Учебное пособие: Фінанси та фінансова система

2) при банківському кредитуванні економічні інтереси кредитора та позичальника співпадають. Форма власності на грошові кошти, які позичаються, не змінюється. Банківські відсотки за кредит є інструментом впливу на діяльність позичальника. При державному кредиті економічні інтереси кредитора і позичальника відносно відокремлені. Держава забезпечує економічну зацікавленість підприємств, банків, громадян в добровільній передачі своїх грошових коштів в тимчасове користування позичальника (держави), для цього держава бере на себе гарантійне зобов’язання на тільки повернути позичені кошти, але й сплатити кредитору певну суму доходу, однією з форм якого є відсотки за позику. При державному кредиті відсотки за позику виконують роль економічного стимулу для передачі грошових коштів в розпорядження держави.

3) банківський кредит має цільове призначення. Він застосовується в основному для забезпечення своєчасного грошового обігу. Державний кредит не має цільового призначення. За його рахунок забезпечуються різноманітні платежі товарного та нетоварного характеру, які передбачені державним бюджетом.

4) при банківському кредиті строки повернення кредиту суворо регламентуються. Якщо вони порушуються, банк застосовує до позичальника економічні санкції ( підвищуються відсоткові ставки, достроково стягується заборгованість за позиками, припиняється видача нових кредитів тощо). При державному кредиті взаємовідношення між кредитором та позичальником укладаються добровільно. У відношенні позичальника не передбачаються і не застосовуються ніякі економічні санкції.

3. Форми державного кредиту.

Існує дві форми державного кредиту: товарна і грошова. Різновидами грошової форми є державні позики, використання державного кредитного фонду та ін.

Товарна форма кредиту передбачає позичання державою у населення та підприємств сільськогосподарської продукції, майна тощо. Товарна форма кредиту в більшій мірі використовується при розладнанні грошової системи.

Найпоширенішою грошовою формою державного кредиту є позики у вигляді цінних паперів. Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як правило облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продаються і гасяться. Виходячи з номінальної вартості облігацій виплачуються проценти. Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими органами і розповсюджуватися серед населення або юридичних осіб.

Залежно від способу виплати доходу облігаційні позики поділяються на:

-  відсоткові – власники таких облігацій одержують твердий дохід у формі відсотків від номінальної вартості облігацій;

-  виграшні – власники цих облігацій весь дохід одержують у формі виграшу, при цьому дохід одержують власники лише тих облігацій на які випав виграш;

-  безпрограшні – облігації випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть всі облігації;

-  безпроцентні – такі позики не передбачають виплату доходу, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку, при цьому вартість випущеної облігації дорівнює ціні товару.

Місцеві органи влади можуть одержувати позики на будівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлене населення цього регіону.

За строком погашення позики поділяють на коротко (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років).

За методами розміщення розрізняють позики добровільні та примусові. Облігації добровільних позик вільно продаються купуються банківськими установами.

Державні позики можуть бути облігаційними та безоблігаційними. Безоблігаційні позики оформлюються підписними зобов’язаннями.

Однією з форм державного кредиту є використання державою коштів позичкового фонду. При цьому держава мобілізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Проте така форма державного кредиту економічно не виправдана і може зумовлювати інфляційні процеси.

4. Державний борг.

Державний борг – це сума заборгованості за позиками, які випущені і непогашені, а також сума фінансових зобов’язань країни до іноземних кредиторів на певну дату.

Державний борг поділяється на внутрішній та зовнішній.

 Внутрішній борг в свою чергу поділяється на капітальний та поточний.

Капітальний державний борг охоплює всю суму заборгованості за позиками, які були здійснені раніше.

Поточний борг складається з витрат держави, які пов’язані з виплатою виграшів, відсотків по поточним тиражам та позикам, виграшів по проведеним тиражам, які не були затребувані раніше.

Оскільки держава систематично залучає і повертає грошові кошти населення, підприємств та організацій через вільний продаж і купівлю облігацій державних внутрішніх позик, позичає та повертає кошти позичкового фонду, то сума державного боргу змінюється з року в рік.

Зовнішній державний борг – це сума заборгованості по фінансовим зобов’язанням держави іншим країнам. На відміну від внутрішнього боргу, який виникає як правило через бюджетний дефіцит, зовнішній борг виникає в зв’язку з залученням зовнішніх позик на закупку в інших країнах технологічного обладнання, транспортних засобів, сировини, оплату послуг, передбачених міжурядовими угодами тощо.

