонди), структуру яких відображено у додатку № 5.

2.1. Бiржовий та позабiржовий ринок цiнних паперiв.

Ринок цiнних паперiв - це частина фiнансового ринку ( крiм

ринку позичкових капiталiв ), на якому здiйснюється купiвля - продаж цiнних

паперiв.[25] Рiзноманiтнiсть функцiй, якi виконують цiннi папери, веде до

зростаючої диференцiацiї їх ринкiв. Слiд зазначити, що поряд iз загальними

рисами ринки цiнних паперiв мають iстотнi вiдмiнностi, мiж ними iснують

певнi iнституанальнi та юридичнi межi.

Ринки цiнних паперiв розрiзняються за багатьма факторами.

Насамперед, фiнансовий ринок подiляеться на первинний i вторинний.[26]

Первинний фiнансовий ринок - формується за рахунок емiсiї цiнних паперiв

пiдрпиємствами. Продаж цiнних паперiв може бути прямим або опосередкованим.

Прямий продаж - це публiчна реалiзацiя цiнних паперiв населенню або

незначнiй кiлькостi iнвесторiв. Опосередкований продаж - це реалiзацiя

цiнних паперiв через посереднiка, яким є банк або брокерська кантора. На

первинних ринках уперше вiдбувається реалiзацiя випущенних цiнних паперiв,

доход вiд якої надходить емiтенту. Вторинний ринок цiнних паперiв - це

повторна купiвля або продаж цiнних паперiв. Вiн подiляеться на бiржовий та

позабiржовий ( вуличний )[27] ринки.

Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної

ринкової економіки. Високоефективні біржові технології динамізують

національні і міжнародні товарні, фондові і валютні ринки, уніфікують,

роблять доступними і надійними складні виробничо-фінансовими операції

великої кількості підприємств і організацій. Досліджуючи біржовий ринок,

важливо розуміти його як постійно еволюціонізуючий і багато в чому

саморегульований механізм акумуляції і перерозподілу товарних і фінансових

ресурсів, що пройшов шлях від укладання локальних товарних угод до сучасних

технологій переважно термінових контрактів. Саме у структурах біржової

торгівлі сформувався специфічний високоліквідний ф’ючерсний ринок, на якому

через фінансові інструменти реалізується більше половини операцій. Разом з

тим, поява нових біржових продуктів та інструментів не руйнує традиційні

оригінальні риси біржі – відкритість і конкурентність при заключенні угод.

Навіть при здійсненні чисто спекулятивних операцій ризик переноситься на

тих, хто хоче ризикувати.

Перша біржа, механізм торгів якої був наближений до

сучасних, була заснована в Антверпені в 1531 році, хоча деякі французькі та

італійські комерційні об’єднання, які виникли раніше ( в 12-13 ст. ),

вважались її попередниками. У 1549 році виникли біржі в Ліоні та Тулузі,

потім в Лондоні (1556), в 1717 – у Парижі, у 1771 – Відні, у 1760 –

Берліні, 1817 – Варшаві. Перша російська біржа була створена Петром І в

1730 році в Санкт-Петербурзі. Переважно біржі виникали в центрах хлібної

торгівлі. У 1913 році їх було 115, в т.ч. – 11 в Україні.

Біржа - це, як правило, не комерційні структури, тобто

безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового

податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує

з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду,

укладену в торговому залі; плата компаній за вмикання їхніх акцій у

біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають

основні статті прибутку біржі. Iнакше вiдбуватиметься перерозподiл доходiв

на користь тих членiв бiржi, якi працюють з малою активнiстю, залучають

невелику кiлькiсть клiентiв, а вимагають iз загального фонду виплат

вiдповiдно до своеi кiлькостi акцiй. Бiржа забеспечує прискорення

централiзацiї капiталу i розширює межi використання тимчасово вiльних

коштiв для фiнансування господарства. Крiм того, бiржа пiдвищує мобiльнiсть

акцiонерного капiталу, створює умови для прискорення його кругообороту. В

результатi постiйного обiгу капiталiв i змiн у складi iнвесторiв бiржа

забеспечує перерозподiл капiталу мiж рiзними галузями i сферами економiки.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в

змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто

бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками.

Діяти вони можуть як на біржі, так і поза її, оскільки далеко не всі папери

котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло

посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і

пропозиції. Просторово посередники роз’єднані, але вони пов’язані між

собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним

Важливе значення для організації і налагодження діяльності

бірж має визначення їх видів і типів. На основі узагальнення зарубіжного і

вітчизняного досвіду роботи бірж їх класифікують за такими ознаками:[28]

|Класифікаційні ознаки |Види бірж |

|За предметом діяльності |Товарні |

| |Фондові |

| |Змішані |

|За рівнем спеціалазації |Універсальні |

| |Спеціалізовані |

|За характером роботи |Відкриті |

| |Закриті |

| |Змішані |

|За юридичним статусом |Приватно-правові |

| |Держівні |

| |Акціонерно-пайові |

| |Змішані |

|За характером товару і |Наявно-товарні |

|особливостями його реалізації |Ф’ючерсні |

| |Опціонні |

| |Змішані |

|За характером участі в торгах і |Акціонерно-пайові |

|взаємовідносин з покупцями та |Брокерські |

|продавцями |Абонементні |

| |Комісійні |

| |Разового обслуговування |

| |Змішані |

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада

директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі,у якому

визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього

прийому, порядок утворення і функції біржових органів. Для повсякденного

керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента

і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі

здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський,

бюджетний, по системах (комп’ютери), біржовим індексам, опціонам. Комітет

по прийомі членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет по

арбітражі заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між

членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами. Число і склад комітетів

