Учебное пособие: Фінансове право України

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Іноземний дохід - дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з законом „Про податок з доходів фізичних осіб”, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними законом „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Для цілей закону „Про податок з доходів фізичних осіб” членами сім'ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Платники податку

Платниками податку є:

· резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

· нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування резидента є:

1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

4. іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1. загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

2. загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний оподатковуваний дохід

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

1. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

2. доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

3. сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 закону „Про податок з доходів фізичних осіб”;

4.дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 закону „Про податок з доходів фізичних осіб”;

5. дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

6. дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів;

7. інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті;

Податковий кредит

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Зазначені у підпункті документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту. 

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

1. суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

2. суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 закону „Про податок з доходів фізичних осіб”, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

3. суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);

б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;

в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування; д) операції з переміни статі;

е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування;

є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

ж) клонування людини або її органів;

з) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України;

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Стаття 7.

Ставка податку

Ставка податку становить 15 відсотків (до 01.01.2007р. – 13  відсотків) від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 статті закону „Про податок з доходів фізичних осіб” .

Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

·  процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

·  процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

·  в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами закону „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 статті закону „Про податок з доходів фізичних осіб”, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 закону „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами закону „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна

І. Оподаткування операції з продажу нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку на момент набрання чинності законом „Про податок з доходів фізичних осіб”

І. Дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року будинку, квартири чи кімнати (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом нерухомого майна, або присадибну ділянку), оподатковується за ставкою цього податку у розмірі 1 відсотка від вартості такого майна, якщо загальна площа такого будинку, квартири або кімнати не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі, коли площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою – 5%.

ІІ. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених вище, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначеного вище, підлягає оподаткуванню за ставкою – 5%.

У такому ж порядку оподатковується дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта нерухомості, набутого у власність платником податку після набрання чинності законом „Про податок з доходів фізичних осіб”

І. Прибуток, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року будинку, квартири чи кімнати (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом нерухомого майна, або присадибну ділянку), оподатковується за ставкою 15% (13%). Зазначений прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим внаслідок продажу такого об'єкта нерухомості, та витратами, понесеними на його придбання (будівництво), зменшена на 10 відсотків у розрахунку за кожний рік володіння такою нерухомістю, починаючи з другого календарного року, наступного за роком набуття власності на таку нерухомість, а саме за такою формулою:

П = (Д - В) х (1-0,1 х (Р-1)), де

П - оподатковуваний прибуток;

Д - дохід, отриманий платником податку внаслідок відчуження об'єкта нерухомості;

В - витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням такого об'єкта нерухомості;

Р - кількість повних або неповних календарних років, протягом яких об'єкт нерухомості перебував у власності платника податку (спільній сумісній власності з іншим членом подружжя).

При цьому сума податку з такого прибутку не може бути меншою суми мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому відбувається відчуження такого об'єкта нерухомості.

ІІ. Прибуток, одержаний від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного об'єкта нерухомості з числа зазначених вище, або об'єкта нерухомості, не зазначеного вище, розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим внаслідок продажу такого об'єкта нерухомості, та витратами, понесеними на його придбання (будівництво), та оподатковується за ставкою 15% (13%).

У такому ж порядку оподатковується прибуток від продажу об'єкта незавершеного будівництва. При цьому сума податку з такого прибутку не може бути меншою суми мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому відбувається відчуження такого об'єкта нерухомості.

Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна

Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 15% (13%).

Як виняток із цього пункту, при продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна продавець звільняється від сплати цього податку, за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до бюджету до або під час такого продажу.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав

Об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об'єкт нерухомого майна;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема:

· предмет антикваріату або витвір мистецтва;

· природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

· будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

· інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного) сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування;

д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні) сертифікати.

Об'єкти спадщини оподатковуються:

при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення:

а) за нульовою ставкою до:

-  вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б", "д" пункту, зазначеного вище, що успадковується іншим членом подружжя спадкодавця;

-  вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б" пункту зазначеного вище, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення;

б) за ставкою 5% до:

·  суми коштів, яка не перевищує суму, що дорівнює стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя;

·  вартості власності, визначеної у підпункті "г" пункту, зазначеного вище, у разі успадкування її членом подружжя спадкодавця;

в) за ставкою 15% (13%) до:

·  вартості власності, визначеної у підпункті "в" пункту, зазначеного вище, цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

·  вартості власності, визначеної у підпункті "г" пункту, зазначеного вище, що успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя;

·  суми перевищення коштів над сумою стократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя;

При отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об'єкти спадщини оподатковуються - за ставкою  15% (13%), до будь-якого об'єкта спадщини, за винятками, зазначеними вище.

При отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента об'єкти спадщини оподатковуються - за ставкою 30% (26%), до будь-якого об'єкта спадщини.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування)

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими законом „Про податок з доходів фізичних осіб” для оподаткування спадщини.

Не підлягають оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності згідно із законом.

Про податок на промисел

Декрет КМУ „Про податок на промисел” від 17 березня 1993 року   

Платниками податку на промисел є 

1.  громадяни України,

2.  іноземні громадяни та  особи без громадянства (надалі - громадяни) 

як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі - товари).   

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, - за місцем продажу товарів. 

Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.   

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.   

Порядок сплати та зарахування податку   

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку.

Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає. 

Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. 

Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.    

Обов'язки платників   

Громадяни, які продають товари, повинні пред'являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ одноразові патенти. 

У разі коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України.   

Міра відповідальності платників   

На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів, не зазначених в деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами державних податкових інспекцій і органів внутрішніх справ. 

Виконавчі комітети міських, районних у місті Рад народних депутатів, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації інформують населення про порядок продажу товарів за одноразовими патентами, визначають місця та створюють належні умови для його здійснення.                         

Податкова застава -  спосіб  забезпечення  податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у  строк. 

Податкова застава виникає в силу закону.

У  силу  податкової  застави  орган стягнення має право в разі  невиконання  забезпеченого  податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з  вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.

Мета податкової застави - захист  інтересів   бюджетних  споживачів 

Право податкової  застави  виникає  згідно  із  законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі:

·  неподання або  несвоєчасного   подання   платником   податків податкової  декларації.

·  несплати у строки,  встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання,   самостійно   визначеної   платником   податків   у податковій декларації або визначеної контролюючим органом.

Право  податкової застави  поширюється  на  будь-які види активів платника податків:

·  які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18