Зовнішній борг класифікується:

-  за видами кредиту (банківський, іменний);

-  за формами надання кредиту (валютний, товарний);

-  в залежності від цільового використання (інвестиційний, не інвестиційний);

-  за умовами надання (пільговий, з виплатою високих відсотків, компенсаційний);

-  за строками повернення заборгованості (коротко, середньо та довгостроковий);

-  за умовами повернення боргу (одноразово, рівними або не рівними частками).

5. Управління державним кредитом.

Управління державним кредитом – це один із напрямів фінансової політики держави, який пов’язаний з його діяльністю як позичальника, кредитора та гаранта. Управління кредитом здійснюють органи влади та управління держави, які визначають загальний обсяг бюджетного дефіциту, обсяг необхідних позик, обсяг впливу державного кредиту на грошовий обіг.

Управління державним кредитом – це сукупність дій, які пов’язані з підготовкою до випуску і розміщенню боргових зобов’язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванню і погашенню державного боргу, надання кредитів та гарантів.

Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики.

Конверсія – це зміна доходності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають сплачуватися за позиками.

Збільшення строків дії позики називається консолідацією. Консолідація і конверсія можуть здійснюватися одночасно.

Уніфікація позик – це об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики.

В окремих випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації. Відстрочення погашення позики може здійснюватися тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик.

Анулювання боргів зумовлюється фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

6. Державний борг України.

Державним внутрішнім боргом України є строкові зобов’язання Уряду країни в грошовій формі. Державний борг України гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу внутрішнього боргу України входять:

-  позики Уряду країни;

-  позики, здійснені при безумовній гарантії Уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями Уряду.

До боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, одержані Урядом кредити, частина боргових зобов’язань Уряду колишнього СРСР, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України.

Обслуговування боргу – це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.

Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто, погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Витрати на обслуговування державного боргу охоплюють виплату процентів, виграшів, коштів з погашення позик, витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів, проведення тиражів виграшів та тиражів погашення.

Обслуговування внутрішнього державного боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему країни шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, ін. цінних паперів, їх погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в ін. формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення заборгованості України у складі державного бюджету країни створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержані від приватизації майна державних підприємств.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Для студентів спеціальностей “Фінанси” та “Економічна кібернетика” заочної форми навчання.

Студенти спеціальності “Фінанси” та “Економічна кібернетика” заочної форми навчання виконують з курсу “Фінанси” контрольну роботу. Виконання контрольного завдання передбачає відповіді на всі три питання варіанту. Варіант визначається за останньою цифрою номера залікової книжки студента.

Варіант 0.

1.Фінансовий механізм соціальних гарантій в Україні.

2.Доходи і видатки місцевих бюджетів.

3.Порядок здійснення валютних операцій в Україні.

Варіант 1.

1.Фінанси і їх роль в економіці країни.

2.Державний бюджет України.

3.Пенсійний фонд України.

Варіант 2.

1.Фінансова система України.

2.Фінансові концепції кейнсіанської школи.

3.Фонд Державного соціального страхування в Україні.

Варіант 3.

1.Фінансовий механізм.

2.Неокласичні теорії фінансів.

3.Фонд сприяння зайнятості населення в Україні.

Варіант 4.

1. Фінансове планування

2.Бюджетна система України.

3.Фінансові теорії неоконсерватизму.

Варіант 5.

1.Управління фінансами.

2.Ланки фінансових систем розвинених країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

3.Місцеві бюджети в Україні.

Варіант 6.

1.Бюджетний процес в Україні.

2.Державний кредит.

3.Місцеві бюджети в розвинених країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

Варіант 7.

1.Фінансовий контроль.

2.Державні доходи та видатки.

3.Структура та принцип побудови бюджетів розвинених країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

Варіант 8.

1.Бюджетний процес в розвинених країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

2.Фонд сприяння конверсії.

3.Внутрішній та зовнішній борг України.

Варіант 9.

1.Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин.

2.Управління державним боргом.

3.Організаційна побудова фінансової системи України.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

заочної форми навчання

1.  Податок на прибуток підприємств, як фінансовий важіль та стимул.

2.  Прибутковий податок з громадян, як фінансовий важіль та стимул.