змінюються від біржі до біржі, але ряд із них обов’язковий. Це комітет або

комісія з листингу[29], що розглядають заявки на вмикання акцій у біржовий

список; комітет по процедурах торгового залу, що разом з адміністрацією

визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій

із діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Фінансовий ринок потребує не тільки правового регулювання

обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала

цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова бiржа -

спецiалiзована органiзацiя, яка об’еднує професiйних учасникiв ринку цiнних

паперiв у одному примiщеннi для проведення торгiв, створює умови для

концентрацiї попиту й пропозицiї та пiдвищення лiквiдностi ринку в

цiлому.[30] Концентрацiя означає, що усiм торговцям цiнними забеспечується

доступ до усiх пропозицiй з купiвлi - продажу, якi в даний момент є на

бiржi. I вже мiж торговцями йде конкурентна боротьба по тiй чи iншiй

пропозицiї. Тобто фондова бiржа є найвiльнiшим ринком, ринком з

мiнiмальними перешкодами для встановлення вiльного спiвставлення попиту та

пропозицiї. Тому в Законi Украiни “Про цiннi папери i фондову бiржу”

визначається: “ Фондова бiржа - органiзацiйно оформлений, постiйно дiючий

ринок, на якому здiйснюється торгiвля цiнними паперами... акцiонерне

товариство, яке зосереджує попит i пропозицiю цiнних паперiв, сприяє

формуванню їх бiржового курсу та здiйснює свою дiяльнicть вiповiдно до

цього Закону, iнших актiв законодавства Украiни, статуту i правил фондової

бiржi. “[31] Водночас фондова бiржа є самоврядною органiзацiєю, яка

характеризується високим ступенем самоорганiзацiї. Це певна i чiтка система

органiзацiї та проведення торгiвлi, що пiдкоряється спецiальним правилам i

процедурам, внутрiшньому етичному кодексу, який буває навiть бiльш

жорстким, нiж норми, що встановлюються державою. Все це регулюється

статутом, правилами та iншими нормативними документами бiржi, якi

розробляються та затверджуються нею самою.

Коло паперів, із якими проводяться угоди, обмежена. Щоб

потрапити в число компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі

(іншими словами, щоб бути прийнятої до котування), компанія повинна

задовольняти встановленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів

продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової

вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або

державний орган, що контролює їхню діяльність, встановлює правила ведення

біржових операцій; режим, що регулює допуск до котування. Фондова біржа -

це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних

паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а

самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це

певним чином організований ринок цінних паперів. Значення фондової біржі

для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних

паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу.

“Чудо” складалося в тому, що для інвестора практично стерлися розходження

між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями засобів. Цілком

реальні в часу побоювання омертвити капітал стримували підприємницьке

полум’я. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося

положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в

акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому

що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі. Відносні

показники ефективності торгів фондових бірж України державними пакетами

акцій приватизуємих підприємств наведені у додатку № 6.

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади.

В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі рахуються суспільними

заснуваннями. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає

помешкання для біржових операцій. Біржовики рахуються представниками

держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржі можуть

бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як

акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних

паперів. При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних

країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс

Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу

підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії

їхня питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств

Німеччини ( узагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на

варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів

припадає на операції іноземних інвесторів.

У Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що

заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним із головних

нормативних актів, що регулюють взаємовідносини між всіма учасниками, є

Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цього

Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її

фундаторами можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинно бути не

менше 20. Фундатори повинні внести в статутний фонд біржі визначену суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці,

значні банки, так і будь-який громадянин, що уклав свої заощадження в

акції. Фондова біржа України грунтується на безприбуткових початках і

повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних

паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільність ринку,

широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль:

19. засобу притягнення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну

сфери;

20. перерозподілу капіталів між різноманітними галузями і підприємствами

21. засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників

різноманітних прошарків населення, створення умов для розвитку в

країні підприємницької діяльності.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок

недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. У той же

час можна побачити тенденцію росту обсягів угод по реалізації кредитних

ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі

проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і

т.д. Це говорить про те, що у країні не створений ринок цінних паперів на

первинному рівні.

Поряд з централiзованим бiржовим ринком функцiонує

позабiржовий ринок цiнних паперiв. Iсторично позабiржовий ринок передує

бiржовому. У країнах з ринковою економiкою бiржi природно виростали iз

вуличного ринку в мiру того, як збiльшувалися масштаби фондових операцiй,

множилися емiтенти цiнних паперiв, вдосконалювалася технiка брокерської

справи. Iнфраструктуру позабiржового ринку складають iнвестицiйнi фонди,

iнвестицiйнi компанii, довiрчi товариства, холдинговi фiрми, страховi

компанii, iншi незалежнi торговцi цiнними паперами, якi згiдно з Законом

Украiни “ Про цiннi папери i фондову бiржу “ здiйснюють посередницьку

комiсiйну та комерцiйну дiяльнiсть з цiнними паперами, а також аудиторськi

та консалтинговi органiзацiї. Одна частина торговцiв входить до складу

Украiнської Асоцiацiї торговцiв цiнними паперами, друга - до Украiнської

Асоцiацiї довiрчих товариств, iнвестицiйних фондiв i компанiй, якi

репрезентують їх iнтереси в державних органах та позаринкових сферах.

Одночасно незалежнi фiнансовi посереднiки можуть утворити iншi асоцiацiї,

спiлки, об’єднання для координацiї роботи, проведення спiльних дiй.

Позабiржовий ринок цiнних паперiв не є альтернативою, а доповнює й розширює

бiржовий ринок як на вторинному, так i, що особливо важливо, на первинному

рiвнi. Первинне розмiщення цiнних паперiв рiзних компанiй може проводитися

шляхом пiдписки, вiдкритого продажу або аукцiонiв. При цьому можуть

використовуватися можливостi комунiкацiйноi мережi акцiонерного товариства

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11