рефераты бесплатно
 
Главная | Карта сайта
рефераты бесплатно
РАЗДЕЛЫ

рефераты бесплатно
ПАРТНЕРЫ

рефераты бесплатно
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

рефераты бесплатно
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Учебное пособие: Фінансове право України

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. 

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території. 

Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи. 

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. 

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.    

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено Законом „Про Єдиний митний тариф”.      

МИТО ТА ЙОГО ВИДИ     

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. 

Види і ставки мита    

В Україні застосовуються такі види мита: 

· адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; 

· специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; 

· комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Ввізне мито   

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. 

Ввізне мито є диференційованим: 

·  до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

·  до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; 

·  до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України. 

Вивізне мито    

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. 

Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.

Сезонне мито   

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.    

Особливі види мита З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:  

· спеціальне мито; 

· антидемпінгове мито; 

· компенсаційне мито.   

Спеціальне мито   

Спеціальне мито застосовується: 

·  як засіб захисту українських виробників;  як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику; 

·  як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності; 

·  як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України. 

Антидемпінгове мито застосовується:  відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;  у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.   

Компенсаційне мито застосовується:  відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;  у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.    

Митна вартість   

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості.

Митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетину митного кордону України.

При визначенні митної вартості до неї включаються

·  ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі,

·  фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: 

-  на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; 

-  комісійні та брокерські; 

-  плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення). 

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.       


ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА.

Від сплати мита звільняються: 

а) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, 

б) валюта України, іноземна валюта та цінні папери; 

в) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України;

г) товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки або переробки; 

д) товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі; 

е) товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були оплачені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію;    


Лекція: Про оподаткування прибутку підприємств

Платниками податку є:

·  Резиденти: підприємницькі та непідприємницькі юридичні особи,  які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. 

·  Нерезиденти - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. 

·  Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку - резидентів розташовані на території іншої, ніж такий платник  податку,  територіальної громади.

·  Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності  стає  на  облік  в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у  податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.   

Об'єкт оподаткування  

Об'єктом оподаткування є прибуток.

Прибуток – це:  валовий дохід – валові витрати – амортизаційні відрахування. 

Валовий доход  

Валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.   

Валовий доход включає:  

1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). 

2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій  з  надання  фінансових  послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними  паперами,  борговими  зобов'язаннями  та вимогами. 

3. Доходи від  спільної  діяльності.

4. дивіденди,  отримані  від  нерезидентів, 

5. доходи від здійснення операцій лізингу (оренди). 

6. суми безповоротної фінансової допомоги 

7. сум неустойки (штрафів чи пені), фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

8. доходи, отримані з інших джерел. 

Не включаються до складу валового доходу:  

1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків,  коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

2. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в  результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом.

3. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів.

4. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку  у  вигляді  прямих  інвестицій  або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

5. Кошти  або  майно,  які  повертаються  власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення  договору  про  спільну  діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

6. Інші надходження, прямо визначені нормами  Закону про оподаткування прибутку підприємств.

Валові витрати  

Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній  або  нематеріальній  формах,  здійснюваних  як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)  таким  платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. 

До складу валових витрат включаються

1. Суми будь-яких витрат,  сплачених  (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,  послуг)  і охороною праці.

2. Суми внесених  (нарахованих)  податків,  зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом).

3. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

4. Інші витрати, прямо визначені нормами  Закону про оподаткування прибутку підприємств.  

Не включаються до складу валових витрат витрати на: 

1. Потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків[1]; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих  потреб фізичних осіб.

2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів. 

3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість; сплату податку на додану вартість[2], включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

4.Інше.

Оподаткування операцій особливого виду:  

1. Оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій

2. Оподаткування страхової діяльності

3. Оподаткування  операцій із розрахунками в іноземній валюті

4. Оподаткування операцій з пов'язаними особами[3]

5. Оподаткування операцій  з  цінними  паперами  та деривативами

6. Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи

7. Оподаткування дивідендів

8. Оподаткування  операцій  з  борговими  вимогами  та зобов'язаннями

9. Порядок  оподаткування  доходів  від  виконання довгострокових договірних зобов'язань

10. Оподаткування неприбуткових установ  і  організацій

11. Особливості оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів

12. Особливості оподаткування окремих платників податку 

 

Амортизація  

Під  терміном  "амортизація"  основних  фондів  і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на  їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого  прибутку  платника  податку  у  межах  норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. 

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. 

До основних фондів відносять будівлі, споруди, автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне)  обладнання, устаткування та приладдя до них; інше. 

Ставка податку  

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування[4].

 

Порядок нарахування та строки сплати податку  

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. 

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період.  

Усунення подвійного оподаткування  

Суми податків на прибуток, отриманий з  іноземних джерел, що сплачені  суб'єктами  господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. 

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку на прибуток провадиться за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності міжнародного договору України про усунення  подвійного  оподаткування  доходів,  ратифікованого Верховною Радою України. 

Відповідальність платників податку  

Відповідальність  за  правильність нарахування, своєчасність сплати  податку  та  дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку  та  розмірах, визначених законом.  


Про патентування деяких видів підприємницької  діяльності

Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької  діяльності” від 23 березня 1996 року 

Об'єктом правового регулювання згідно з Законом „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за Законом „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, є

·  юридичні особи та

·  суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи - резиденти і нерезиденти,

·  відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою вище.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у Законі „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” видами підприємницької діяльності.

Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 Закону „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.

Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.  

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів. 

Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до Закону „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту. 

Торговий патент містить такі реквізити: 

·  номер торгового патенту; 

·  найменування володільця торгового патенту; 

·  вид підприємницької діяльності;  назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу; 

·  місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта); 

·  для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля"; 

·  термін дії торгового патенту;  місцезнаходження державного податкового оргап3, що видав торговий патент; 

·  відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий нею торговий патент.      

Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. 

Під торговельною діяльністю у Законі „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.  

Під пунктами продажу товарів у Законі „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” слід розуміти:  магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;  кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;  автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;  лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;  стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;  фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;  оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. 

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки). 

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. 

Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів: 

на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень; 

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень; 

на території інших населених пунктів - до 80 гривень. 

У разі коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття зазначених рішень, повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів. 

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18


рефераты бесплатно
НОВОСТИ рефераты бесплатно
рефераты бесплатно
ВХОД рефераты бесплатно
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

рефераты бесплатно    
рефераты бесплатно
ТЕГИ рефераты бесплатно

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.