3.  Податок на додану вартість, як фінансовий важіль та стимул.

4.  Значення амортизаційних відрахувань, як фінансового важеля та стимула.

5.  Податкова концепція А. Леффера.

6.  Фінансові показники, нормативи, ліміти.

7.  Структура та функції Державного Казначейства України.

8.  Структура та функції Державної податкової адміністрації.

9.  Структура та функції Контрольно-ревізійної служби.

10.  Структура та функції Державного Комітету по цінним паперам та фондовому ринку.

11.  Структура та функції Рахункової палати Верховної ради.

12.  Проблеми вдосконалення управління фінансами в Україні.

13.  Принципи фінансового контролю.

14.  Доходи державного бюджету та їх класифікація.

15.  Видатки державного бюджету та їх класифікація.

16.  Принципи побудови бюджетної системи України.

17.  Бюджетні права в Україні.

18.  Бюджетний процес в Україні.

19.  19.Доходи та видатки місцевих бюджетів.

20.  20.Система соціальних гарантій населенню.

21.  Суть і необхідність державного кредиту.

22.  Сучасна фінансова наука та її основні напрямки.

23.  Фінансова політика та концепції її формування.

24.  Фінансова політика як сфера державної діяльності.

25.  Складові та напрямки фінансової політики України.

26.  Форми та методи реалізації фінансової політики.

27.  Перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

28.  Шляхи удосконалення бюджетного процесу.

29.  Вдосконалення міжбюджетних відносин та системи бюджетних трансфертів.

30.  Поняття активного та пасивного дефіциту державного бюджету.

31.  Державна регіональна фінансова політика.

32.  Цілі та завдання державної регіональної фінансової політики.

33.  Теорія мультиплікатора.

34.  Теорія циклічного балансування.

35.  Принцип дефіцитного фінансування.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ

1.  Суть фінансів, їх роль в процесі розширеного відтворення.

2.  Функції фінансів.

3.  Централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів держави.

4.  Фінансова система України та її ланки.

5.  Поняття та склад фінансового механізму.

6.  Суть та форми фінансового забезпечення.

7.  Бюджетне регулювання.

8.  Фінансове планування, його основні завдання та принципи.

9.  Методи фінансового планування.

10.  Система фінансових важелів та стимулів.

11.  Прибуток, як фінансовий важіль та стимул.

12.  Внески до пенсійного фонду, як фінансовий важіль та стимул.

13.  Внески до Фонду соціального страхування, як фінансовий важіль та стимул.

14.  Податок на прибуток, як фінансовий важіль та стимул.

15.  Прибутковий податок, як фінансовий важіль та стимул.

16.  Податок на додану вартість, як фінансовий важіль та стимул.

17.  Податкова концепція А. Леффера.

18.  Фінансові показники, нормативи, ліміти.

19.  Управління фінансами, суб’єкти та об’єкти управління.

20.  Структура та функції органів управління фінансами.

21.  Місцеві фінансові органи в управлінні фінансів.

22.  Фінансовий контроль, його суть та значення.

23.  Принципи проведення фінансового контролю.

24.  Форми фінансового контролю.

25.  Суть та роль державного бюджету.

26.  Доходи державного бюджету, їх класифікація та структура.

27.  Система видатків державного бюджету та їх класифікація.

28.  Бюджетна система України.

29.  Принципи побудови бюджетної системи України.

30.  Доходи Державного бюджету України.

31.  Видатки Державного бюджету України.

32.  Бюджетні права в Україні.

33.  Функції органів законодавчої і виконавчої влади при розробці, затвердженні і виконанні державного бюджету України.

34.  Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика.

35.  Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.

36.  Місцеві бюджети в Україні.

37.  Поняття та форми комунального кредиту.

38.  Фінанси комунальних підприємств.

39.  Склад доходів місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

40.  Склад доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

41.  Склад видатків бюджетів районів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

42.  Склад видатків бюджетів сіл, селищ, міст районного значення, які не  враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

43.  Фінансові проблеми місцевих бюджетів.

44.  Поняття дефіциту та профіциту державного бюджету.

45.  Суть державних доходів.

46.  Класифікація державних доходів.

47.  Поняття державних видатків.

48.  Принципи організації державних видатків.

49.  Механізм функціонування державних видатків.

50.  Фінансовий аспект соціальних гарантій.

51.  Система соціального забезпечення населення в Україні.

52.  Принципи соціального страхування.

53.  Система соціальних гарантій населенню в Україні.

54.  Пенсійне забезпечення в Україні.

55.  Державна допомога сім’ям з дітьми.

56.  Пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави.

57.  Соціальні гарантії ветеранам війни.

58.  Соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку.

59.  Характеристика Державного Пенсійного фонду.

60.  Характеристика Державного фонду сприяння зайнятості населення.

61.  Характеристика Державного інноваційного фонду.

62.  Порядок формування та використання коштів Державного фонду соціального страхування.

63.  Характеристика Фонду сприяння конверсії.

64.  Джерела формування позабюджетних фондів фінансових ресурсів.

65.  Поняття і роль державного кредиту.

66.  Державний та банківський кредит, їх відміна.

67.  Форми державного кредиту.

68.  Внутрішній державний борг.

69.  Зовнішній державний борг.

70.  Управління державним кредитом, як напрямок фінансової політики держави.

71.  Державний борг України.

72.  Методи управління державним боргом.

73.  Індексація грошових доходів населення.

74.  Поняття та класифікація зовнішнього державного боргу.

75.  Державне регулювання цін.

76.  Державні позики.

ЛІТЕРАТУРА

Основні джерела:

1.  Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базидевича В.Д. - К.: Атіка, 2002

2.  Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа, 1997.

3.  Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.

4.  Гега П. та ін. Основи податкового права.-К.: Знання, 1998.

5.  Епіфанов А.О. та ін. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка, 1997.

6.  Опарін В.М. Фінанси. - К.: КНЕУ, 1999.

7.  Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. Монографія. К.: НІОС, 1997.

8.  Сабанти Б.М. Теория финансов. Учебное пособие. – М.: Мэнеджэр, 1998.

9.  Сумароков В.М. та ін Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіксального регулювання ринкової економіки): В.М. Суторміна, В.М. Федоров, В.Л. Андрущенко. К.: Либідь, 1992

10.  Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник/ В.М.Суторміна, В.М. Федосов, Н.С. Рєзанова; за ред. В.М. Федосова._ К.: Либідь, 1993.

11.  Финансовый менеджмент: Учебно-практическое руководство. М.: Перспектива,1992.

12.  Финансы/ Под ред. В.М. Родионовой М.: Финансы и статистика, 1995.

Додаткова література:

1.  Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник/ В.М.Суторміна, В.М. Федосов, Н.С. Рєзанова; за ред. В.М. Федосова._ К.: Либідь, 1993.

2.  Финансовый менеджмент: Учебно-практическое руководство. М.: Перспектива,1992.

3.  Финансы/ Под ред. В.М. Родионовой М.: Финансы и статистика, 1995.

4.  Государственные финансы: Учебное пособие для студентов экономических вузов и факультетов //В.М. Федосов, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков и др.; под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника и Н.В. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991.

5.  Исскуство фінансиста: Практическое пособие.- М.: Экополис, 1992

6.  Ніхбат Е., Гропеллі А. Фінанси / Пер. З англ.. В.Ф. Овсієнка та В.Я. Мусієнка. К.: Вік, Глобус, 1992.

7.  Общая теория финансов/ Под ред. Л.А. Дробозиной- М.: Банки и биржи, 1995.

8.  Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисциплін. К.: КНЕУ, 2000.

9.  Шуляк П.Н., Белотелова Н.П. Финансы: уч. пос. М.: Издательский дом “Дашков и К”. 2002.

Періодична література:

1.  Журнали “Економіка України”.

2.  Журнали “Фінанси України”.

3.  Журнали “Бізнес-ексклюзив”.

4.  Газета “Урядовий кур’єр”.

Методичні розробки з дисципліни:

1.  Електронний варіант конспекту лекцій з курсу “Фінанси” для студентів спеціальності 7.050102 “Економічна кібернетика”, 7.050104 “Фінанси” заочної форми навчання.

2.  Тематика контрольних робіт з дисципліни “Фінанси” для студентів спеціальності 7.050102 “Економічна кібернетика”, 7.050104 “Фінанси” заочної форми навчання.

3.  Методичні рекомендації з написання рефератів по дисципліні “Фінанси” для студентів спеціальності 7.050104 “Фінанси” та 7.050102 “Економічна кібернетика”.

УКЛАДАЧ ____________________________ І.В. АБРАМОВА